Курсовая работа: Специфіка неповних речень у творах Юрія Мушкетика
"— Горілку не забудь, отамане, горілку! — нервово голоколінники" [13;217].
6) конструкції питального характеру з еліпсисом дієслова-присудка (предикативного члена односкладного речення). Переважно такі конструкції складаються з обставини "де?" і підмета або ж з одного чи кількох займенникових додатків. Наприклад:
"— Якого ж ти роду-племені? Як звати? Мене — Кирилом. Ждан не встиг відповісти, як зашелестіло під шинком:
— Жмурко йде, Жмурко йде..." [13;193].
7) з еліпсисом підмета в двоскладному реченні чи додатка в двоскладному і односкладному. Наприклад:
"— Сідай, хлопче. У ногах правди немає.
Козак вочевидь не був голоколінчиком. Ждан оддав йому поглядом дяку, сів на лискучу колоду. Скосив очі на козака. Січовик схожий на ведмедя — такий же великий і кудлатий. Руки волохаті, і стріхами брови, і круглі очі-вирла.
Січовик поплямкав товстими губами й сказав:
— Бачу, зелений і на Січ прибився недавно .
— Недавно" [13;120].
8) односкладні речення з еліпсисом предикативного слова "можна", "треба", "необхідно" та ін. здебільшого при явному інфінітиві. Напрриклад:
"Пройшло щось місяців коло двох в тісноті, що ні лягти, ні присісти " [13;61].
9) односкладні речення з еліпсисом інфінітива за наявності предикативних слів "пора", "час". Наприклад:
"Воно трохи й страшно було швендяти навіть мислію по божім обійстю : ще шелехне з-за куща дрюком якийсь архангел, але ж вельми хочеться козакові бодай краєм ока зазирнути в господній дім, — либонь, не дім, а палац, ще й з колонами, як у пана Казановського, — бо той дім, на велике Сироватчине переконання, стоїть посеред раю, куди попаде й сам Мокій" [13;16].
"Либонь, вони знали, що на могилі була сторожа , й ця їхня передова залога мчала просто сюди" [13;17].
За своїм значенням еліптичні речення поділяються на такі групи [17;272]:
1) Наказові й окличні речення. Семантика відсутнього дієслова, як правило, означає побажання, наказ рухатися. наказ дати щось.
2) Речення із значенням руху.
3) Речення із значенням мовлення, говоріння.
4) Речення із значенням перебування, існування, місцезнаходження.
5) Речення із значенням енергійної дії.
Хоча для кожного еліптичного речення можна підібрати відповідне дієслово-присудок, не слід вважати, що еліптичне речення є похідним, скороченим варіантом повного. Воно похідне тільки в історичному плані, у сучасній же мові еліптичні речення є абсолютно самостійними синтаксичними утвореннями, не залежними від своїх аналогів — повних речень. Це відрізняє їх від інших типів неповних речень.
Отже, неповні речення в українській мові поділяються на три типи: контекстуальні, ситуативні та еліптичні. Еліптичні неповні речення слід виділити в окрему групу, оскільки вони структурно відмінні від двох попередніх типів.
ВИСНОВОК
Речення – це осмислене сполучення слів або окреме слово, граматично й інтонаційно оформлене як відносно закінчена цілість, що несе певну інформацію.
У реченні ми сприймаємо не слова, не частини мови, а члени речення.
Член речення – це повнозначне слово або словосполучення, яке становить найкоротшу осмислену відповідь на питання в реченні.
Питання про крнструкції, в яких не вжиті необхідні члени речення (головні чи другорядні), упродовж тривалого часу (із середини ХІХ ст.) є предметом особливого інтересу вітчизняних мовознавців. Це неповні речення, які широко вживаються у сучасній українській мові, особливо в розмовному та художньому стилях.
Отже, неповні речення - це речення, в яких одна з ланок їхньої будови не вимовляється, однак фіксується свідомістю. Термін "неповні речення" належить М.Гречу, який вважав, що неповними є такі конструкції, у яких пропущений будь-який член речення.