Курсовая работа: Специфіка неповних речень у творах Юрія Мушкетика

- прості речення з пропущеним головним або другорядним членом;

- складні речення з пропущеною головною або підрядною частиною;

- неповні речення, які є частиною складного речення з пропущеним членом, що називається в другій частині складного речення.

Ситуативні неповні речення. У цих структурах пропущений член (головний або другорядний) не вживається з огляду на ситуацію мовлення, з якої він зрозумілий. Наприклад, у процесі спілкування двох чи більше осіб часто не називають зрозумілі для обох мовців речі. Наприклад:

"— Туди дивися . — Помовчав і сказав тихо, мовби самому собі: — Святе це місце. — чати. Найсвятіше на всій Україні. Стій , хлопче! Нехай наллється відвага в твою душу!" [13;97]. Наведений приклад - використання ситуативних неповних речень в конструкціях з прямою мовою.

Проте найчастіше і найширше використовуються ситуативні неповні речення у діалогічному мовленні, де (особливо в репліках-відповідях) пропущені головні і другорядні члени речення, нерідко одночасно. В такому разі неповне речення являє собою рему. Наприклад:

"— Король казав: ти пив з ним чару дружби, — белькотів посол.

— Миру! Тоді він був ще коронним.

— Ще казав : ти мудрий, хитрий і тихий.

— Ніколи не був .

— Ага. Щось ти й тоді вчворив." [13;738].

"— Так куди ти йдеш, хлопче?

— До Колобродів , — трохи нітячись, відказав Кайдан" [13;739].

"— Ти хоч чуєш? — з серцем обізветься кошовий.

Мовчить.

— Чуєш, питаю?

— Та чую " [13;253]

Наведені вище приклади неповних ситуативних речень - реми, оскільки в них пропущено не лише один з головних членів, а й інтуїтивно вгадуються другорядні. Наприклад:

— Ще (король) казав : ти мудрий, хитрий і тихий.

— (Я)Ніколи не був (мудрим, хитрим і тихим).

Останнє речення - рема, оскільки пропущено не лише підмет, який виражається особовим займенником "Я", але й однорідні означення.

"— Так куди ти йдеш, хлопче?

— (Я йду) До Колобродів , — трохи нітячись, відказав Кайдан"

У цьому реченні пропущена граматична основа - і підмет, і присудок. Вони стають зрозумілими читачу з контексту попередніх речень.

— (Ти) Чуєш, (я) питаю (тебе)?

— Та чую (я)".

Наведений приклад діалогу складається з трьох неповних ситуативних речень. В кожному з цих речень пропущено підмет, який можна виразити особовим займенником. В другому реченні також пропущено додаток. Ситуативно пропущені члени речення в поданому діалозі вгадуються, проте такі скорочені, неповні речення сприяють кращому сприйманню тексту, асоціюють діалог з живою розмовою.

У ситуативних реченнях пропущений член стає зрозумілим не з контексту, а з мовленнєвої ситуації. Оскільки всі учасники розмови знають, про що йдеться, те чи інше слово може випускатися.

Ситуативні неповні речення вживаються в основному в усному мовленні. При цьому зрозуміти їхній зміст допомагають також міміка, жести, інтонація.

Отже, в романі "Яса" Юрій Мушкетик застосовує яскраві зразки неповних контекстуальних та ситуативних речень. Перший тип додає більшої яскравості та точності описам природи, зовнішності персонажів, а другий - наближає монологи та діалоги героїв твору до живої розмовної мови.

2.2. Специфіка еліптичних неповних речень

в творах Ю.Мушкетика