Реферат: Блок Юлії Тимошенко: розвиток та еволюція політичних орієнтирів

«Наша Україна» оголосила про намір вести консультації про можливості входження в міжфракційну парламентську опозицію, яку очолює Юлія Тимошенко. Для співробітництва з БЮТ лідер «Нашої України» запропонував створити конфедерацію «Європейська Україна». Юлія Тимошенко заявила, що не збирається ділитися з «Нашою Україною» статусом головної опозиційної сили, а тим більше підписувати які-небудь угоди.

У ході сесії Верховної ради фракція БЮТ призивала за скасування політичної (конституційної) реформи, угода про яку була підписана протиборчими сторонами під час «Помаранчевої революції», і повернення президентові Ющенко повноважень, передбачених Конституцією 1996 року. У ситуації, коли правляча коаліція мала у своєму розпорядженні достатню силу, щоб не допустити такого перегляду, Юлія Тимошенко стала пропонувати провести позачергові парламентські вибори, щоб вивести країну з «конституційної кризи», у яку, на її думку, завели Україну Секретаріат президента й Кабінет міністрів, що не бажають іти на компроміс [4].

Ще в грудні 2006 р. Юлія Тимошенко заявляла, що її блок ніколи не проголосує за закон «Про кабінет міністрів».

У травні 2007 року Депутат Верховної Ради України Л. В. Стасів у відповідь на питання журналіста про фракційну дисципліну БЮТ відзначила, що «якщо твоя особиста думка випадково не збіглася з думкою керівництва й ти дозволиш собі проголосувати по-іншому, то ризикуєш потрапити в категорію «зрадників і запроданців»... Навіщо в парламенті 450 депутатів, якщо питання вирішують кілька людей?».

12 січня 2007 р., однак, депутати «антикризової коаліції» і фракції БЮТ перебороли вето президента на закон «Про Кабінет міністрів» і прийняли в першому читанні закон «Про парламентську опозицію». Таке голосування стало можливим завдяки політичній угоді, поза якою залишилися лише депутати від «Нашої України». Прихильники Юлії Тимошенко в ніч із 11 на 12 січня домовилися з «антикризовою коаліцією» Віктора Януковича про подолання президентського вето й про те, що натомість правляча коаліція підтримає Закон про парламентську опозицію, який повинен був дати переваги БЮТ як головної опозиційної фракції – право очолювати бюджетний комітет, займати пости перших заступників глав всіх парламентських комітетів, створювати тіньовий уряд, а також впливати на формування персонального складу Рахункової палати, ради Національного банку й Вищої ради юстиції. Представники парламентської опозиції були б вправі брати участь у засіданнях кабміну.

У свою чергу, вступ у чинність закону «Про Кабінет міністрів» повинен був привести до того, що президент остаточно втратив би вплив на дії органів виконавчої влади, що означало б перехід України від парламентсько-президентської до парламентської форми державного управління.

Юлія Тимошенко так пояснила причини того, що БЮТ проголосував за подолання вето президента: «Фракція проголосувала так для того, щоб навести порядок і не ганьбити країну на увесь світ внутрішньополітичними скандалами».

У березні правляча «антикризова» коаліція почала активно розширюватися за рахунок депутатів опозиційних фракцій, у тому числі БЮТ. При продовженні цього процесу парламентська коаліція могла б одержати конституційну більшість, що дозволило б їй переборювати президентське вето й вносити зміни в Конституцію – а цього президент Ющенко не міг допустити [11].

2 квітня Віктор Ющенко підписав указ «Про дострокове припинення повноважень Верховної ради» і призначив позачергові вибори народних депутатів на 27 травня. На стороні президента виступила об'єднана опозиція, у яку ввійшли три основні політичні сили — Блок Юлії Тимошенко, блок політичних партій «Наша Україна» і суспільний рух «Народна самооборона» Юрія Луценко. Це поклало початок затяжній політичній кризі і привело до дострокових парламентських виборів.

2.5 Політичні погляди та орієнтири БЮТ перед достроковими парламентськими виборами 2007 р. та після них

На вибори Блок Юлії Тимошенко виставив список з 449 кандидатів, який очолили Юлія Тимошенко, Олександр Турчинов, Микола Томенко, Йосиф Вінський і Андрій Шевченко.

До складу блоку ввійшли:

Всеукраїнське об`єднання «Батьківщина»;

Партія «Реформи і порядок»;

Українська соціал-демократична партія.

Ще 18 липня керівник виборчого штабу блоку «Наша Україна — Народна самооборона» Віктор Балога повідомив, що НУНС має намір підписати з БЮТ угоду про створення коаліції «демократичної більшості» у Верховній раді VI скликання, що ґрунтується на домовленостях про спільну роботу в опозиції, досягнутих фракціями «Наша Україна» і БЮТ у лютому 2007 року. Угода повинна була офіційно закріпити заборону на можливість створення парламентської більшості за участю Партії регіонів, КПУ і СПУ. У документі планувалося закріпити механізм розподілу посад у випадку перемоги на виборах – посади в уряді повинні бути розділені нарівно, при цьому блок, що одержав більше голосів, повинен був одержати пост прем'єр-міністра, а другий блок – пост голови Верховної ради [7].

23 серпня Юлія Тимошенко зустрілася із президентом України Віктором Ющенко, і вони домовилися про співробітництво БЮТ і НУНС на час виборчої кампанії й підтвердили, що планують створити коаліцію після виборів.

У результаті голосування, що пройшло 30 вересня 2007 року, БЮТ посів друге місце, одержавши 30,71 % голосів й 156 місць у парламенті, збільшивши в такий спосіб своє представництво на 27 депутатських місць. Число виборців, що проголосували за БЮТ, виросло майже на 1,5 млн чоловік.

2.6 Союзники і конкуренти Блоку Юлії Тимошенко – минуле та сьогодення

На початку становлення, Блок Тимошенко виражав готовність до співробітництва з усіма політичними силами, зацікавленими в протидії на виборах адмінресурсу. По політичних або особистих причинах таке співробітництво виключається із блоками «За єдину Україну» й «Народний Рух», з партіями СДПУ(о), «Жінки за майбутнє» й «Яблуко». Ці сили по класифікації БЮТ є або пропрезидентськими, або олігархічними. Компартію й блок Вітренко «тимошенківці» розцінювали як псевдооппозицію, однак співробітництво з ними можливе, що довело участь обох партій в ініційованій БЮТ угоді про чесні вибори. Найбільш плідна взаємодія можливо із соціалістами, тому що обидві сили працювали і працюють на різному електораті [9].

Відносини з «Нашою Україною» завжди були суперечливі. Тимошенко і Ющенко ніколи раніше не говорили один про одного негативно. Обидві сили виражали готовність співробітничати й під час передвиборної кампанії, і в майбутньому парламенті. Однак фактичний орган «Батьківщини» – щоденна газета «Вечірні вісті» – різко критикувала екс-прем'єра Юшенка за угодовство із президентом. Така подвійність закономірна. Розширити свій електорат БЮТ міг, насамперед, за рахунок виборців «Нашої України». Тому, незважаючи на збереження в Тимошенко зовні позитивного відношення до блоку Ющенко, реально кампанія блоку будувалася на критиці непослідовності «НУ» і спробі переконати виборців у тому, що тільки БЮТ здатний реалізувати задекларовані «ющенковцями» цілі. Що найяскравіше проявилось і проявляється сьогодні, під час перебування Ю. Тимошенко на посаді прем`єр-міністра.

Надзадачею блоку в кампанії є підйом його рейтингу хоча б до рейтингу особистої довіри Тимошенко. Але таке завдання практично нездійсненне, тому що рейтинги довіри або підтримки конкретних політиків некоректно порівнювати з рейтингами електоральних переваг. Довіряти й підтримувати можна декількох (наприклад, і Тимошенко, і Ющенко, і Мороза), але голосувати треба за когось одного. Різко підняти рейтинг блоку Тимошенко могли б тільки дуже незграбні дії української генеральної прокуратури відносно його лідера.

Завдання БЮТ ускладнювалися й тим, що на відміну від «Єдності» або «Демсоюза», він повинен не популяризувати ім'я свого лідера, а вирішувати іншу проблему – змінити негативне відношення, що вже сформувалося, до неї хоча б у частини електорату. Але цьому перешкоджали на початковому етапі створення Блоку утруднення в доступі до ЗМІ, насамперед до ТБ. Із цієї причини БЮТ складно було залучити на свою сторону нейтральних деполітизованих виборців.

Однак, незважаючи на всі перераховані вище негативні фактори, історія засвідчила, що БЮТ одна з найвпливовіших політичних сил, і все що ставили за мету лідери партій, які ввійшли в полятичний альянс Юлії Тимошенко здійснилося – велике представництво у парламенті, завдяки чому з думкою БЮТу рахуються інші політичні сили, лідер блоку на посаді прем`єр-міністра. Попереду тільки подолання президентського крісла у 2010 р [6].

Висновки

Всеукраїнське об`єднання «Батьківщина» засноване на установчому з'їзді 9 липня 1999 року. На ІІ з'їзді, що відбувся 18 грудня того ж року, його главою обрана Ю.Тимошенко. «Батьківщина» називає себе всенародною, патріотичною, центристською партією нової суспільної ідеології, що органічно поєднує соціальну солідарність із захистом індивідуальних прав і воль людини.

Блок Юлії Тимошенко (БЮТ) — лівоцентристський блок ліберальних партій. Лідер блоку — Юлія Тимошенко.

Спочатку БЮТ був створений для участі у виборах у Верховну Раду в 2002 р., де одержав 7,26 % голосів (21 з 450 місць) і за результатами виборів сформував самостійну фракцію.