Курсовая работа: Специфіка неповних речень у творах Юрія Мушкетика

"Неповними називаються прості речення, в яких пропущено один чи кілька необхідних для граматичної структури речення членів, що легко відновлюються з контексту чи ситуації" [21;529]. Наприклад: "Він дивився на воду і не знав, чого сидить тут. І не знав уже гаразд, для чого живе на світі " [13;271].

Пропущеними можна вважати тільки ті члени речення, відсутність яких призводить до семантичної або структурної неповноти речення.

За структурними і семантичними ознаками серед неповних речень виділяють такі різновиди: контекстуальні, ситуативні та еліптичні. В свою чергу, дослідники української мови (М.Я.Плющ, О.Д.Пономарів, І.Р.Вихованець та ін.) [21;529] поділяють неповні речення на такі дві групи:

а) речення структурно і семантично неповні (контекстуальні та ситуативні);

б) речення структурно неповні, але семантично повні (еліптичні).

Основну групу неповних конструкцій становлять речення структурно й семантично неповні, їх поділяють на контекстуальні й ситуативні.

Контекстуальними називаються неповні речення, опущений член яких допомагає встановити суміжний текст: "То дзвенітиме і свистітиме тиша, яка на ту мить поміняла свою барву. Зараз вона теж інша. Зелена, важка, в росі і надвечірній імлі… " [13;564].

Ситуативними називаються неповні речення, відсутній член яких допомагає встановити ситуація:

"Чуєш, питаю?

Та чую " [13;253].

структурно неповними, але семантично повними називають еліптичні речення. В цих реченнях пропущений присудок, який не встановлюється з контексту чи ситуації. Уявлення про цей присудок одержуємо з власного змісту й будови цих речень, а точніше, з семантики і форми залежних обов’язкових другорядних членів ­— додатка чи обставини: "— Горілку не забудь, отамане, горілку! — нервово голоколінники" [13;217].

Отже, еліптичні речення структурно неповні. Семантично ж вони повні, бо "за відсутності лексичного вираження присудка семантичне навантаження припадає на семантично і структурно обов’язкові другорядні члени речення ­— обставини й додатки, які залежать від "нульового присудка" [21;530].

Неповними можуть бути як двоскладні, так і односкладні речення. Тому "не слід змішувати односкладні повні речення, в яких ніколи не буває підмета (безособові, узагальнено-особові, неозначено-особові, означено-особові, інфінітивні), з неповнимидвоскладними реченнями, в яких підмет пропущений; чи односкладні повні речення, в яких ніколи не буває присудка (номінативні), з двоскладними реченнями, в яких цей присудок пропущений" [21;531].

"Пропущений підмет чи присудок у двоскладних реченнях встановлюється з контексту, ситуації чи наявних другорядних членів речення, а в односкладних реченнях наявність одного головного члена речення є їх найістотнішою структурною ознакою" [21;531].

В багатьох випадках у неповних реченнях на місці пропущеного члена речення ставиться тире:

— тире ставиться в неповному реченні на місці пропущеного присудка: "Перед образами — непогасна лампада" [13;162];

— якщо пропущено інший член речення, то тире може ставитися або не ставитися в залежності від паузи: "— Цю ікону - до мого куреня, — наказав підпаламареві, вказавши на козака, що бився з турком. По тому вернувся до січової канцелярії" [13;381]; "А вода по каменю, а вода по білому... [13;310];

— тире не ставиться в еліптичних реченнях, якщо немає спеціальної паузи: "— Якого ж ти роду-племені? Як звати? Мене — Кирилом." [13;193].

РОЗДІЛ ІІ. СПЕЦИФІКА НЕПОВНИХ РЕЧЕНЬ

У ТВОРАХ ЮРІЯ МУШКЕТИКА

2.1. Контекстуальні та ситуативні неповні речення

в романі "Яса

Неповні речення класифікують на контекстуальні, ситуативні та еліптичні. Розглянемо кожен з вищенаведених типів на прикладах з роману Ю.Мушкетика "Яса".

Контекстуальні неповні речення. Це такі структури, в яких пропущений член (члени) визначається з контексту, переважно з попереднього речення. Найчастіше це речення з неназваним підметом. У таких реченнях пропущене слово може бути відновлене завдяки контекстові. Власне, й причиною його пропуску є те, що в контексті це слово раніше вже вживалося і немає потреби його ще раз повторювати:

"То дзвенітиме і свистітиме тиша, яка на ту мить поміняла свою барву. Зараз вона теж інша. Зелена, важка, в росі і надвечірній імлі… " [13;564]. Виділене речення не містить підмета. Він стає зрозумілим з двох попередніх речень уривка - "тиша". Це речення підкреслює особливості тиші, допомагає читачеві краще її уявити.

"Він дивився на воду і не знав, чого сидить тут. І не знав уже гаразд, для чого живе на світі " [13;271]. В наведеному реченні також відсутній підмет "він", який також стає зрозумілим з контексту. Йдеться про стан душі персонажа роману. Глибоко розкрито зміст його розгубленості.

"Посеред усього цього кривавого розору, неначе острівець посеред спіненої ріки, стоїть Запорозька Січ, але не просто стоїть, довкола неї чи не в першу чергу закручуються грізні смерчі, вона переймається звитягою і боріннями тих, хто обіцяє народу волю і Україні злуку. А на ній, у її серці, — він, божою волею кошовий Війська Запорозького. Колись невгамовний, рвійний, нестримний, а нині оступлений важкими думами, сумнівами, з темною осмутою в душі " [13;657]. У цьому реченні підмет також відсутній, проте з попереднього тексту стає зрозуміло, що мова тут ведеться про "кошового отамана Війська Запорозького". Такий опис одного з головних героїв роману допомагає читачам краще уявити його характер та стан душі.

Часто в неповних двоскладних реченнях пропущений присудок:

"А вода по каменю, а вода по білому ... Вона набігала валами, спадала потоками, розбиваючись на тисячі струмин, а внизу клекотіла жовто-біла піна, й ревисько стояло, неначе десь у глибинах крутилися сотні жорнових каменів " [13;318]. Цим реченням описується невпинність та бурхливість течії. Читач ніби заглиблюється в неповторну красу рідної природи.

У неповних реченнях можуть опускатися не лише головні, а й другорядні члени речення:

"Завтра султан накаже викинути геть усі три місяці. Або перенесе опочивальню в інше місце. Так, накаже перенести в західне крило палацу " [13;241]. В наведеному виділеному реченні пропущено підмет ("він" або "султан") та додаток (перенести що? - опочивальню).

Неповні контекстуальні речення вживають у всіх стилях, але особливо характерні вони в діалогічному мовленні. "При чергуванні запитань і відповідей репліки "чіпляються" одна за одну, утворюючи єдине діалогічне ціле, в якому немає потреби повторювати вже сказане. Часто в репліці опускаються всі члени речення, крім головного, який є ремою"[17;271].

Пропуск членів у неповних реченнях — надзвичайно важливий чинник економії в мові, він дозволяє стисло й динамічно викласти інформацію.

К-во Просмотров: 283
Бесплатно скачать Курсовая работа: Специфіка неповних речень у творах Юрія Мушкетика