Курсовая работа: Видове різноманіття ящірок фауни України

В кінці липня – в серпні живородящі ящірки в залежності від їх віку народжують від 2–5 до 8–12, найчастіше 5–8 малят розміром 34–42 мм. Таким чином, вагітність триває близько 90 днів. Малята відразу ж добре пристосовані до самостійного життя і на кінець сезону виростають до 50–55 мм.

В жовтні, коли починаються приморозки, ящірки ховаються на зимівлю. Зимують під корою пнів, між корінням, в щілинах скель або ґрунту, під сухим купинням і т.п. В особливо теплі зими під час тривалих відлиг часом прокидаються і виходять із сховищ.

Живородящі ящірки живляться переважно комахами.

Як її вороги відомі гадюка, прудка ящірка, яка знищує молодь живородящої, деякі хижі птахи, лисиця, єнотовидний собака.

1. 4 Ящірка кримська – Lacerta taurica ( Pall .)

Кримська ящірка більша від живородящої, але менша за прудку ї особливо зелену. Максимальна довжина тулуба досягає 80 мм. Хвіст порівняно довгий: відношення довжини тулуба з головою до довжини хвоста становить 0,5–0,6.

Дорослі екземпляри зверху зеленуватого або буруватого (переважно самки) кольору з чорними плямами, які звичайно групуються в поздовжні ряди (найчастіше таких рядів шість); вздовж хребта плям нема. Часто середина спини значно світліша, салатного кольору. По обидва боки хребта та по боках тіла проходять вузькі зеленуваті поздовжні смужки (всього таких смужок чотири); з кожного боку голови є по смужці, що тягнеться вздовж верхнього краю рота до кінця морди. Груди та горло найчастіше зеленуваті, черево і нижня сторона хвоста у самців рожеві, червонуваті або жовтуваті, у самок – білуваті або зеленуваті. На бічних краях черевних щитків блакитні плями. Молоді ящірки темніші. Темні плями на спині і бічні світлі смужки малопомітні. В Україні поширений підвид LacertatauricatauricaPall.

В межах країни, крім Кримської області, кримська ящірка зустрічається на узбережжі Чорного моря від Дунаю до Дніпра.

Біологія цього виду дуже мало вивчена. Типовою стацією є гори, але на Україні кримська ящірка живе і на рівнинах, вибираючи глинисті ділянки з рідкою трав'янистою рослинністю, часто ховається під сухим бур'яном. Нерідко зустрічається на кладовищах, де ховається під могильними плитами, та на відкритих схилах балок. В районі Бериславазнайдена навіть в щойно насаджених полезахисних смугах, де провадиться обробка міжрядь. В Криму найхарактернішою стадією цього виду є щебенистий степ у передгір'ях.

Зимові сховища кримська ящірка залишає у квітні. Парування відбувається в квітні – травні. Самка відкладає два–шість яєць, але найчастіше три.

Кримські ящірки живляться майже виключно комахами, зокрема в шлунках виявлено довгоносикових, клопів, цикадоподібних тощо. В 16 шлунках цих ящірок була виявлена така пожива: павуки, комахи, в тому числі прямокрилі, зокрема сарануваті; клопи, зокрема з родини ромбовикових; цикадоподібні, жуки: жужелиці, зокрема тускляк, чорнотілкові, в тому числі мідляк і кукурудзяний жук, та довгоносикові; перетинчастокрилі, зокрема мурашкові, бджолині й осині, а також лускокрилі – метелики і гусінь совкових і п'ядунозих та двокрилі.

Оскільки кримська ящірка знищує таких серйозних шкідників, як піщаний медляк, кукурудзяний жук, гусінь нічниць тощо, і зважаючи на те, що в ряді місць вона регулярно зустрічається в наймолодших посадках, зокрема в полезахисних смугах, цей вид, хоч і має досить обмежене поширення, може відігравати певну роль в захисті молодих насаджень від шкідників [5].

1.5 Ящірка скельна – Lacerta saxicola Eversm

Скельна ящірка приблизно таких самих розмірів, як і кримська, тобто трохи більша за живородящу, менша від прудкої і значно менша від зеленої.

Характерною рисою цього виду, як і попереднього, є струнке тіло і відносно довгий тонкий хвіст. Довжина тулуба з головою досягає 80 мм. Хвіст приблизно вдвоє довший за довжину тулуба з головою; відношення довжини тулуба до довжини хвоста становить 0,45–0,54.

Забарвлення досить мінливе. У екземплярів з Криму, яких залічують до підвиду LacertasaxicolasaxicolaEversm., спина найчастіше блідо-зеленого (іноді з блакитним відтінком) основного кольору, боки інколи дещо темніші, на голові зеленуватий колір стає буруватим. На цьому фоні розкидані численні чорні плямки, дрібніші на голові і більші на тулубі, які на спині досить часто, а на боках майже завжди зливаються, утворюючи на спині складний примхливий візерунок, а по боках по темній, досить широкій смузі. Хвіст оливкового кольору з рідкими темними плямами як зверху, так часто і знизу. Черево світле – білувате, зеленувате, жовтувате або червонувате.

Молоді ящірки відзначаються темнішим буруватим кольором тіла, рівномірнішою плямистістю, що складається з витягнених впоперек дрібних плямок, які найчастіше утворюють хвилястий візерунок, і блідо-зеленим забарвленням хвоста. Довжина молодих особин досягає 3,6 – 4,5 см.

Скельна ящірка поширена в межах України – лише в гірській частині Кримської області, в районах, що лежать на південь від Сімферополя. Найчастіше зустрічається на південних схилах Кримських гір.

Даних щодо екології цього виду в умовах України поки що мало.

Стаціями скельної ящірки є скелі, кам'яні завали, розсипища, навіть муровані кам'яні стіни з щілинами між окремими каменями, причому не тільки в горах, а й безпосередньо на узбережжі, де цю ящірку досить часто можна зустріти на галькових пляжах під час полювання на комах. Нерідко зустрічається також по обочинах гірських шляхів, зокрема восени (кінець вересня) в подібних місцях трималися майже виключно молоді екземпляри, які, можливо, тут виводяться. За спостереженнями М.М. Щербака (усне повідомлення), зустрічається також в букових лісах і іноді ховається в дуплах та під корою дерев. Загалом можна сказати, що скельна ящірка є порівняно вологолюбним видом.

Точних відомостей про час появи скельних ящірок навесні в умовах Криму нема, але вже в квітні вони зустрічаються у великій кількості.

Відкладання яєць припадає на середину літа – від травня до початку серпня, а молодь з'являється переважно у вересні. Наприкінці ж вересня скельні ящірки починають ховатися на зиму, хоч є відомості, що на активних скельних ящірок при теплій погоді натрапляли навіть у грудні. Першими ховаються старі особини.

Скельна ящірка живиться комахами та павуками (в трьох шлунках ящірок з Кара-Дагу виявлено 3 павуків, 2 екземплярів прямокрилих, 8 довгоносиків, 6 гусениць нічниць, 1 муху).

Господарське значення незначне, оскільки ящірки цього виду, хоч і живляться комахами, більшість яких є шкідниками, зустрічаються найчастіше не на господарських ділянках (за винятком деяких ділянок лісу та окремих місць, що прилягають до виноградників).

1.6 Ящірка піщана – Eremias arguta Pall

Інші назви: ящірка різнобарвна, ящірка різноколірна.

Піщана ящірка належить до числа дрібних видів українських ящірок; вона, мабуть, трохи менша, ніж навіть живородяща. Довжина тіла особливо великих екземплярів досягає 10 см, але розміри ящірок в Україні не перевищують 80 мм, та й такі зустрічаються дуже рідко. Тіло коротке й широке, ніби трохи приплюснуте. Хвіст дуже потовщений при основі, а далі різко звужується; його довжина приблизно така сама, як довжина тулуба з головою (відношення довжини тіла до довжини хвоста становить 0,70–1,10). Голова коротка, клиноподібна, масивна в потиличній частині і різко звужується на кінці, але морда тупа. Перед передлобними щитками ще можуть бути дрібні щитки. У екземплярів з території України, які належать до підвиду Eremiasargutadeserti (Gmel.), між передлобними звичайно є додатковий щиток.

Яйця білі, в шкірястій оболонці, розміром 12–16x7–8 мм. Основний тон забарвлення верхньої сторони тіла сірий з попелястим, буруватим, коричневим або оливковим відтінком. Вздовж спини та боків розташовані поздовжні ряди білих плям чи вічок, облямованих чорними або темно-бурими кільцями. Середні ряди цих плям (два або чотири) заходять на хвіст. Самці і самки забарвлені однаково. У більших старих екземплярів облямівка навколо білих плямок ширша і часом справляє враження рядів чорних плям між рядами білих.

У молодих ящірок облямівки майже нема і по спині та боках проходять шість білих крапчастих смуг. В усіх ящірок черево світле–сірувато – або жовтувато-біле.