Курсовая работа: Теорія еліт, бюрократії і технократії

Політична еліта – самостійна, вища, відносно привілейована група людей, наділена особливими психологічними, соціальними і політичними якостями, яка бере безпосередню участь у затвердженні і здійсненні рішень, пов'язаних з використанням державної влади або впливом на неї. Вона відіграє надзвичайно важливу роль у політичному житті суспільства.

Правляча еліта має свою структуру. Вона складається з трьох взаємопов’язаних елементів:

1. Політична еліта, яка є частиною правлячої, виступає носієм владних функцій. Її вплив на систему владних відносин визначається співвідношенням сил усередині самої еліти, співвідношенням політичних сил у державі, формою політичного устрою, наявністю й гостротою політичних конфліктів. Політична еліта володіє психологічними, соціальними й політичними якостями, бере безпосередню участь у схваленні та здійсненні рішень, пов'язаних із використанням державної влади чи впливом на неї.

2. Бюрократична еліта охоплює представників управлінського апарату. Вони мають владні повноваження, впливають на виконання важливих державних функцій.

3. Комунікаційна та ідеологічна еліта — представники науки, культури, духовенства та засобів масової інформації[3] .

Важливим є поділ еліт на закриті і відкриті (за доступом до влади).

Відкрита еліта допускає спонтанний приплив нових членів. Вона формується за такими принципами:

- економічна вагомість;

- політичний статус;

- популярність;

- професіоналізм у своїй сфері діяльності;

- підтримання власного авторитету;

- члени еліти піддаються остракізмові за порушення дисципліни;

- увага до суспільної думки.

Закрита еліта характерна для тоталітарного режиму і має такі ознаки:

- члени еліти не піддаються остракізмові за порушення дисципліни;

- головне в підборі — відданість вождеві з урахуванням особистих якостей;

- спосіб підбору — кадрова політика партії та влади;

- заперечує спонтанність формування;

- посадова вимога — точне виконання директив керівництва;

- ігнорує громадську думку.

Що ж до добору еліт, то К. Мангайм визначає три типи:

- на основі крові;

- на основі приватної власності;

- на основі інтелектуальної продуктивності.

На його погляд, еліта крові характерна для доіндустріального суспільства, еліта багатства — для індустріального, а еліта продуктивності — для постіндустріального[4] .

Вважають, що управління не може реалізуватись усім суспільством, а має здійснюватись кваліфікованою елітою. Існування цієї активної меншості зумовлена психічною і соціальною нерівністю людей, їх неоднаковими природними здібностями, можливостями і бажаннями брати участь у політиці, політичною пасивністю широких мас тощо.

Отже, політичні еліти здійснюють владу, беруть участь у виробленні політичних норм, керують політичним процесом, розвивають політичну культуру, відіграють провідну роль у функціонуванні державного апарату.

1.2 Класичні теорії еліт