Курсовая работа: Теорія еліт, бюрократії і технократії

- дослідити погляди Сен-Симона та Т. Веблена на технократію;

- дослідити розвиток теорій еліт, бюрократії і технократії на сучасному етапі.

У курсовій роботі використовувалися такі методи як:

- системного аналізу: розділила об’єкт мого дослідження на окремі частини для детального його вивчення. Такими частинами стали розділи і підрозділи моєї курсової ;

- порівнянь: в рамках співставлення різних теорій еліт, теорій бюрократії і технократії;

- історичний: простеження історичного розвитку теорій еліт, бюрократії і технократії.

Об’єктом дослідження є концепції теорій еліт, бюрократії і технократії.

Предметом роботи є історія виникнення і розвитку теорій еліт, бюрократії і технократії; їх місце в системі політичних концепцій.

Практичне значення дослідження полягає у тому, що його результати можуть бути використані у підготовці лекцій і практичних занять із теорії політології, соціології. Робота може бути одним із джерел для опрацювання матеріалу по цій темі.

Структура роботи. Курсова робота складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури:

У вступі розкрита актуальність нашого дослідження; сформульовані об’єкт, предмет, мета, завдання, методи та практичне значення наукової роботи.

Розділ I. «Поняття та види теорій еліт». У ньому висвітлено загальну характеристику феномену елітизму, його історичний розвиток; охарактеризовано класичні теорії еліт; подано характеристику сучасної політичної еліти.

Розділ II. «Теорії бюрократії». У цьому розділі досліджено раціональну теорію бюрократії М. Вебера та марксистські погляди на бюрократизм, охарактеризовано сучасний його стан.

Розділ III. «Технократизм, його концепції». Тут охарактеризовано концепції А. Сен-Симона, погляди Т. Веблена та технократичні ідеї Д. Гелбрейта.

У висновку стисло подаються результати нашого дослідження.

Розділ I. Поняття та види теорій еліт

1.1 Поняття політичної еліти

Термін «еліта» походить від латинського eligere і французького elite, що означає «вибраний, кращий, добірний». Починаючи з XII ст., це поняття використовували для позначення товарів вищої якості, а згодом — у сфері суспільного життя для вирізнення груп “кращих” людей — вищої знаті, духовенства, військових. В XIX ст. так стали називати вищі групи у системі суспільної ієрархії[1] .

Елітою називають:

- людей, які отримали найвищий індекс у сфері своєї діяльності (Парето);

- найбільш активних у політичному відношенні особистостей, що зорієнтовані на владу, тобто організовану меншість суспільства, правлячий клас (Моска);

- людей, які користуються в суспільстві найбільшим престижем, статусом, багатством; осіб, що інтелектуально чи морально стоять над масою, мають розвинуте почуття відповідальності (Ортега-і-Гассет);

- людей, наділених владою (Етціоні);

- людей, які мають формальну владу в організаціях та інститутах, що визначають суспільне життя (Дай);

- особистостей, наділених харизмою (Фройнд);

- творчу меншість суспільства на противагу нетворчій більшості (Тойнбі);

- меншість, що здійснює найбільш важливі функції в суспільстві (Келлер);

- порівняно невеликі групи, які складаються з осіб, що посідають провідне становище в політичному, економічному, культурному житті суспільства (теорія елітного плюралізму);

- найбільш кваліфікованих спеціалістів, менеджерів та вищих службовців у системі бюрократичного управління (теорія технологічного детермінізму);