Реферат: Економічний механізм природокористування та охорони навколишнього середовища
- плата за вхід на територію природних парків;
- платежі за викиди в атмосферу, за скидання у водні джерела, за розміщення відходів;
- платежі за інші види забруднення середовища (шумові, електромагнітні тощо)
- міжнародні санкції за порушення умов міжнародних договорів у галузі навколишнього середовища;
- штрафи за недотримання екологічного законодавства в країні;
- відшкодування збитків (на міжнародному рівні), що завдані однією країною іншій;
- відшкодування збитків (на національному рівні), що завдані одним економічним суб’єктом іншому
- здійснення природоохоронних програм, що мають загальнодержавне, регіональне значення (створення заповідників, озеленення територій тощо);
- фінансування науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт за “пілотними” проектами, що мають загальнонаціональне або регіональне значення (розробка екологічних технологій, отримання альтернативних джерел енергії тощо);
- фінансування міжнародних проектів екологічної спрямованості (збереження клімату і біорізноманіття, збереження об’єктів, які мають міжнародне значення);
- фінансування освітніх, просвітницьких і культурних програм
- дотації в сільське господарство на вирощування продукції без отруйних хімікатів;
- несення ризику щодо просування на ринок нової продукції, яка має екологічне призначення;
- ведення сільського господарства в особливо бережливому режимі (збереження первинних ландшафтів, пам’ятників історії);
- дотації регіонам (країнам), які змушені стримувати індустріальний розвиток заради збереження природних ландшафтів, що мають національне або міжнародне значення
- виплати підприємствам чи окремим особам на компенсацію збитків від забруднення середовища;
- виплати країнам, що мають негативний баланс у транскордонному забрудненні середовища;
- виплати підприємствам чи населенню за згоду “терпіти” поруч із собою екологічно несприятливий або потенційно небезпечний об’єкт;
- виплати регіонам втраченої вигоди (стримування індустріального розвитку заради збереження природних об’єктів);
- компенсація підприємствам, що здійснюють екологічно необхідні, але економічно неприбуткові види діяльності (переробка відходів, створення природоохоронних територій тощо)
Методи прямого регулювання цін за допомогою адміністративних заходів:
- диверсифікація цін у часі (протягом доби) на електроенергію з метою більш рівномірного споживання енергії;
- диверсифікація цін за споживачами на природні ресурси (встановлення різних тарифів на воду для різних
споживачів);
- диверсифікація цін за споживачами на послуги інфраструктури (зв'язок, транспорт, комунальні послуги);
- встановлення підвищених закупівельних цін на екологічно чисту сільськогосподарську продукцію;
Методи непрямого регулювання цін:
- підвищення рівня цін для споживача на екологічно несприятливу продукцію;
- зниження рівня цін для споживача на екологічно чисту продукцію
- присудження нагород, отримання яких надає підприємствам ринкові переваги;