Реферат: Етапи модернізації існуючих мереж загального користування та розрахунок часових затримок повідомлень в інтелектуальній надбудові

- взаємодія SSP платформи одного оператора з SCP платформи іншого оператора;

- взаємодія між SCP і SDP, а також між SCP різних платформ.

Необхідність взаємодії першого типу виникає, коли для підключення платформи IN до базової ТМЗК використовується внутрішня функція взаємодії. У цьому випадку вузол базової комутованої мережі, що реалізує функції SSP і належить одному оператору, може здійснювати взаємодію з одним або декількома SCP, що належать іншим операторам IN. При цьому SSP повинен підтримувати прикладний протокол INAP і мати можливість звертатися до SCP різних операторів IN залежно від перших п'яти-шести цифр набраного логічного номера.

Другий сценарій взаємодії можливий у двох випадках: коли логіка послуги та дані виявляються розподіленими між платформами різних операторів/постачальників послуг або коли логіка послуги, що надається одним оператором, пов'язана з логікою послуги, яку надає інший оператор.

Оскільки взаємодії такого типу в рамках СS-1 IN на сьогодні не визначені, їхня реалізація може здійснюватися операторами IN на базі наявних у їхньому розпорядженні технічних можливостей без додаткового узгодження.

Взаємодія інших вузлів платформ IN (SDP, SMP, SMAP і SCEP) не розглядається, оскільки вони не пов'язані з вузлами базової ТМЗК, а способи їхньої реалізації та взаємодії безпосередньо не впливають на останню.

2 Розрахунок часових затримок повідомлень в інтелектуальній надбудові

Затримки під час надання послуг IN порівняно з традиційним телефонним з’єднанням зростають через необхідність обміну службовою інформацією між вузлами ІN. Затримки повідомлень в інтелектуальній надбудові суттєво впливають на якість обслуговування абонентів, оскільки при цьому зростає час відгуку мережі. Оскільки відгуком мережі в даному випадку вважається як сигнал контролю посилання виклику (при встановленні з’єднання з абонентом, якого викликають), так і програвання повідомлення автовідповідачем вузла IP
(за необхідності отримання додаткової інформації від абонента), то найбільш суттєвою є часова затримка на ділянці SSР-SСР. Ця затримка обумовлена затримками, пов'язаними з передачею повідомлень в обох напрямках, а також суттєво залежить від часу обробки запиту обчислювальною системою SСР, розрахунок якого буде розглянуто далі.

Повідомлення про запит послуг, що надходять від телефонної мережі на SSР, перш ніж будуть передані в ланку СКС №7, аналізуються обчислювальними засобами SSР. Проаналізовані повідомлення можуть утворювати черги, які очікують звільнення каналу СКС №7 убік SСР. Після передачі повідомлень ланкою СКС №7 від SSР до SСР, перед надходженням на обробку, вони можуть також утворювати черги, що очікують звільнення процесорів SСР. Нарешті, результати обробки запиту послуги перед їхньою передачею у зворотному напрямку з SСР в SSР можуть також утворювати черги, що очікують звільнення ланки СКС №7.

Оскільки всі повідомлення виникають у випадкові моменти часу, процес їхньої обробки та передачі розглядається як процес масового обслуговування, а обчислювальні системи SSР і SСР, а також канал СКС №7 – як системи масового обслуговування (СМО).

Інформація, що надходить в SSР внаслідок здійснення кожної транзакції, аналізується процесорною системою SSР протягом деякого середнього проміжку часу . Так само, як і у випадку SСР, зазначений проміжок часу містить у собі не тільки час аналізу, але також і час очікування в чергах SSР. На відміну від SСР, затримки в чергах SSР практично мало залежать від інтенсивності запитів на інтелектуальні послуги, оскільки ці затримки визначаються загальним трафіком АТС, на якій реалізовані функції SSР.

Припустимо, що транзакції, що надходять, а також СЛСО та ЗПСО утворюють найпростіші пуассонівські потоки. Насправді це не так, але прийняття експонентного розподілу забезпечує деякий додатковий запас при розрахунках. Найпростіша модель каналу передачі даних між SSP і SCP є одноканальною СМО, у якій обробляються три потоки повідомлень:

– – потік СЛСО, що мають найвищий пріоритет;

– – потік транзакцій, що реалізують запити на послуги IN;

– – потік ЗПСО, що мають найнижчий пріоритет.

На рис. 4 показано схему обслуговування зазначених потоків заявок в одноканальній СМО.

Рисунок 4 – Обслуговування заявок в одноканальній СМО

Коефіцієнт завантаження каналу сигнальними одиницями СЛСО, що утворюють потік :

, (2)

де – інтенсивність надходження СЛСО у ланку СКС;

– тривалість передачі СЛСО, обчислювана за формулою (2).

Коефіцієнт завантаження каналу сигнальними одиницями ЗНСО, що утворюють потік :

, (3)

де – інтенсивність надходження транзакцій у розрахунку на одну ланку СКС №7, обчислювана за формулою (3);

– середня тривалість передачі групи ЗНСО, що передаються в одному напрямку протягом однієї транзакції, обчислювана за формулою (2).

Оскільки увесь час, коли канал не зайнятий передачею транзакцій і СЛСО, використовується для передачі ЗПСО, сумарний коефіцієнт завантаження каналу завжди дорівнює 1, отже, коефіцієнт завантаження каналу сигнальними одиницями ЗПСО, що утворюють потік :

. (4)

Заявки, що надійшли в канал і очікують передачі, заносяться у відповідні черги , , . У чергах заявки впорядковані за часом їхнього надходження. Коли в каналі закінчується передача чергового повідомлення, то управління переходить до програми «Диспетчер». Програма вибирає для чергової передачі повідомлення з найвищим пріоритетом, якщо черги старших пріоритетів не містять повідомлень (тобто виявляються порожніми). Обране для передачі повідомлення захоплює канал на весь час його передачі. Якщо в систему надходить найпростіших потоків повідомлень із інтенсивностями , середні тривалості передачі повідомлень кожного типу дорівнюють відповідно , а їх другі початкові моменти – відповідно , де , то середній час очікування в черзі повідомлень, що мають пріоритет , визначається співвідношенням: