Курсовая работа: Спеціальні органи здійснення контролю в сфері охорони тваринного миру

- оцінка кліматичних змін, агрокліматических і поверхневих водних ресурсів Російської Федерації й суб'єктів Російської Федерації;

- дослідження гідрометеорологічних і геофізичних процесів в атмосфері, на поверхні суши й у Світовому океані, включаючи Арктику й Антарктику, навколоземному космічному просторі;

- здійснення активних впливів на гідрометеорологічні й інші геофізичні процеси і явища в інтересах народного господарства;

- виконання у встановленому порядку міжнародних зобов'язань Російської Федерації з питань гідрометеорології й геліогеофізики, клімату і його змін моніторингу забруднення навколишнього середовища, стану верхніх шарів атмосфери і її озонового шару, вивчення Світового океану, Арктики й Антарктики, активного впливу на гідрометеорологічні процеси[12] .

2. ВЗАЄМОДІЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІВ ЕКОЛОГІЧНОГО КОНТРОЛЮ В ОБЛАСТІ ОХОРОНИ ТВАРИННОГО МИРУ З ТЕРИТОРІЯМИ

Безсумнівно, безглуздої виявилася б робота спеціалізованих державних органів екологічного контролю без чіткого механізму взаємодії їх безпосередньо з територіями.

Відповідно до Постанови Уряду РФ від 30 грудня 1998 року[13] спеціально вповноважені державні органи в сфері охорони навколишнього природного середовища мають власні структури територіальних органів, які, відповідно до законодавства РФ, вирішують питання в області охорони навколишнього природного середовища з вищевказаними надвідомчими органами.

Взаємодія між цими органами здійснюється на основі нормативних актів (постанови, накази й т.д.), договорів (угодах), що містить норми права по екологічних питаннях, укладені між Російською Федерацією і її суб'єктами. Таким є такі правові акти (постанови, листа й т.д.) дотичні застосування законодавства в сфері охорони тваринного миру. Ці акти обов'язкові для судів відповідних судових систем територіального рівня. У таких актах утримуватися не нові правові норми, а роз'яснення й тлумачення застосування наявного законодавства, насамперед, з питань підвідомчості, спрямовані на забезпечення єдності правозастосування й усунення пробілів у законодавстві в судовій практиці, що має важливе значення для цієї практики.

Нормативні правові акти федеральних міністерств і відомств (накази, інструкції, роз'яснення, вказівки, положення й т.д.), що містять одну або більше норм, що зачіпають права, волі, законні інтереси громадян, гарантії їхнього здійснення, а також акти, що мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації у Федеральному органі юстиції опублікуванню.[14] Тільки після цього вони знаходять повну юридичну чинність і можуть виконуватися територіальними органами.

Форма взаємодії федерального органа виконавчої влади з органом виконавчої влади суб'єкта Федерації - угода об передачі частини своїх повноважень.

Діюча правова система дозволяє державним органам влади (федеральним, регіональним), органам місцевого самоврядування давати завдання суб'єктам господарювання по виконанню конкретних природоохоронних заходів тільки виділенням необхідного об'єму фінансування.

Законом установлене коло повноважень посадових осіб спеціалізованих органів екологічного контролю:

- відвідувати підприємства, установи й організації незалежно від форм власності й знайомиться з документами, необхідними для виконання службових обов'язків;

- перевіряти роботу очисних споруджень і установок, а також установлених природоохоронних вимог і нормативів;

- призначати державну екологічну експертизу;

- вимагати усунення виявлених недоліків, залучати винних осіб до адміністративної відповідальності, направляти матеріали про залучення їх до адміністративної, дисциплінарної або кримінальної відповідальності, пред'являти позови в суд або арбітражний суд про відшкодування шкоди, заподіяного навколишньому середовищу й здоров'ю громадян;

- приймати рішення про обмеження, призупинення, припиненні функціонування будь-яких підприємств і об'єктів, а також видів діяльності, у випадку порушення екологічних вимог.

У процесі проведення екологічного контролю посадовими особами спеціально вповноважених органів в області охорони навколишнього природного середовища приймаються різні міри правового регулювання по попередженню, виявленню порушень природоохоронного законодавства й залученню винних до відповідальності.

Відповідно до Кодексу про адміністративні правопорушення, у першу чергу, складається протокол про екологічне правопорушення. Наступний крок - приписання про усунення екологічного правопорушення. При невиконанні приписання підготовляється постанова про накладення штрафу.

До мір державного екологічного контролю ставиться постанова про відшкодування шкоди, заподіяного навколишньому природному середовищу, приписання про обмеження (призупиненні) або припиненні фінансування господарської або іншої діяльності. Приписання про залучення фізичних осіб до кримінальної відповідальності направляється в слідчі органи інспекторами по охороні природи, охороні рибних ресурсів і т.д.[15]

Органи місцевого самоврядування також є важливою ланкою в механізмі Взаємодії спеціалізованих органів екологічного контролю з територіями.

Екологічна компетенція органів місцевого самоврядування уточнена Законом " Про загальні принципи організації місцевого самоврядування в Російській Федерації" від 12 серпня 1995 року.[16] До ведення муніципальних утворень відведені питання місцевого значення, зокрема володіння, користування й розпорядження муніципальною власністю (землею, водами, іншими природними ресурсами), регулювання планування й забудови територій, контроль за використанням земель, благоустрій і озеленення муніципального утворення, регулювання використання місцевих водних об'єктів і інші питання місцевого характеру.

Разом з тим діють норми Закону "Про місцеве самоврядування в РФ" від 6 липня 1991 року в частині, не суперечної Конституції РФ і Федеральному закону від 12 серпня 1995 року.[17]

Відповідно до зазначених норм, органи місцевого самоврядування:

- здійснюють керування й контроль в області використання й охорони вод, лісів, надр, атмосферного повітря, рослинного й тварини миру, інших природних ресурсів на відповідній території;

- забезпечують проведення заходів щодо охорони навколишнього середовища, дотримання природоохоронного законодавства;

- інформують населення про екологічну обстановку, повідомляють у відповідні органи про дії підприємств, установ, організацій, що представляють погрозу навколишньому середовищу, що порушують законодавство про природокористування, приймають відповідно до законодавства рішення про накладення штрафів за збиток, заподіяний природному середовищу.

3. ОХОРОНА ТВАРИННОГО МИРУ У САРАТОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

3.1. Сучасний стан тваринного миру у Саратовській області

Сучасний стан тваринного миру в Саратовській області досить докладно описано в "Доповіді про стан навколишнього середовища Саратовській області в 2000 році".[18]

У цей час в області найбільш розроблена нормативна база по використанню тварин – об'єктів полювання, у зв'язку, із чим і заходу щодо охорони тваринного миру більшою своєю частиною стосуються мисливських тварин. Не дивлячись на це, незаконний видобуток диких тварин продовжує залишатися істотним фактором збідніння ресурсів тваринного миру. Аналіз багаторічних спостережень показує, що незаконний відстріл лося становить порядку 10-20 % від його післяпромислової чисельності, об'єм незаконного вилучення бабака – більше 1000 особин у рік. При цьому порушниками часто застосовуються екологічно небезпечні способи видобутку – використання автомототранспорта, а іноді й хімічних речовин.[19]

Не в кращому стані використання, охорона й відтворення інших об'єктів тваринного миру й заходу щодо охорони середовища перебування тварин у цілому. Федеральна й регіональна нормативно-правова база далека від досконалості.