Курсовая работа: Символізм як мистецький напрямок

Якими є основні мотиви зрілих поезій Рембо?

Яким є ліричний герой цих поезій?

До другого періоду творчості належить створення Рембо власної "теорії яснобачення". За цією теорією, поет має розвинути свій внутрішній зір настільки, щоб побачити таємничі, незнані світи. Саме до цього етапу належать твори "Голосівки", "П'яний корабель".

Поезія "П'яний корабель" була написана у 1869 році, коли авторові було лише 15 років. Через два роки Рембо повернувся до цього твору і дещо змінив. Ця поезія, як справжній символістський твір, викликає безліч тлумачень і насичена символами. Вже сама назва поезії вказує на наявність основного мотиву сп'яніння, який зустрічався і в творчості попередників Рембо – Бодлера і Верлена. Ліричний герой поезії (що його й уособлює символічний самотній корабель у морі) відчуває "повільні ритми.... п'янкіші од вина", і має "остов, що від води сп'янів", до того ж в морській стихії є "соків круговерть, хмільних І незбагненних".

Що ж тоді означає мотив сп'яніння в поезіях символістів?

Тлумачення можуть бути різними. Наприклад, вино дозволяє побачити те, що ліричний герой не помічав в іншому стані: вино дає сміливість і сили прийняти певне рішення; вино затьмарює свідомість і зменшує біль від "лютого кохання" (в тексті поезії є натяк і на це), але, можливо, більш прийнятною є версія, що стан сп'яніння дає відчути ліричному героєві волю, звільняє його від умовностей. Можливо, умовна втрата кораблем (ліричним героєм) матросів та їхня загибель і є звільненням від умовностей світу. І тепер корабель "вирушив туди, куди хотів давно". Ліричний герой поезії, що асоціюється із самотнім кораблем, відпускає себе на волю і хоче осягнути "повільні ритми й шал у днину осяйну", тобто пробудитися до "яснобачення" таємниць буття. Це пробудження "благословили шквали". Але ліричний герой пройнятий жахом, навіть плаче від жорстокості світу. Осяяння, яке відчуває ліричний герой-корабель, дивовижне і містичне:

Я блискавицями роздерте небо знаю,

Прибої, течії, смеркання голубі,

Світанки, збуджені, мов голубині зграї,

І те, що може лиш примаритись тобі.

(Переклад В.Ткаченка)

Уже в одній строфі, як і в контексті всієї поезії, відмічається поєднання чотирьох стихій: вогонь – блискавиці; вода – прибої, течії; повітря – роздерте небо, а умовним островом-землею ("я майже острівець") є сам ліричний герой-корабель.

Можна відмітити використання Рембо принципу синестезії не лише в контексті всієї поезії, а й в межах однієї строфи, ніби створення завершеної картинки-кадру, як у кінематографі.

Я снив і бачив сніг серед ночей зелених,

Цілунок на очах морів, і гладь ясну.

І соків круговерть, хмільних і незбагненних,

Співочих фосфорів пробудження від сну!

Зазначаємо наявність кольору (зелені ночі, фосфоричність), звуку ("співочих фосфорів пробудження"), руху (круговерть). Присутній певний контраст зовнішньої дії (герой спить) і внутрішнього стану (пробудження душі ліричного героя, інтуїтивне сприйняття світу). За допомогою використання принципу синестезії в межах всієї поезії відчувається, що надприродна сила, яку уособлює водна стихія, є рухливою, різноколірною: вода зелена, смеркання :лубі, фіалкові проміння, ночі зелені, сніп веселок розмаїтий, лазурові стада, руді затоки, червоний небокрай, ультрамаринове склепіння.

Композиційно твір поділений на кілька частин. Можна виділити зав'язку – загибель матросів, корабель залишається без управління; розвиток дії – ліричний герой-корабель мандрує в просторі морської стихії; кульмінація – відчуття закинутості у світ Буденності, відчуття жаху життя; розв'язка – прийняття рішення "поринути в потік", не боятися осягнення таємниць світу, пошуку вищого сенсу буття.

Зіставлення ліричного героя поезії і корабля, що пережив загибель команди, не просто припущення читача. З 25 строф поезії 8 починаються займенником "я"; ще в 6 строфах цим займенником починається внутрішній рядок; у 8 строфах займенник "я" зустрічається в середині рядків; в одній строфі – зустрічається у зміненому вигляді ("корпус мій"); 25 – (8 + 6 + 8 + 1). Тобто з 25 строф лише в двох немає натяку, що йдеться про ліричного героя. Використання займенника посилюється в той момент (у деяких строфах він вживається і кілька разів у різних позиціях: на початку строфи, в середині, "прочитується" в конструкції речення), де відбувається умовна кульмінація (протиставлення героя світу морської стихії, усвідомлення себе приналежним до "висі") і в фіналі, де ліричний герой робить певний вибір.

Як і в поезіях Бодлера, у творі "П'яний корабель" Рембо морська стихія поєднує "жах життя" та "екстаз життя", потворне і прекрасне, високе і низьке. У поезії все надто містично, світ наповнений чудовиськами-потворами. буруни злі, немов актори драм античних; розлючені вали в звіриній істерії; гидотні обмілі серед рудих заток; пухлий мрець; ревище Мальштремі?