Реферат: Біологічна активність S-заміщених похідних 2-метил-4-меркапто-8-метоксихіноліну
Гостра токсичність. За результатами дослідження гострої токсичності показано, що ЛД50 синтезованих сполук знаходиться в межах від 566 − 2000 мг/кг і залежить від їх хімічної будови. Це дозволяє віднести їх до мало- та нетоксичних сполук за класифікацією Сидорова (Сидоров К.К., 1973).
Подовження карбонового ланцюга на метиленову групу не впливає на ЛД50 (сполуки 1 та 9 ). ЛД50 знаходиться майже на рівні – 900 і 969 мг/кг відповідно.
Наявність аміногрупи в карбоновому ланцюзі збільшує токсичність (сполука 16 – в порівнянні зі сполукою 9 ) – 898 і 969 мг/кг відповідно.
Заміна аміногрупи на гідроксильну в α-положенні карбонового ланцюга (сполука 32 – 2-гідрокси-3-(8-метокси-2-метилхінолін-4-ілтіо)пропанова кислота) не змінює ЛД50 в порівнянні зі сполукою 16 .
Наявність N–ацетильного залишку в карбоновому ланцюзі в 4-му положенні хінолінового циклу зменшує токсичність (сполука 22 – 2-ацетиламіно-3-(8-метокси-2-метилхінолін-4-ілтіо)пропанова кислота) в порівнянні зі сполукою 16 . ЛД50 – 1245 мг/кг.
Етерифікація (-ОС2 Н5 ) карбоксильної групи (сполука 4) збільшує гостру токсичність (ЛД50 – 714±56 мг/кг), а сполуки 13 – зменшує її (ЛД50 – <2000 мг/кг).
Найбільшу токсичність має гідрохлорид метилового естеру (8-метокси-2-метилхінолін-4-ілтіо)пропанової кислоти − сполука 12 (рис. 1). Його ЛД50 становить 566 мг/кг.
Рис. 1. Гостра токсичність S-заміщених 2-метил-4-меркапто-8-метоксихінолінів
Антирадикальна і антиоксидантна активність. У дослідах in vitro на моделі аутоокиснення адреналіну виявлено антирадикальну активність S-заміщених 2-метил-4-меркапто-8-метоксихінолінів. На цій моделі високу активність проявили водорозчинні форми – натрієві та калієві солі (сполуки 5 , 6 , 34 ). Подовження карбонового ланцюга на метиленову групу і наявність гідроксильної групи зменшує прояв антирадикальної активності (сполука 32 ) порівняно зі сполуками 5 , 6 (рис. 2). Сполуки 5, 6 та 34 перевищують антирадикальну активність еталону порівняння – L-ацетилцистеїну.
Рис. 2. Антирадикальна активність S-заміщених похідних 2-метил-4-меркапто-8-метоксихіноліну (концентрація сполук 25 мкм)
Встановлено, що подовження на метиленову групу карбонового ланцюга в 4-му положенні хінолінового циклу (сполука 10 ) зменшує антирадикальну активність, наявність гідроксильної групи (сполука 32 ) – її підвищує. Етерифікація (-ОСН3 ) карбоксильної групи (сполука 12 ) призводить до зменшення прояву активності в порівнянні зі сполукою 10 .
За результатами проведених досліджень виявлено, що синтезовані сполуки проявляють антирадикальні і антиоксидантні властивості.
Вільнорадикальне окиснення ліпідів. На моделях генерації вільнорадикального окиснення ліпідів in vitro S-заміщені похідні 2-метил-4-меркапто-8-метоксихіноліну знижують утворення вільних радикалів, виявляючи властивості “пасток” супероксиданіону у водній фазі, перехоплюють гідроксилрадикал у гетерогенній системі та є протекторами меркаптогруп протеїнів, включаючи ферменти антиоксидантного захисту (супероксиддисмутази, каталази, глутатіонпероксидази, знижують утворення малонового діальдегіду).
(Хінолін-4-ілтіо)карбонові кислоти (сполуки 1 , 3 ) і гідрохлорид (сполука 2 ) на всіх моделях ініціації вільнорадикального окиснення ліпідів проявляють високу антиоксидантну активність (рис. 3).
Наявність метильної групи в α-положенні карбонового ланцюга S-заміщених 2-метил-4-меркапто-8-метоксихінолінів зменшує прояв антиоксидантної активності (сполука 3 ) (рис. 3). Калієва сіль 3-(8-метокси-2-метилхінолін-4-ілтіо)пропанової кислоти – сполука 15 – проявляє антиоксидантну активність в 3 рази меншу, ніж сполука 1 . Наявність аміногрупи – сполука 17 , N-ацетильного залишку − сполука 22 – в карбоновому ланцюзі S-заміщених 2-метил-4-меркапто-8-метоксихінолінів зменшує активність на даній моделі в порівнянні зі сполукою 1 .
На моделі ферментативного ініціювання вільнорадикального окиснення ліпідів найменша кількість малонового діальдегіду утворилась в присутності сполук 2 та 3 (рис. 3), що проявляють найбільшу антиоксидантну активність (АОА). Наявність аміногрупи або N-ацетильного залишку в карбоновому ланцюзі S-заміщених похідних − сполуки 17 , 22 − проявляють меншу АОА в порівнянні зі сполукою 2 та еталонами порівняння – метіоніном та унітіолом.
Найбільшу активність на моделі неферментативного ініціювання показала сполука 2 , АОА якої перевищує активність дибунолу на 19 % (р<0,05), α-токоферолу – на 36 % (р<0,05). Введення СН3 -групи в α-положення карбонового ланцюга − сполука 3 , зменшує прояв АОА.
Для N-ацильних 2-метил-4-S-гетерилзаміщених 8-метоксипохідних хіноліну спостерігається зменшення АОА − сполуки 17 та 22 . Калієва сіль 3-(8-метокси-2-метилхінолін-4-ілтіо)пропанової кислоти − сполука 15 – проявляє антиоксидантну активність, яка знаходиться на рівні з АОА еталону порівняння − α-токоферолу (23 та 24 % відповідно).
Найбільша антирадикальна активність на моделі інгібування NO-радикалу властива 3-(8-метокси-2-метилхінолін-4-ілтіо)оцтовій кислоті (сполука 1 ) та 2-(8-метокси-2-метилхінолін-4-ілтіо)пропановій кислоті (сполука 3 ) (63,5 та 40,8 % відповідно) в порівнянні з ацетилцистеїном. Гідрохлорид – сполука 2 – на цій моделі проявляє меншу активність, ніж кислота (35,0 та 63,5% відповідно). Водорозчинна форма – калієва сіль 3-(8-метокси-2-метилхінолін-4-ілтіо)пропанової кислоти – сполука 15 – проявляє значно меншу антирадикальну активність порівняно зі сполукою 1 . N-ацильні S-заміщені 2-метил-4-меркапто-8-метоксипохідні хіноліну – сполуки 17 та 22 характеризуються проявом збільшення антирадикальної активності в порівнянні з калієвою сіллю та зменшення в порівнянні з кислотою (сполука 1 ).
Таким чином, на всіх моделях ініціювання вільнорадикального окиснення ліпідів спостерігається наступна залежність: подовження карбонового ланцюга залишку меркаптокарбонової кислоти на СН2 -групу, наявність аміногрупи, N-ацетильного залишку в карбоновому ланцюзі в 4-му положенні хінолінового циклу, зменшує прояв антиоксидантної активності.
На всіх моделях ініціювання вільнорадикального окиснення ліпідів in vitro похідні S-заміщених 2-метил-4-меркапто-8-метоксихінолініу (сполуки 5 , 14 , 34 – натрієві солі) проявили антиоксидантну активність.
На моделі гальмування окиснення адреналінуспостерігається наступна залежність: подовження карбонового ланцюга на СН2 -групу і поява в ньому ОН-групи в α-положенні впливає на збільшення прояву АОА на 10 – 32,5% (сполуки 14 та 34 відповідно) порівняно зі сполукою 5 (Р<0,05).
Для сполук 5 , 14 , 34 на моделі ферментативного ініціювання вільнорадикального окиснення ліпідів встановлено, що збільшення карбонового ланцюга на метиленову групу (сполука 14 ) збільшує АОА на 22,8% порівняно зі сполукою 5 . Наявність гідроксигрупи в α-положенні карбонового ланцюга (сполука 34 ) зменшує прояв АОА на 12,8% порівняно зі сполукою 14 . Всі досліджені сполуки в цьому випадку перевищують АОА препарату порівняння – унітіолу.
На моделі неферментативного ініціювання спостерігається аналогічна залежність між хімічною будовою і дією для сполук 5 , 14 , 34 , як і на моделі інгібування супероксидрадикалу, тобто збільшення карбонового ланцюга на СН2 -групу і поява ОН-групи в ньому збільшує прояв АОА.
На моделі інгібування NO-радикалу спостерігаємо таку закономірність: відбувається збільшення антирадикальної активності в ряду: сполука 5 − сполука 14 – сполука 34 (25,0, 40,0 та 55,0 % відповідно). Дві сполуки 14 та 34 перевищують активність еталону порівняння – ацетилцистеїну – на 10 та 15% відповідно (Р<0,05).
Антиоксидантна та мембраностабілізуюча активність in vivo . На основі даних комп’ютерного прогнозу і вивчення антиоксидантної активності in vitro досліджено мембраностабілізуючу та антиоксидантну активності в умовах цілісного організму (in vivo ).
Найбільш виражений ефект на 14 добу дослідження мали сполуки 3 та 32 (рис. 4). При їх введенні спостерігалась стабілізація мембран гепатоцитів, про що свідчить суттєве зменшення показників активності амінотрансфераз – АлТ і АсТ, які є вірогідними по відношенню до контролю. Наявність гідроксигрупи в α-положенні карбонового ланцюга − сполука 32 − зменшує показники рівня АлТ та АсТ, наближаючи їх до інтактної групи тварин. Ці сполуки на фоні токсичного гепатиту наближають показники білоксинтезуючої активності до рівня інтактних тварин.
На моделі окисного стресу in vivo (ішемія головного мозку) введення нетоксичних S-заміщених 2-метил-4-меркапто-8-метоксихінолінів (натрієві солі) у дозі 1/50 ЛД50 (препарат порівняння − пірацетам) наближає до норми рівень показників вільнорадикального окиснення (рівень триєнкетонів), показники вуглеводного обміну (рис. 5); впливає на рівень антиоксидантних ферментів (супероксиддисмутази, каталази, глутатіонпероксидази, вміст α-токоферолу).
Сполуки, що досліджувались, по-різному впливали на рівень лактату. При дії сполуки 5 вміст лактату зменшився на 40,6% відносно контролю (Р<0,05). Збільшення ланцюга на СН2 -групу в залишку карбонової кислоти (сполука 14) впливає на достовірне зменшення вмісту лактату на 43,7% (Р<0,05). Наявність ОН-групи в α-положенні карбонового ланцюга (сполука 34) зменшує рівень показника лактату на 50% відносно контролю. Всі досліджені сполуки перевищують дію еталона – пірацетаму.