Курсовая работа: Статистично-економічний аналіз і прогнозування ефективності виробництва озимої пшениці за матеріалами

Студента ІІІ курсу

факультету

по спеціальності “Облік і аудит”

Науковий керівник, кандидат

економічних наук, доцент

Дніпропетровськ – 2008

Зміст

Вступ………………………………………………………………………….....…3

1. Методологія статистичної обробки економічної інформації в сільському господарстві……………………………………………………………………….5

1.1 Статистичні спостереження…………………………………………..….......5

1.2 Характеристики статистичних вибірок……………………………….........14

1.3 Динамічні ряди та їх характеристики………………………………............15

1.4 Індексний аналіз статистичних вибірок……………………………............18

1.5 Регресійно –кореляційний аналіз динамічних рядів…………………........20

2. Загальна характеристика діяльності агрофірми “Відродження” в галузі вирощування озимої пшениці…………………………………………………..23

3. Статистико-економічний аналіз рівня, динаміки і впливу факторів на формування і відхилення показників: урожайності, валових зборів, трудоємності, собівартості та рентабельності виробництва озимої пшениці в агрофірмі “Відродження” та у Васильківському районі Дніпропетровської області…………………………………………………………………………….32

4. Трендовий аналіз, прогнозування і узагальнення основних шляхів підвищення економічної ефективності виробництва озимої пшениці в агрофірмі “Відродження”……………………………………………………….36

Висновки……………………………………………………………………..…..44

Список використаної літератури…………………………………..…................48

Вступ

Україна – самостійна суверенна держава українського народу. Вона є однією із найбільших країн Європи, її площа 603,7 тис. км2., що становить 0,4 % площі земної суші. Земельні ресурси виступають територіальною базою розміщення народногосподарських об’єктів, системи розселення населення, а також основним засобом виробництва. Всі землі України незалежно від їх цільового призначення, господарського використання і особливостей правового режиму відносяться до земельних ресурсів і складають єдиний земельний фонд держави.

Земля – один з найбільш універсальних природних ресурсів, необхідний для всіх галузей господарства, і одночасно – предмет та засіб праці. Загальний земельний фонд України становить близько 603,6 тис. км2, з яких 71,2% становлять сільськогосподарські землі, головним чином сільськогосподарські угіддя, якими зайнято майже 70% території України (у тому числі: рілля – 55,1%, багаторічні насадження – 1,7%, сіножатні і пасовища – 12,5%). Лісами вкрито 17,2% загальної площі держави, під забудовами знаходяться 3,8%. Майже 4% території України вкрито водою, 1,5% зайнято болотами. Інші землі (яри, піски, зсуви, радіоактивно забруднені території тощо) займають 4,1% загальної площі України.

Сільськогосподарські угіддя сконцентровані на території нерівномірно. Їх площа зростає від 37% у гірсько-лісовому регіоні Карпат до 90% у степах. На орні землі (ріллю) у структурі сільськогосподарських угідь припадає близько 76%, що свідчить про високу розораність території України. За цим показником Україна займає перше місце в Європі.

Розподіл земельного фонду України за землекористувачами: державні та колективні сільгосппідприємства, кооперативи, акціонерні товариства, фермерство – 77,3% земельного фонду; лісогосподарські підприємства – 11,9%; підприємства промисловості, транспорту, зв’язку та ін. – 3,5%; землі держаної власності – 5,5%, всі інші – 1,8%. Найвища залученість земель у господарство є у Львівській, Донецькій, Тернопільській областях; найвища сільськогосподар-ська освоєність території – Запорізька (88,3%), Миколаївська(86,6%), Кіровоградська (85,7%), Дніпропетровська (82,8%), Одеська (83,2%) та Херсонська (81,4%) облас-ті.

Проте особливе значення має продуктивність земель, яка залежить від природної родючості ґрунтів. У структурі ґрунтового покрову України домі-нують різновиди чорноземів, поширені майже на 55% площ орних земель. 10% орних земель займають опідзолені й деградовані чорноземи, 9% – каштанові, 7% – підзолисті, 6,7% – сірі лісові, 2,5% – солонцюваті, 2% – лужні та ін. В Україні зосереджено 25% покритих чорноземом площ світу[1] .

Метою дійсної курсової роботи є проведення статистичного аналізу ефективності вирощування озимої пшениці в агрофірмі «Відродження» Васильківського району Дніпропетровської області у порівнянні з середніми показниками по Васильківському району та загалом по Дніпропетровській області.

Об’єктом статистичного аналізу є вибірка показників діяльності агрофірми «Відродження» за 2003 -2007 роки.

Предметом статистичного аналізу дійсної курсової роботи є виявлення статистичних закономірностей між результативною ознакою – врожайністю озимої пшениці та факторними ознаками – кількістю витрачених добрив та трудовитрат на обробку посівних площ, а також загальним рівнем трудовитрат на вирощення 1 ц зерна.

Отримані результати статистичного аналізу можуть бути використані для прогнозування шляхів підвищення врожайності та рентабельності вирощування озимої пшениці в агрофірмі «Відродження».

1. Методологія статистичної обробки економічної інформації в сільському господарстві

1.1 Статистичні спостереження

Статистика – це наука, яка вивчає розміри і кількісні співвідношення масових суспільно-економічних явищ і процесів у нерозривному зв'язку з їх якісним змістом.

Для вивчення кількісного аспекту масових суспільно-економічних явищ і процесів статистика використовує ряд понять і категорій: 1)ознака; 2)варіація;

3) статистична сукупність; 4)показник; 5) система показників.

Ознакою в статистиці називають відмінну рису, властивість, якість, що є характерною для окремих одиниць. об'єктів(явищ). Статистична сукупність – це велика кількість одиниць, об ' єктів, явищ, об ' єднаних будь-якими загальними властивостями(ознаками), що піддаються статистичному вивченню.

Під статистичним показником розуміють узагальнену кількісну характеристику соціально-економічних явищ і процесів у їх якісній визначеності щодо конкретних умов місця і часу.

Систематизація та підсумовування даних з метою одержання узагальненої характеристики досліджуваного явища за рядом істотних ознак називають статистичним зведенням.

Групування – це процес утворення однорідних груп на основі розподілу всієї сукупності досліджуваного явища на окремі групи(частини) за найбільш істотними ознаками.

Все розмаїття ознак, на основі яких можуть здійснюватися статистичні групування, можна класифікувати наступним чином :

1) за формою вираження – на атрибутивні та кількісні(варіаційні);

2) за характером коливності – на альтернативні та варіаційні;

3) за роллю, яку вони відіграють в процесі – на факторні та результативні.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--