Научная работа: Лобізм та його регулювання
Зміст
Вступ
1. Визначення, форми та методи лобізму
1.1 Визначення лобізму
1.2 Механізм виникнення лобізму
1.3 Форми і методи лобіювання
1.4 Умови і структури лобіювання
1.5 Плюси й мінуси лобізму
1.6 Два основні типи представництва інтересів
2. Законодавче регулювання лобізму
2.1 Контроль за лобізмом
Висновок
Список літератури
Вступ
Теорія держави і права вивчає державу і право як явища громадського життя, закономірності їхнього виникнення, функціонування, їхню класово-політичну і загальнолюдську сутність, зміст і форми, юридичні відносини і зв'язки, особливості правової свідомості і правової культури. Дана наукова праця ставить перед собою задачу дослідити і проаналізувати лише дуже невелику частину одного з явищ громадського життя - лобізму в правотворчій діяльності.
У ліберально-демократичному суспільстві, яким ми прагнемо стати, визнано, що всілякі соціальні групи, класи, нації мають свої законні інтереси і право захищати їх всіма законними способами. При розглянутому політичному режимі одним з найдійовіших способів є право зазначених суб'єктів суспільних відносин брати участь у формуванні державної влади, приводячи до неї, з тим чи іншим ступенем успіху, своїх представників. За рідкісними винятками, ці представники інтересів, одержавши посаду в державному апараті, зв'язану з прийняттям рішень і правових норм, прагнуть приймати їх на користь груп, що привели їх до влади. Таким чином, держава і його апарат виступають у ролі соціального арбітра, тенденційність рішень якого складається в процесі демократичного формування влади. У демократичному суспільстві вищевказаний спосіб є основним, однак існує також безліч інших, що анітрошки не суперечать духу демократичного закону, способів захищати свої інтереси, впливаючи на прийняті державною владою рішення, у тому числі й у нормотворчому процесі. Одним з них є процес лобіювання, що є предметом даної наукової роботи.
Тобто лобізм як би доповнює конституційну систему демократичного представництва, дозволяючи брати участь у прийнятті і реалізації політичних рішень тим групам, що не мають іншої такої можливості. Через систему і практику лобізму одержують своє вираження і представництво в загальнонаціональному масштабі інтереси, що в іншому випадку залишилися б невираженими. У цьому змісті лобізм відповідає духу демократичної політики.
В Україні, як такого, законодавства, що регулює лобізм не існує, але сам лобізм вживається. І тому коли лобізм не регулюється він перетворюється в корупцію. Тому уряд України повинен створити прийняти певні закони, що вміло б контролювали розвиток лобізму.
В своїй роботі я намагалася підкреслити значення контролю лобізму у будь якій країні.
1.1 Визначення лобізму
Якби в нас були дані про всі держави всіх часів, ми, імовірно, знайшли б, що лобізм у тій чи іншій формі - неминучий супутник урядів. Термін виник в американському політичному житті близько 1830року.
Представники різних зацікавлених груп проводили багато годинник у кулуарах (lobby - кулуар, хол, вестибуль) залів засідань законодавчих органів Сполучених Штатів, сподіваючись поговорити з законодавцями і, тим самим, спробувати вплинути на їхні рішення. Поступово термін ввійшов у політичний жаргон і придбав більш широкий зміст, ставши відноситися до усіх, хто так чи інакше намагається вплинути на урядові рішення. Термін часто використовується дуже вільно для позначення усіх видів політичного впливу.
Лобізм – це агітація представлення і “продавлювання” чиїх не будь політичних чи економічних інтересів.
Умови виникнення:
Багатоманітність інтересів, які виникають в суспільстві в наслідок постійної соціальної диференціації.
Розширення доступу до влади, що характерно для демократичних режимів.
Незважаючи на явну неточність сучасного використання терміна, можна окреслити деякі строгі границі цього поняття.
1) Лобіювання зв'язане лише з прийняттям державних рішень. Рішення, прийняті приватними особами, організаціями чи корпораціями, можуть також бути піддані впливу інтересів визначених зацікавлених груп, однак такий вплив не прийнято називати лобізмом;
2) Усі види лобізму мотивовані бажанням уплинути. Багато подій можуть впливати на процес прийняття урядових рішень, але якщо вони не викликані бажанням уплинути, те це не лобізм.
--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--