Курсовая работа: Вплив особливостей педагогічних комунікацій на формування особистості молодшого школяра

1.Язик-система слів, виражень і правил їхнього з'єднання в осмислені висловлення, використовувані для спілкування.

2.Інтонація, емоційна виразність, що здатна надавати різний зміст одній і тій же фразі.

3.Міміка, поза, погляд співрозмовника можуть підсилювати, доповнювати або спростовувати зміст фрази.

4.Жести як засоби спілкування можуть бути як загальноприйнятими, тобто мати закріплені за ними значення; або експресивними, тобто служити для більшої виразності мови.

5.Відстань, на якій спілкуються співрозмовники, залежить від культурних, національних традицій,ступеня довіри.

У процедурі спілкування виділяють наступні етапи:

1. Потреба в спілкуванні (необхідно повідомити або довідатися інформацію, вплинути на співрозмовника)спонукає людину вступити в контакт із іншими людьми.

2. Орієнтування з метою спілкування, у ситуації спілкування.

3. Орієнтування в особистості співрозмовника.

4. Планування змісту свого спілкування, людина уявляє собі (звичайно несвідомо),що саме скаже.

5. Несвідомо (іноді свідомо) людина вибирає конкретні засоби, мовні фрази, якими буде користуватися, вирішує, як говорити, як поводитися.

6. Сприйняття й оцінка відповідної реакції співрозмовника, контроль ефективності спілкування на основі встановлення зворотнього зв'язку.

7. Коректування напрямку, стилю, методів спілкування.

Якщо яку-небудь із ланок акту спілкування порушено,то мовцеві не вдається домогтися очікуваних результатів спілкування – воно виявиться неефективним. Ці вміння називають "соціальним інтелектом", "практично-психологічним розумом","комунікативною компетентністю", "комунікабельністю".

Виділяють наступні види спілкування:

1. " Контакт масок" -формальне спілкування, коли відсутнє прагнення зрозуміти співрозмовника, використовуючи звичні маски (увічливості, строгості, байдужості, скромності)-набір виражень особи, жестів, стандартних фраз, що дозволяють сховати щирі емоції, відношення до співрозмовника. Іноді такий контакт виправданий, щоб "не зачіпати" один одного без потреби, щоб "відгородитися" від співрозмовника.

2.Примітивне спілкування, коли оцінюють іншу людини як потрібний або об'єкт, що заважає: якщо потрібний, - то активно вступають у контакт, якщо мішають – відіпхнуть або підуть агресивні грубі репліки. Якщо одержали від співрозмовника бажане, то втрачають подальший інтерес до нього й не приховують цього.

3.Формально-рольове спілкування, коли регламентовані й зміст, і засоби спілкування й замість знання особистості співрозмовника обходяться знанням його соціальної ролі.

4.Ділове спілкування, коли враховують особливості особистості, характеру, віку, настрою співрозмовника, але нецікаві справи більше значимі, чим можливі особистісні розбіжності.

5.Духовне, міжособистісне спілкування друзів, коли можна торкнутися будь-якої теми й не обов'язково вдаватися до допомоги слів, друг зрозуміє вас і по вираженню особи, інтонації, рухам.

6.Маніпуляційне спілкування спрямоване на витяг вигоди від співрозмовника, використовуючи різні прийоми: пестощі, залякування, демонстрація доброти,залежно від особливостей особистості співрозмовника.

7.Світське спілкування.Суть його в безпредметності,тобто люди говорять не те, що думають, а те, що покладено говорити в подібних випадках; це спілкування закрите,тому що точки зору людей на те або інше питання не мають ніякого значення й не визначають характеру комунікацій.

Отже, спілкування – базова категорія, логічний центр загальної системи психологічної проблематики, однак, недостатньо розроблена.

1.2 Види педагогічних комунікацій

Поява будь-якої людини, яка відважилась виступити перед аудиторією, викликає в неї насамперед інтерес до того, як він виглядає, що і як робить, словом, як поводиться.

Це цілком зрозуміло, оскільки ніякої іншої інформації він ще запропонувати не встигає. А не сприймати глядачі-слухачі не можуть – для того вони й зібралися. І далі, коли виступаючий вимовляє свої перші слова, в основному вловлюється не стільки їхній зміст, а те, як вони звучать, яка поведінкова картина супроводжує їх.

Спілкування, будучи складним соціально-психологічним пресом взаєморозуміння між людьми, здійснюється по наступних основних каналах: мовний і немовний канали спілкування. Мова, як засіб спілкування, одночасно виступає і як джерело інформації, і як спосіб взаємодії співрозмовників.

У структуру мовного спілкування входять:

1.Значення й зміст слів, фраз. Відіграє важливу роль точність уживання слова, його виразність і доступність, правильність побудови фрази і її дохідливість, правильність вимови звуків, слів, виразність і зміст інтонації.