Реферат: Агробіологічні основи формування врожаю
В Р90 К120 + N60 (ІV) + N60 (VIII)
54,1
46,9
56,2
52,4
15,7
42,8
Г Р90 К120 + N60 (ІI) + N60 (VIII)
59,0
51,9
64,3
58,4
21,7
59,1
Д Р90 К120 + N30 (ІI) + N60 (ІV) + N30 (VIII)
60,7
56,9
65,1
60,9
24,2
65,9
Мирлебен
А Р90 К120 (восени)
39,0
33,3
42,3
38,2
-
-
Б Р90 К120 + N30 (восени) + N30
(ІІІ етап) + N30 (ІV) + N30 (VIII)
61,1
52,7
64,1
59,3
21,1
55,2
В Р90 К120 + N60 (ІV) + N60 (VIII)
55,4
48,1
60,0
54,5
16,3
42,6
Г Р90 К120 + N60 (ІI) + N60 (VIII)
62,3
55,7
65,6
61,2
23,0
60,2
Д Р90 К120 + N30 (ІI) + N60 (ІV) + N30 (VIII)
65,1
60,5
67,9
64,5
26,3
68,8
НІР 05 , ц/га
4,8
4,5
5,1
Рівномірне використання азоту впродовж вегетаційного періоду, починаючи з осіннього внесення, на варіанті Б спричинило підвищення урожайності порівняно з варіантом В. У сорту Миронівська 61 урожайність зросла до 56,8 ц/га, що на 4,4 ц/га вище, ніж на варіанті В. У сорту Мирлебен цей приріст становить 4,8 ц/га. На варіанті Г урожайність зросла на 6 ц/га у сорту Миронівська 61 та на 6,7 ц/га у сорту Мирлебен порівняно з варіантом В. Приріст урожаю відбувся за рахунок зростання продуктивного стеблостою. Найвища врожайність зафіксована на варіанті Д. Порівняно з варіантом А вона зросла у сорту Миронівська 61 на 24,2 ц/га, або на 65,9%, а в сорту Мирлебен на 26,3 ц/га, або на 68,8%.
На підставі цих даних можна стверджувати, що в умовах західного регіону України осіннє внесення азоту менш ефективне, ніж весняно-літнє підживлення озимої пшениці. Проте основну частину азоту потрібно внести на ранніх етапах весняної вегетації. Якщо запізнитись з першим підживленням і провести його в кінці кущіння, продуктивність посівів знижується. Так, внесення азоту по 60 кг/га д.р. на IV і VIII етапах (варіант В) виявилось у наших дослідженнях найменш ефективним.
Залежність урожайності зерна озимої пшениці від доз і строків внесення азоту можна виразити у вигляді рівнянь регресії: для сорту Щедра Полісся – Y = 42,7+7,976Х1 + 42,866X2 +7,537X2 2 -72,507Xз+12,276 Хз2 + 50,235Х4 - 8,167X4 2 , R=0,927; для сорту Миронівська 61 – Y= 42,5 + 7,706X1 + 36,243Хз- 4,653X2 2 + 33,468Хз - 4,379Хз2 - 51,177Х4 +7,833Х42 , R=0,951; для сорту Мирлебен - Y=38,2 + 1,493Х1 - 15,049Х2 +3,196Х2 2 -11,327Хз+ 2,390Хз2 + 16,706Х4 - 2,833Х4 2 , R=0,911, де Y - врожайність сорту, ц/га; Х1 - норма внесення азоту восени + азот на III етапі органогенезу; Х2 - норма азоту на II етапі; Хз - норма азоту на IV етапі; Х4 - норма азоту на VIII етапі.
Порівняння урожайності на варіанті А (контроль) з іншими варіантами показує, що за рахунок внесення N120 одержуємо приріст врожаю в межах 23,5-27,0 ц/га при найкращому розподілі азоту під час вегетації. Приріст зменшується до 14,1-17,7 ц/га при пізніх строках підживлення (див. табл.4,5).
Під впливом різних доз і строків внесення азоту змінюється якість зерна. Показники якості зростають на всіх варіантах, де застосовувався азот. Так, скловидність зросла порівняно з контролем на 22-31%. Значно менша на контролі також натура зерна (табл.6).
Таблиця 6
Якість зерна озимої пшениці сорту Миронівська 61 залежно від строків і норм внесення азотного добрива, 1996-1998рр.
| Варіант внесення азоту | Скловидність, % | Натура зерна, г/л | Маса 1000 зерен, г | Вміст, % | |
| сирої клейковини | Білка | ||||
|
А Р90 К120 (восени) | 60 | 742 | 41,2 | 21,7 | 11,2 |
|
Б Р90 К120 + N30 (восени) + N30 | 82 | 785 | 45,0 | 27,5 | 12,9 |
|
В Р90 К120 + N60 (ІV) + N60 (VIII) | 91 | 795 | 48,1 | 31,9 | |