Курсовая работа: Структура та семантика словотворчого гнізда beauty у контексті сонетів Шекспіра

Прочитавши сонети Шекспіра, ми можемо зазначити, що слово beauty та його похідні вживаються у віршах доволі часто.

Наприклад, у першому сонеті:

From fairest creatures we desire increase,

That thereby beauty's rose might never die,

But as the riper should by time decease,

His tender heir might bear his memory:

У цьому прикладі лексична одиниця , використана Шекспіром у цьому контексті, несе експресивну функцію, що допомагає створити на стільки яскравий образ якbeauty ' s rose . У цьому контексті beauty бере на себе семантичне значення так би мовити вічної молодості.

Отже за допомогою словотворення Шекспір створює нові образи. Заглибившись у творчість Шекспіра, можна дізнатись, що в цих сонетах він нібито переконує свого друга, що має неабияку красу, втілити її у своїх нащадків.

Таке ж саме значення beauty можна простежити у 2, 4, 5, 6, 7 сонетах та багато інших. Наприклад:

Сонет 2

When forty winters shall beseige thy brow,

And dig deep trenches in thy beauty's field,

Thy youth's proud livery, so gazed on now,

Will be a tatter'd weed, of small worth held:

Then being ask'd where all thy beauty lies,

Where all the treasure of thy lusty days,

To say, within thine own deep-sunken eyes,

Were an all-eating shame and thriftless praise.

How much more praise deserved thy beauty's use,

If thou couldst answer "This fair child of mine

Shall sum my count and make my old excuse,"

Proving his beauty by succession thine!

Сонет 4.

Unthrifty loveliness, why dost thou spend

Upon thyself thy beauty's legacy?

Nature's bequest gives nothing but doth lend,

And being frank she lends to those are free.

Then, beauteous niggard, why dost thou abuse

The bounteous largess given thee to give?