Реферат: Діагностичний алгоритм, лікувальна тактика при порушеннях репродуктивної системи, що супроводжується виникненням дисгормональних захворювань молочних залоз

Фізіологічні процеси, що відбуваються в молочних залозах, тісно пов'язані із циклічними змінами в репродуктивній системі. Це дає можливість припустити високу ймовірність виникнення патологічних змін у молочних залозах при різних гінекологічних захворюваннях, які розвиваються в результаті порушень гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової системи (О.С.Філіппова 2005).

Ендометріоз, лейоміома матки, хронічне запалення додатків матки є одними з найважливіших проблем сучасної гінекології, тому що, частота виникнення ендометріоїдних гетеротопій досягає у жінок репродуктивного віку до 50%, лейоміоми матки коливається від 47% до 52%, хронічного запалення геніталій від 65% до 72% (Л.Х. Хасханова та співавт. 2003). Великий практичний інтерес становить вивчення стану молочних залоз у жінок з комбінованою патологією - доброякісними захворюваннями молочних залоз і супутньою гінекологічною патологією, що стало предметом нашого дослідження.

В останніх наукових публікаціях наведені дані про наявність у жінок різного віку сполученої доброякісної патології геніталій і молочних залоз, однак, поглиблене вивчення цієї проблеми, що стосується профілактичної спрямованості дій лікаря, виділення груп високого ризику виникнення візуальних форм раку, у доступній нам літературі нечисленні (В.Н. Прилепская, Т.Т. Тагиева 2000).

Дотепер тривають дискусії навколо проблеми вивчення захворювань молочної залози. З одного боку, остаточно не вирішене питання, кому займатися патологією молочної залози: маммологам, акушерам-гінекологам, онкологам або хірургам, а з іншого боку – зростає кількість розвитку доброякісних і злоякісних захворювань молочної залози.

Актуальність проблеми ДЗМЗ зумовлена як високою частотою їх у популяції, так і тим, що деякі проліферативні форми з гіперплазією епітелія розглядаються як фактори підвищеного ризику розвитку раку молочної залози (L. Bergkvist 1998), чим і була продиктована доцільність виконання нашого дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в плані НДР кафедри акушерства, гінекології та перинатології факультету післядипломної освіти Дніпропетровської державної медичної академії «Вікова ендокринологія репродуктивної системи жінки, профілактика та лікування хвороб естрогенного дефіциту» (№ державної реєстрації 0199U002124), державної науково-технічної програми «Наукове обґрунтування системи заходів по покращенню стану здоров'я, зниженню захворюваності й смертності матерів і дітей України».

Автор визначив шляхи прогностичної значимості і патофізіологічної ролі порушень репродуктивної системи хворих з ДЗМЗ.

Мета і завдання дослідження. Метою даної роботи стало підвищення ефективності лікування ДЗМЗ шляхом визначення прогностичної значимості і патофізіологічної ролі порушень репродуктивної системи, як наслідку генітального ендометріозу, лейоміоми матки, хронічного запалення геніталій, з урахуванням впливу лікування на органи мішені репродуктивної системи.

Для досягнення мети вважали за необхідне вирішити наступні завдання:

1. Дослідити розповсюдженість ДЗМЗ у жінок з гінекологічними захворюваннями (генітальний ендометріоз, лейоміома матки, хронічне запалення геніталій), які супроводжуються порушенням специфічних функцій жіночого організму;

2. Визначити прогностичне значення нейроендокринних порушень при деяких формах гінекологічної патології (при генітальному ендометріозі, лейоміомі матки, хронічному запаленні геніталій) у хворих на мастопатію;

3. Дослідити можливість сучасних діагностичних методів (визначення деяких параметрів гормонального гомеостазу, ультразвукової діагностики, маммографії) у доклінічному виявленні дисгормональних захворювань молочних залоз та виділенні груп ризику з метою проведення пацієнткам превентивної корекції;

4. Вивчити психоемоційну характеристику хворих з генітальним ендометріозом і мастопатією для уточнення факторів ризику формування системних порушень, що призводять до патології молочних залоз;

5. Вивчити та зіставити еволюцію мікробного фактора при запаленнях геніталій з змінами нейроендокринного гомеостазу;

6. На основі концептуальної схеми патогенезу лейоміоми матки, генітального ендометріозу визначити прогноз виникнення мастопатії, клінічні предиктори ефективності гормональної терапії та немедикаментозного впливу при початкових проявах дисгормональних захворювань молочних залоз з обліком преморбідного фону та конкретних нозологічних форм порушень репродуктивного гомеостазу.

Об'єкт дослідження - дисгормональні захворювання молочних залоз.

Предмет дослідження – стан ендокринного гомеостазу, молочних залоз, щитовидної залози, деяких ланок системи гемостазу у жінок із ДЗМЗ і хронічним запаленням геніталій, піхвовий біоценоз, психоемоційна характеристика жінок.

Методи дослідження – анкетування, клінічні, інструментальні, радіоімунні, рентгенологічні, медико-статистичні.

Наукова новизна отриманих результатів. Істотною новизною визначається запропонований методичний підхід до вивчення впливу певних нозологічних форм гінекологічної патології на виникнення дисгормональних захворювань молочних залоз у віковому аспекті, залежно від реалізації у жінок репродуктивного потенціалу.

Вперше комплексно проаналізовані дані психоемоційної характеристики, показників гормонального гомеостазу в зіставленні зі станом молочних залоз у жінок, що мали в анамнезі безплідність і/або невиношування вагітності як наслідок лейоміоми матки, генітального ендометріозу, хронічного запалення геніталій для визначення надійності резервів репродуктивної системи, прогнозування реабілітації дітородної функції.

Удосконалено клініко-лабораторно-діагностичне обґрунтування ефективності лікувальної тактики у хворих на мастопатію, що складається з медикаментозних і немедикаментозних методів впливу.

Уперше визначені концептуальні зв’язки виникнення дисгормональних захворювань молочних залоз, що мають патогенетичну спільність із розповсюдженою гінекологічною патологією (лейоміомою матки, генітальним ендометріозом, хронічним запаленням геніталій), з обліком обтяженого гінекологічного, перинатального анамнезу, преморбідного фону, що дозволило підвищити клінічну ефективність запропонованої лікувально-реабілітаційної програми.

Практичне значення отриманих результатів. На підставі клініко-статистичних досліджень: створено концептуальне положення про прогнозування факторів ризику виникнення дисгормональних захворювань молочних залоз у пацієнток з порушенням функції системи репродукції (при генітальному ендометріозі, лейоміомі матки, хронічному запаленні геніталій); удосконалено діагностичний алгоритм при сполучені патології геніталій і органів-мішеней: молочних залоз і щитоподібної залози; розроблено основні принципи лікувальної тактики, організації реабілітаційних заходів на міждисциплінарному рівні у хворих з мастопатією та порушеннями репродуктивної системи різного ґенезу. Доведено позитивний вплив диференційованої гормонотерапії, системної ензимотерапії, натуропатичних засобів, місцевого застосування гестагену, гомеопатичних засобів, спрямованих на відновлення ендокринного гомеостазу; визначено диференційовані показники до формування груп ризику щодо виникнення дисгормональних захворювань молочних залоз у віковому аспекті, профілактиці системних порушень у хворих з гінекологічною патологією; обґрунтована та доведена необхідність спостереження лікарів гінекологів за хворими з ДЗМЗ.

Удосконалений діагностичний алгоритм та засоби профілактики ДЗМЗ у пацієнток з генітальним ендометріозом, лейоміомою матки, хронічним запаленням геніталій впроваджені в практику жіночих консультацій Вільногірської ЦМЛ, Верхньодніпровської ЦРЛ, Криничанської ЦРЛ, міської лікарні № 9 м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровської обл.

Особистий внесок здобувача. Автором особисто проаналізовано літературу та здійснено патентно-інформаційний пошук за темою дослідження, розроблені основи теоретичного й практичного напрямку роботи, сформульовані мета та завдання дослідження. Автор особисто обстежив і провів лікування 130 пацієнток з ДЗМЗ та 20 практично здорових жінок з наступною статистичною обробкою отриманих результатів лікування.

Дисертант особисто проаналізував, стосовно виявлення ДЗМЗ, ефективність роботи жіночої консультації центральної міської лікарні м.Вільногірська за 2003 - 2007 р.р.

Автором сформульовані всі положення та висновки, інтерпретовані отримані наукові та практичні результати, розроблені практичні рекомендації. Самостійно написані всі розділи дисертації, науково-практичні висновки та рекомендації, які впроваджено в практику охорони здоров'я та опубліковано в наукових виданнях. У результаті особисто дисертантом визначені основні фактори ризику виникнення ДЗМЗ. Автор роботи розробив, клінічно апробував і впровадив у практику охорони здоров'я концептуальну модель прогнозування, діагностики та лікування ДЗМЗ і супутньої їм гінекологічної патології.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації та її фрагменти були викладені на Пленумах Асоціації акушерів-гінекологів України (м. Київ, 2003; м. Львів, 2004 р.р.), на регіональних конференціях у різних областях України (2001,2002,2003 р.р.) Матеріали дослідження неодноразово були представлені на обласних науково-практичних засіданнях Дніпропетровського відділення асоціації акушерів-гінекологів України (2005, 2006 р.р.).

Дисертаційна робота була апробована на спільному засіданні кафедр акушерства і гінекології, та акушерства, гінекології та перинатології Дніпропетровської державної медичної академії.