Курсовая работа: Видове різноманіття ящірок фауни України

Ареал типової форми L. viridisviridis, до якої належать ящірки з Степу та Лісостепу Правобережної України.

Вона населяє передгір'я та відроги Карпат (Закарпатська, Станіславська та Чернівецька області), далі між Прутом та Дністром зустрічається скрізь, крім безлісних степів. Між Дністром і Бугом зустрічається всюди, де є гаї або скелі, але між Березанським лиманом та Бугом (район м. Очакова), за даними А. Браунера, її нема. Між Бугом та Інгулом поширена до м. Миколаєва, в районі якого зустрічається не рідко, але досить локалізовано. В Миколаївській області звичайна також вздовж річок басейну Бугу, де є виходи гранітів та кущі.

Далі на північ зелена ящірка зустрічається в правобережній частині Запорізької області, в Кіровоградській області. Із західних областей України знайдена в Тернопільській та Львівській. В Хмельницькій та Вінницькій областях зустрічається у відповідних стаціях, звичайна в Черкаській області. В Київській області звичайна в південній частині (Таращанський, Ржищівський райони), доходячи на північ майже до околиць Києва (Конча-Заспа). Дуже ймовірно, що на Лівобережжя зелена ящірка розселилась саме в районі порогів, про що свідчить знахідка цього виду на острові Хортиця.

Таким чином, населяючи Степ та Лісостеп правобережної частини України, зелена ящірка доходить навіть до південної межі Полісся.

Від зимової сплячки ящірки цього виду прокидаються трохи пізніше, ніж інші види, які живуть в Україні: в залежності від ходу весни – в кінці квітня – на початку травня в умовах Київської та Черкаської (Канів) областей і трохи раніше, в кінці березня – на початку квітня на півдні (в районі Одеси).

Стації зеленої ящірки в загальних рисах можна схарактеризувати так. Це сухі, сонячні, переважно горбкуваті або скелясті ділянки, порослі кущами або рідкими деревцями. Зовсім відкритих степових просторів, а також густого лісу зелені ящірки уникають.

Вибагливість цього виду до умов ландшафту зумовлює його поширення окремими, часто локалізованими популяціями. Незабаром після залишення зимових сховищ ящірки починають паруватися. Шлюбний період триває 1–1,5 місяця. В Київській та Черкаській областях парування припадає на травень, особливо другу його половину, і першу половину червня. В південних районах строки відповідно зміщені на більш ранній час, зокрема біля Одеси – на 15–20 днів. В цей час у самців дуже збільшуються сім'яники, що досягають 11–12 мм проти 4–7 мм поза періодом розмноження, а у самок починають розвиватися яйця. Самці запекло б'ються між собою і відносно мало живляться. Активність як самців, так і самок сильно підвищується.

Будучи типовою денною твариною, зелена ящірка активна від сходу і до заходу сонця. Ранком ящірки звичайно з'являються, коли спаде роса і земля трохи нагріється. Незадовго перед заходом сонця вони зникають на ночівлю.

Під час негоди, в похмурі або сильно вітряні дні ящірки не виходять із сховищ або зустрічаються дуже рідко. Але ящірки уникають місць, які знаходяться під безпосереднім впливом сонячного проміння.

Зранку ящірка ловить здобич, а потім, наївшись, гріється на сонці.

Під час полювання, а також якщо її налякати, ящірка може робити стрибки майже до 1 м в довжину.

В нори ящірки ховаються рідко, лише в разі крайньої необхідності, і вдень довго там не залишаються.

Приблизно в другій декаді або навіть в другій половині червня самки починають відкладати яйця. В районі Канева початок відкладання яєць припадає приблизно на 18–20 червня, в південніших районах настає раніше. В залежності від стану погоди ці строки можуть дещо змінюватись. Період відкладання яєць триває цілий липень.

Одна самка відкладає 5–13, найчастіше 8–12 яєць. Ця кількість залежить від віку самки: старші екземпляри відкладають більше яєць. Яйця відкладаються в круглу ямку глибиною 7–8 см не щільно одне біля одного, а з невеликими проміжками і засипаються землею або піском. Для відкладання яєць самки вибирають добре прогрівані сонцем і захищені від вітру місця з м'яким незадернованим ґрунтом, досить часто на оброблених ділянках.

У серпні починає з'являтись молодь. Масова поява молоді зеленої ящірки в Київській області припадає на кінець серпня – першу декаду вересня. На півдні України та в Закарпатській області масова поява молодих ящірок спостерігається трохи раніше.

Протягом літа приблизно один раз на місяць зелені ящірки линяють.

З середини вересня в північній частині ареалу і з початку жовтня на півдні починається зимова сплячка. Зимують зелені ящірки в норах, закривши вихід землею, або в інших сховищах, наприклад в дуплах дерев. Найчастіше використовують як зимовища нори мишовидних гризунів, природні щілини в ґрунті, щілини під камінням, іноді відповідно їх пристосувавши, але риють нори і самостійно.

Ящірки використовують нори і влітку: ночують, ховаються під час негоди та від ворогів.

Живлення зеленої ящірки тісно пов'язане з її поведінкою протягом дня. Як уже зазначалось, влітку ящірки активні до і після полудня. Опівдні, коли настає сильна спека, вони ховаються у сховища. Винятком є лише весняний період, період парування, коли активність у ящірок підвищена та й особливої спеки ще не буває. Відповідно і живляться ящірки в першій і після більш-менш тривалої перерви в другій половині дня.

Основу живлення складають комахи, іноді зустрічаються й інші безхребетні: молюски, багатоніжки, павуки, а зрідка і хребетні, зокрема молодь ящірок. В складі поживи зелених ящірок переважають жуки, прямокрилі, далі йдуть клопи, гусінь метеликів, перетинчастокрилі та павуки.

Серед ворогів зеленої ящірки зазначають деяких хижих птахів, зокрема канюка і боривітра, змію мідянку, яка часом знищує молодих ящірок, проте з дужими дорослими екземплярами впоратись не може, лисицю, кам'яну куницю, нарешті, поблизу садиб та людського житла зелені ящірки нерідко стають здобиччю домашніх кішок.

Серед комах та інших тварин, якими живиться зелена ящірка, є значна кількість шкідників сільського господарства. Найголовніші з цих шкідників – різні саранові, довгоносикові, листогризові, коваликові, вусачеві, жук-кравчик, хрущ травнений, жук-кузька, хрущ червневий, мідляк піщаний, оленка, гусінь метеликів та ін.

Оскільки щільність популяції ящірок може бути значною і зустрічаються вони досить часто на оброблюваних землях (садки, виноградники), цей вид може відігравати значну роль у знищенні шкідників.

1.2 Ящірка прудка–Lacerta agilis L

Прудка ящірка менша, ніж зелена, але більша за ящірок інших видів, поширених на Україні. Довжина тіла понад 10 см. Хвіст порівняно короткий і становить – довжини тулуба з головою (відношення довжини тулуба до довжини хвоста коливається в межах 0,53–0,77).

Черевні щитки розташовані шістьма поздовжніми рядами. Навколо середини тіла 34–54 лусочки, не рахуючи черевних щитків. Комір сильно зубчастий. Анальний щиток великий, його ширина в 1,1–3,5 рази перевищує довжину. Стегнових пор 10–21 (найчастіше 14–17), їх ряд доходить до колінного згину. Знизу на четвертому пальці задньої кінцівки 16–23 пластинки.

Забарвлення і особливо рисунок дуже мінливі. В більшості випадків у порівняно молодих екземплярів та у самок основний колір сіро-бурий або сіро-коричневий. По боках тулуба розташовані ряди (найчастіше по два) світлих овальних вічок, облямованих темними кільцями. Нижче них може бути ще по ряду світлих плямок без облямівки. На спині найчастіше розкидані темні плями неправильної форми, які групуються по обидва боки хребта і переходять на хвіст. Іноді спина однобарвна, бура або навіть яскраво-руда.

Старі самці відрізняються зеленим основним забарвленням, особливо в передній частині та по боках тіла, лише хвіст у них буруватий. Вздовж хребта теж є подвійна серія бурих плям. Там, де поширений підвид L. agilisagilisL., зустрічаються екземпляри з суцільним зеленим забарвленням спини або з широкою рудою смугою вздовж хребта (мал. 1).

Поширення зеленого кольору на поверхні тіла ящірки залежить від її віку: старші екземпляри більш зелені. Зелений відтінок по боках і на передній частині тіла починає з'являтися і у старих самок[4].