Реферат: Блок Юлії Тимошенко: розвиток та еволюція політичних орієнтирів

Зміна офіційних пріоритетів БЮТ, мабуть, відбулася не тільки через бажання поліпшити відносини із владою, але й через усвідомлення того, що причиною провалу опозиційних акцій початку 2001 р. стала байдужість до них населення. Цей фактор, що вплинув і на зміну назву блоку, привів «тимошенківцІв» до прагнення розширити електоральну базу. Опора на одних прихильників правої опозиції – недостатня для подолання 4%-го бар'єра. Разом з тим БЮТ, мабуть, припускала, що опозиційна частина електорату не відійде від блоку через коректування програми, оскільки в очах даних виборців неможливо похитнути імідж Тимошенко як ворога Кучми №1. З інших програмних установок блоку звертає на себе увагу близькість із лівими в неприйнятті нового Земельного кодексу й у негативному відношенні до приватизації стратегічних об'єктів. У зовнішньополітичному плані примітна відмова від курсу на євроінтеграцію, що раніше однозначно підтримувався націоналістичними партнерами «Батьківщини». БЮТ виступає за те, щоб Україна керувалася винятково національними інтересами, не зв'язуючи себе якимсь вектором. Однак критика Тимошенко україно-російських домовленостей останнього часу показує, що на практиці БЮТ розуміє національний інтерес, насамперед, як дистанціювання від Росії [5].

Головною реальною метою блоку, мабуть, було на той час створення гарних стартових позицій для свого лідера на виборах 2004 р., для чого необхідне повернення представників БЮТ у виконавчу владу або, принаймні, створення сприятливих умов для пов'язаних з Тимошенко фінансово-промислових структур, які були відтиснуті іншими олігархічними групами після відставки Павла Лазаренко.

2.2 Політична діяльність та політичні орієнтири перед Парламентськими виборами 2006 року

27 листопада 2005 р. відбувся передвиборний з'їзд БЮТ напередодні парламентських виборів (березень 2006). Глава передвиборного штабу — колишній керівник Служби безпеки України Олександр Турчинов — оголосив, що назва блоку залишається колишньою, але ввійти в нього готові тільки «Батьківщина» і Українська соціал-демократична партія.

Партія «Собор», очолювана Анатолієм Матвієнко, приєдналася до блоку Віктора Ющенко (Народний Союз «Наша Україна»).

Переговори БЮТ з партією «Реформи и порядок» (ПРП) Віктора Пинзеника ні до чого не привели, тим більше що Пинзеник був міністром фінансів в уряді Юрія Єханурова. Консенсус був досягнутий лише роком пізніше, уже після виборів — 20 жовтня 2006 р. ПРП увійшла до складу БЮТ.

На виборах блок поступився лише Партії регіонів, набравши 22,29 % (5 652 876) голосів, і одержавши 129 з 450 місць у парламенті [16].

2.3 Політична діяльність БЮТ після парламентських виборів – весна - літо 2006 р.

Перші три місяці, що пройшли після парламентських виборів, пішли на створення «помаранчевої» урядової коаліції. Швидкому досягненню домовленості заважали претензії Юлії Тимошенко на пост прем'єр-міністра й Олександра Мороза — на пост спікера Верховної ради. Нарешті 22 червня 2006 р. було офіційно оголошено про результати переговорів трьох політичних сил, які ввійшли в коаліцію, і розподілі між ними ключових постів. В «Помаранчеву» коаліцію ввійшли БЮТ, Народний Союз «Наша Україна» і СПУ.

Блок Юлії Тимошенко одержав пост прем'єр-міністра, повний контроль над економічним блоком уряду, а також пости керівників НАК «Нафтогаз України», Фонду державного майна й державного комітету з теле- і радіомовленню, податкової адміністрації, державного казначейства.

Між членами коаліції були розподілені й всі керівні пости у Верховній раді.

Однак Партія регіонів і Комуністична партія України, не одержали жодного керівного поста, і вдалися до блокування залу засідань Ради для того, щоб не допустити «пакетного» голосування по кандидатурах прем'єр-міністра й голови Верховної ради, що, на думку «помаранчевої коаліції», повинно було закріпити досягнуті міжпартійні домовленості.

Учасники «помаранчевої» коаліції через якийсь час, під тиском президента Віктора Ющенко, виявилися змушені піти на переговори з опозицією для досягнення якогось компромісу. Лише до 6 липня 2006 року було досягнуто компромісної згоди, однак у ході висування кандидатур на пост голови Верховної ради Олександр Мороз зненацька порушив домовленості, виставив свою кандидатуру й здобув перемогу. Фракції «Нашої України» і Блоку Юлії Тимошенко у виборах спікера брати участь відмовилися, обвинувативши Мороза в «зрадництві» і розвалі коаліції.

7 липня 2006 року була підписана угода про створення нової, «антикризової», коаліції парламентської більшості, у яку ввійшли Партія регіонів, Соціалістична партія України і Комуністична партія України. Олександр Мороз відкликав свій підпис під угодою про створення «помаранчевої» коаліції, що, таким чином, припинила своє існування, не протримавшись і двох тижнів. Першим же кроком нового блоку стало висування кандидатури Віктора Януковича на пост прем'єр-міністра. Юлія Тимошенко зажадала від президента Віктора Ющенко розпустити Верховну раду. Ющенко ж призвав до формування так званої широкої коаліції за участю «Нашої України» [14].

Весь липень Віктор Ющенко відмовляється вносити в парламент кандидатуру одного зі своїх головних політичних опонентів, Віктора Януковича, на пост прем'єр-міністра — крім того, Ющенко не влаштовує те, що його партія «Наша Україна» у такий спосіб не буде представлена в урядовій коаліції. Зрештою президент пропонує всім парламентським партіям підписати «Універсал національної єдності »— документ, яким були б закріплені принципи діяльності нового уряду. 3 серпня відбулося урочисте підписання Універсала національної єдності. Універсал підписали лідери всіх парламентських фракцій, крім Юлії Тимошенко.

У Верховній раді представники БЮТ очолили комітети:

з питань екологічної політики, природокористування й ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи (Валерій Кальченко),

з питань сім`ї, молодіжної політики, спорту й туризму (Микола Томенко),

з питань свободи слова й інформації (Андрій Шевченко),

з питань будівництва, містобудування й ЖКХ (Юрій Сербин),

з питань аграрної політики й земельних відносин (Михайло Гладий),

з питань культури й духовності (Володимир Яворівський).

спеціальну контрольну комісію з питань приватизації (Андрій Кожем`якін) [7].

2.4 БЮТ у опозиції до уряду В.Януковича – осінь 2006 – 2007 рр.

22 вересня 2006 р. депутати БЮТ і три члени фракції СПУ підписали угоду про створення у Верховній раді парламентської опозиції на чолі з Юлією Тимошенко. Микола Томенко, Олександр Турчинов (обоє — представники БЮТ) і Йосиф Вінський стали її заступниками.

20 жовтня до БЮТ приєдналася партія «Реформи і порядок» (ПРП).