Реферат: Ефективність праці і її показники
Показники продуктивності праці класифікуються за способом виразу результатів: вартісному, натуральному і трудовому (табл. 1).
Натуральні показники можливо і доцільно застосовувати для характеристики продуктивності праці в бригадах, на ділянках і на індивідуальному робочому місці. Метод оцінки простий, наочний і достовірний, коли випускається однорідна продукція. Однак найчастіше виробляється хоча й однорідна продукція, але властивості її різні. У цих випадках доцільно застосовувати умовно-натуральний показник продуктивності праці, при якому один вид продукції чи роботи прирівнюється до іншого (переважного) за відносною трудомісткістю.
Показники в трудовому вимірі можна застосовувати у випадках, коли на робочих місцях, у бригадах і на ділянках виробляється велика кількість різноманітної продукції, асортимент якої часто змінюється. При цьому вироблення визначається в незмінні годинах (обсяги робіт збільшуються на відповідні норми часу, і результати підсумовуються). Такий показник має ряд недоліків (недостатнє обґрунтування та нерівна напруженість норм, їхні часті перегляди і т.ін.), що не сприяє об'єктивній оцінці рівня і динаміки продуктивності праці навіть на окремих робочих місцях і в бригадах.
Вартісні показники доцільно використовувати на рівні підприємств, галузей і економіки в цілому. Так, усі види й обсяги продукції, робіт і послуг виражаються в одному грошовому показнику – у гривнях, що визначається шляхом множення об'ємних показників на відповідні ціни. Виробіток також обчислюється в грошовому вираженні. Найбільш прийнятним вартісним показником результатів виробництва, що забезпечує зведення їх за рівнем управління, відображення внеску в кінцеві результати діяльності й у кінцевий суспільний продукт є обсяг доданої вартості. Показник обсягу доданої вартості за економічним змістом відповідає поняттю умовно-чиста продукція. Його величина визначається підсумовуванням валового випуску продукції і послуг у цілому по країні, податків на продукцію, чистих податків на імпорт із наступним виключенням проміжного споживання. Цей показник виключає повторний рахунок результатів при їхньому зведенні і на відміну від національного доходу (чистої продукції), що представляє знову створену вартість тільки в галузях матеріального виробництва, включає і невиробничу сферу. На основі показника доданої вартості можуть розраховуватися показники сукупної продуктивності і окремі показники праці, капіталу і всіх його складових.
Таблиця 1
Методи визначення обсягу виробництва і трудових витрат
Назва методу | Метод виміру | Переваги методу | Недоліки методу | |
Методи виміру обсягу виробництва | ||||
Натуральний метод | Кількість зробленої в одиницю часу продукції, метри, штуки, тонни | Точність, наочність, вірогідність | Неможливість застосовувати при великому асортименті продукції | |
Трудовий метод | Кількість трудовитрат на одиницю продукції, нормо-година | Вироблення визначається в незмінних годинах | Недостатнє обґрунтування норм, різнонапруженість норм, частий їхній перегляд | |
В А Р Т І С Т Н И Й М Е Т О Д | вартість валової продукції | Єдині оптові ціни | Наочність, простота | Включає вартість минулої праці - матеріали, сировину, вартість НЗВ |
вартість товарної продукції |
підприємства | Не враховує вартість незавершеного виробництва | Включає вартість минулої праці | |
нормативна вартість обробки | Нормативні витрати живої праці | Відсутні витрати минулої праці | Не враховує усієї вартості обробки, а тільки її нормативні значення | |
вартості чистої продукції | Заробітна плата з нарахуваннями плюс прибуток | Не впливають витрати на сировину, матеріали, напівфабрикати, амортизація | Залежить від рівня ринкової ціни, в тому числі монопольних цін | |
умовно чиста продукція | Заробітна плата з нарахуваннями плюс прибуток, плюс амортизація. |
Застосовується в галузях з високим рівнем технічної оснащеності | Складність застосування при значній розбіжності у рентабельності виробів | |
Метод виміру трудовитрат | ||||
Годинне вироблення | Людино-години | Висока точність | Висока трудомісткість застосування | |
Денне вироблення | Людино-дні | Досить точний метод | Не враховуються внутрізмінні простої | |
Середньоспискова чисельність | Людина | Забезпечує порівнянність показників | Не враховуються цілодобові простої |
Кожне підприємство характеризується певним рівнем продуктивності праці, який може змінюватись під дією різноманітних факторів. Безперечно умовою прогресу і розвитку виробництва є зростання продуктивності праці. За відомим визначенням К. Маркса, зростання продуктивності праці полягає в тому, що частка затрат живої праці в продуктах зменшується, а частка минулої праці (втіленої в засобах виробництва) – збільшується, але так, що загальна сума праці в кожній одиниці продукту зменшується.
На рівень продуктивності праці впливають рівень екстенсивного використання праці, інтенсивність праці та техніко-технологічний стан виробництва.
Рівень екстенсивного використання праці показує міру її продуктивного використання і тривалість протягом робочого дня при незмінності інших характеристик. Чим повніше використовується робочий час, чим менше простоїв та інших втрат робочого часу і чим триваліший робочий день, тим вище рівень екстенсивного використання праці. І відповідно продуктивності праці. Однак зростання продуктивності праці за рахунок екстенсивних характеристик має чіткі межі: законодавче встановлену тривалість робочого дня і робочого тижня. Якщо протягом законодавчо встановленої тривалості робочого часу весь він цілком витрачається на продуктивну працю, то це є верхня межа рівня екстенсивного використання праці.
Інтенсивність праці характеризує міру її напруженості й визначається кількістю фізичної та розумової енергії людини, витраченої за одиницю часу. Підвищення інтенсивності праці також має межі, а саме, фізіологічні та психічні можливості людського організму. Нормальна інтенсивність праці означає таку витрату життєвої енергії людини протягом робочого часу, яку можна повністю поновити до початку наступного робочого дня при реально доступній для цієї людини якості харчування, медичного обслуговування, використання вільного часу тощо.
Джерелом зростання продуктивності праці, яке не має меж, є техніко-технологічне вдосконалення виробництва під дією науково-технічного прогресу. Так, протягом останніх десятиріч у розвинених країнах рівень екстенсивного використання праці зменшився більш ніж удвічі, інтенсивність праці не зросла, а продуктивність праці збільшилася в кілька разів, що проявилося в значному зростанні добробуту і рівні споживання всіх верств працюючого населення. Саме за рахунок науково-технічного прогресу продуктивність праці зростає так швидко, що дає можливість виробляти все більше і більше споживчих благ меншою кількістю праці.
2. Система виміру продуктивності праці