Реферат: Етапи модернізації існуючих мереж загального користування та розрахунок часових затримок повідомлень в інтелектуальній надбудові
1. Етапи модернізації існуючих мереж загального користування
Для реалізації IN на базі ТМЗК України крім суто технічних питань, пов'язаних з технологією надання послуг, необхідно проробити низку системних і організаційно-технічних питань, безпосередньо пов'язаних з особливостями існуючої мережі зв'язку. Аналіз світового досвіду показує, що через велику вартість програмно-апаратних засобів, потрібних для побудови платформи, і через невизначеність попиту на послуги IN її впровадження навіть у мережах великих операторів починається з уведення функцій SSP в одній-двох комутаційних станціях. Крім того, обмеження, обумовлені наявністю в мережах комутаційного обладнання координатних та декадно-крокових систем, призводять до того, що на першому етапі реалізації інтелектуальної мережі економічно доцільним і технічно можливим виявляється введення обмеженого набору послуг, доступних будь-якому абоненту мережі, в яку вводиться платформа IN.
Модернізація ТМЗК включає кілька етапів впровадження засобів IN: попередній (перший) етап, етапи створення та розширення дослідної зони IN, етап розгортання засобів IN у контексті створення інформаційної інфраструктури країни.
Нині відбувається інтенсивна заміна морально та фізично застарілого аналогового комутаційного обладнання на сучасне цифрове, починається впровадження СКС. Насамперед цей процес стосується міжміської частини ТМЗК. В умовах наявності цифрової міжміської мережі і відсутності мережі СКС платформу IN доцільно реалізовувати на базі інтегрованих вузлів SSCP і SN, які забезпечать підтримку основних функціональних можливостей IN.
На першому етапі SSCP і SN розміщуватимуться на цифрових АМТС, що забезпечить надання послуг IN абонентам усіх місцевих мереж даної міжміської зони. У цьому випадку вся IN подається на фізичній площині одним вузлом. Не виключається також можливість реалізації на даному етапі окремих IN місцевого рівня, реалізованих на базі цифрових вузлів або комбінованих станцій.
На етапі створення дослідної зони IN відбувається створення нових вузлів SSCP і SN на взаємодіючих АМТС із підключенням їх до існуючої, а також створення розділених вузлів SSP і SCP. Обмін повідомленнями між цими вузлами та введеним раніше вузлом SSCP (SN) здійснюється через мережу СКС №7. Реалізація дослідної зони IN дозволяє більш рівномірно розподілити у мережі навантаження, яке створюється викликами послуг IN, і забезпечує можливість надання послуг більшій кількості користувачів (пропорційно кількості SSP, що вводяться).
Третій етап розгортання засобів IN передбачає заміну всіх аналогових комутаційних станцій (РАТС) ТМЗК на цифрові станції з функціями SSP. Таким чином, у міру цифровізації ТМЗК і розвитку мережі СКС функції комутації послуг IN міжміського і зонового рівнів переміщатимуться убік вузлів внутрішньозонових і місцевих мереж (ВВВС, РАТС), що забезпечить замикання все більшої частини навантаження, створюваного запитами на послуги IN, на місцевому рівні. Залежно від попиту на послуги на даному етапі може знадобитися розширення ресурсів IN шляхом введення додаткових вузлів SCP і SDP із розподілом навантаження між ними.
Порівняльну характеристику етапів і стратегій впровадження наведено в табл. 1.
Розглянемо варіант, коли адміністрація мережі вибрала як спосіб доступу до платформи IN доступ через ВСС. У цьому варіанті побудова інтелектуальної мережі починається із введення функцій комутації послуг SSF і функцій інтелектуальної периферії IP у комутаційні системи, що є частиною комплексу обладнання цифрового ВСС, дооснащеного програмно-апаратними засобами організації вихідного місцевого, міжміського та міжнародного зв'язку. Для доступу до IN використовуються ресурси плану номерів мережі скороченої нумерації. Планована структура номера при звертанні до послуг IN має такий вигляд: 0-80- Х1 ,Х2 ....Хn , де 80 – цифри, які виділено з ємності вузла спецслужб для доступу до IN.
Взаємодія між SSP/IP і SCP відбувається по протоколу INAP, а між BCC/SSP і транзитним вузлом – по протоколу ISUP системи сигналізації СКС №7. На рис. 1–2 наведено схеми проходження викликів від прикінцевих районних АТС різних типів до BCC/SSP з урахуванням структури телефонної мережі та визначеної нумерації послуг. Рис. 2 пояснює технічні аспекти проходження номерної інформації від абонента до вузла комутації послуг. Окремо показано цифри, що аналізуються кожним вузлом, і цифри, що передаються між ними.
Таблиця 1 – Порівняльний аналіз етапів впровадження IN
| Переваги | Недоліки | Послуги |
| 1. SSP на верхньому рівні (ВСС) | ||
| Найбільш економічний спосіб, що дозволяє побудувати IN при мінімальних інвестиціях. Для надання послуг не потрібно змін в існуючій мережі. Швидке введення в експлуатацію | Не всі послуги та атрибути можуть бути використані. Все навантаження сконцентровано у ВСС |
FPH, PRM, VOT, АСС/ССС/ААВ |
| II. SSP на транзитному рівні (ОПТС) | ||
| Часткове усунення можливого перевантаження напрямків між ОПТС і ВСС/SSP | Залишається можливість перевантаження на ділянці РАТС-ОПТС/SSP | Ті самі |
| III. SSP на локальному рівні (прикінцеві АТС) | ||
| Абонентам ATC/SSP доступні всі послуги та атрибути. Відсутність перевантаження напрямків убік SSР | Високі витрати |
Весь спектр послуг CS-1 |
Після завершення початкового етапу розвитку IN, що характеризується наявністю функцій SSP тільки у ВСС, ідуть інші етапи. На другому етапі, зі зростанням трафіка IN, доцільно ввести функції SSP у транзитні вузли, що дасть можливість розподілити цей трафік між ВСС/SSP і декількома ОПТС/SSP.
Рисунок 1 – Доступ до IN від АТС різних типів
Третій етап розвитку IN припускає оснащення функціями SSP цифрових прикінцевих АТС, що дасть можливість максимально розширити перелік послуг IN, які надаються абонентам цих АТС. До цього етапу оператор переходить поступово, оснащуючи функціями SSP нові АТС мережі в міру повернення початкових інвестицій.
На рис. 2 показано схему організації доступу до IN за наявності функцій SSP на рівні прикінцевих АТС і розвиненої мережі СКС №7. Взаємодія між опорними АТС електромеханічних систем і транзитним вузлом відбувається по прямих пучках СЛ із використанням лінійної сигналізації 2ВСК. Щодо електронних опорних АТС, то вони приймають всі цифри номера, необхідні для звернення до послуги IN, і транслюють їх у транзитний вузол.
Рисунок 2. – Розвиток мережі IN
Транзитний вузол одразу ж після фіксації перших двох цифр робить аналіз номера на предмет розпізнавання викликів, спрямованих до платформи IN ВСС/SSР. Якщо виклик спрямовано до IN, транзитний вузол надсилає абонентам електромеханічних АТС акустичний сигнал запрошення до подальшого набору, фіксує всі цифри (змінна кількість) і передає їх до ВСС/SSP по протоколу ISUP СКС №7.
Четвертий етап розгортання IN вимагає реалізації взаємодії між декількома IN регіонального рівня та різних мереж, зокрема, між базами даних мереж, що обслуговують стаціонарних і рухомих абонентів. Цей етап необхідно скоординувати з етапами створення інформаційної інфраструктури країни.
Способи взаємодії IN, що належать різним операторам і мають власні внутрішньозонові коди "аb", з базовою ТМЗК, а також між собою, ілюструє рис. 3. Мережі IN надають послугу безкоштовного виклику (FPH), при цьому маршрутизація викликів до платформ різних операторів має здійснюватися згідно з першими шістьма цифрами логічного номера абонента послуги (800ххх).
Рисунок 3 – Приклад спільного використання вузлів базової ТМЗК платформами IN різних операторів
--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--