На Землі є два світи живих організмів: рослин і тварин, які розвивалися паралельно.

Рослини і тварини мають спільне походження і їх виникнення на Землі відноситься до далекого минулого, яке обчислюється міль­йонами років.

Рослини і тварини виникли у процесі довгої еволюції, тобто в процесі історичного розвитку від спільних предків — примітивних форм життя. Рослини і тварини, які мають спільних предків, ма­ють багато подібних рис і одночасно значною мірою відрізняються один від одного. Рослинним і тваринним організмам властивий об­мін речовин, живлення, ріст, рух, подразливість тощо. Особливо багато подібних рис спостерігається у нижчих (примітивних) рослин і тварин. Наприклад, мікроскопічне дрібні одноклітинні орга­нізми — евглени — ботаніки нерідко відносять до рослин, а зооло­ги — до тваринного світу.

В той жес час між вищими рослинами і тваринами є чимало відмінностей. Головна відмінність полягає в тому, що зелені рослини можуть існувати незалежно від тварин. У клітинах переважної більшості рослин є хлорофіл. Завдяки наявності хлорофілу, який міститься в пластидах, зелені рослини, використовуючи енергію Сонця, можуть засвоювати вуглекислий газ з повітря. З елементів цього газу і води в рослині утворюються вуглеводи, потім внаслі­док поєднання їх з іншими речовинами — різні органічні сполуки.

Організми, що живляться неорганічними речовинами і синтезу­ють _із них органічні речовини свого тіла, називаються автотрофни­ми. Дійних належать вищі зелені рослини, водорості та деякі види бактерій, які синтезують за допомогою світлової енергії органічні речовини з неорганічних і тому називаються фототрофними.

До автотрофних організмів також належать деякі види бакте­рій, які можуть у процесі життя окислювати оксид заліза, аміак та інші неорганічні речовини і звільнену при цьому хімічну енергію використовувати для синтезу органічної речовини, утворюючи в процесі життя різні продукти життєдіяльності. Їх називають хемотрофним.

Тварини не можуть утворювати органічні речовини з неорганіч­них, у них відсутні пластиди. Вони живляться або безпосередньо рослинами, або органічними сполуками, які накопичуються в рос­линах, переробляючи ж у своїх органах у специфічні речовини. Організми, які живляться готовими органічними речовинами і з них будують своє тіло, називаються гетеротрофними. До таких організмів належать: віруси, більшість видів бактерій, гриби, твари­ни і людина. Ті з гетеротрофних організмів, які живляться мертви­ми органічними речовинами (з трупів рослин і тварин), називають сапрофітами, а організми, які живляться живими органічни­ми речовинами рослин і тварин, називають паразитами. Па­разити спричиняють хвороби рослин, тварин і людини.

Проте серед рослин є деякі незелені представники, які живлять­ся готовими органічними речовинами,— це бактерії, слизовики, гри­би та деякі квіткові рослини (повитиця, вовчок).

Більшість рослин відрізняється від тварин нерухомим способом життя, а також здатністю рослин рости до самої смерті, а у тва­рин, як правило, ріст припиняється у певному віці.

Значення рослин у житті природи і людини

Завдяки здатності до фотосинтезу рослини постійно поповнюють неминучі (внаслідок життєдіяльності гетеротрофних організмів, а також виробничої діяльності людини) втрати органічних сполук на планеті; нагромаджують у продуктах фотосинтезу велику кількість хімічної енергії; підтримують потрібний для існування більшості організмів рівень кисню в атмосфері; запобігають нагромадженню в атмосфері надлишку вуглекислого газу.

У процесі мінералізації органічних речовин ґрунту винятково важливу роль відіграють бактерії і гриби. Рослинність істотно впли­ває на клімат. Вона зв'язує родючі часточки поверхневих шарів ґрунту, запобігає їх змиву та ерозії грунтів. Деякі форми рослин­ності зумовлюють нагромадження води на поверхні землі та сприя­ють утворенню боліт.

Життя людини та її культура також тісно пов'язані з рослина­ми. Найціннішим продуктом, який отримує людина від рослини, є їжа. Основними хлібними рослинами є пшениця, рис, ячмінь, які введені в культуру понад 6 тис. років тому, овочевими — картопля, капуста, морква, буряк, огірки, баклажани тощо. Плодові рослини так само, як і овочеві, містять багато сполук (цукри, органічні кис­лоти, вітаміни, дубильні речовини, мінеральні солі), які необхідні для життя людини. Особливе значення в живленні людини та тва­рин мають зернобобові культури — горох, квасоля, соя, боби. Ве­лику калорійність має продукт також рослинного походження — олія. Основними олійними рослинами є соняшник, ріпак, гірчиця. Олію споживають і використовують в лакофарбовій промисловості. Серед рослин є багато таких, що використовуються як ліки. Доб­ре відомі такі лікарські рослини, як горицвіт, беладонна, м'ята, щавлія лікарська, подорожник, липа, аніс, алтея лікарська наперстянка тощо.

Для озеленення міст і сіл у розсадниках вирощують дерева, ку­щі і трав'янисті рослини, що мають пишну зелень і квіти. У пар­кових насадженнях часто можна зустріти клени, липу, в'яз, піра­мідальну тополю, плакучу вербу, ялину, тую, ялівець, бузок, багато сортів троянд, жоржин, хризантем, спірею та ін.

Деревина таких рослин, як дуб, бук, граб, ялина, сосна, береза тощо, використовується не тільки як будівельний матеріал, а й у целюлозно-паперовій, лісохімічній промисловості, а також як па­ливо.

Отже, у житті людини важливу роль відіграють квіткові рос­лини. Культура, добробут, технічний прогрес неможливі без вищих рослин. Проте велике значення в діяльності людини мають і нижчі рослини. Особливо цінними є молочно-кислі бактерії, за наявності яких скисає молоко, квасяться капуста, огірки, помідори.

Під час випікання хліба, на спиртових виноробних і пивоварних заводах використовують дріжджові гриби.

Основні розділи ботаніки

У процесі свого розвитку ботаніка диференціювалась на велику кількість окремих розділів, які тісно пов'язані між собою і в той же час можуть розглядатись як самостійні ботанічні дисципліни.

Морфологія рослин вивчає зовнішню будову, форму окремих органів, зв'язок з умовами середовища, закономірності утворення і зміни в процесах еволюційного розвитку.

Цитологія рослин вивчає будову і життєдіяльність клітин.

Гістологія рослин досліджує рослинні тканини та їхній розподіл в органах рослин.

Як особливий розділ виділяють анатомію рослин, яка за допо­могою мікроскопа вивчає будову рослин і звичайно включає цито­логію і гістологію.

Ембріологія рослин вивчає зародження і ранні етапи розвитку рослин.

Генетика рослин вивчає закони спадковості і мінливості.

Фізіологія рослин досліджує життєві процеси (обмін речовин, ріст, розвиток тощо).

Систематика рослин класифікує рослини, визначає споріднені відношення між рослинами, визначає, до якого виду, роду, родини, порядку, відділу належить дана рослина, відтворює шляхи еволю­ційного розвитку рослинного світу.

Палеоботаніка — наука про викопні рослини минулих геологіч­них періодів.

Географія рослин (фітогеографія) — великий розділ ботаніки, основним завданням якого є вивчення закономірностей поширення і розподілу рослин та їх угруповань на суходолі і у воді.

Екологія рослин. Життя рослин залежить від навколишнього середовища (клімату, ґрунту тощо), але й рослини, в свою чергу, впливають на створення цього середовища — беруть участь у фор­мотворчому процесі, змінюють клімат. Завдання екології — вив­чення будови і життя рослин у зв'язку з навколишнім середовищем.