Реферат: Формування організаційної структури підприємства, пошук шляхів її удосконалення

Рис. 2.1.2Функціональнаорганізаційнаструктурауправлінняоб'єднаньпідприємств

Рис. 2.1.3.Лінійно-функціональнаструктурауправлінняоб'єднаннямпідприємств

Таблиця2.1.4 Перевагийнедолікилінійно-функціональноїструктури

Лінійно-штабна структура (рис. 2.1.4) керування має аналогічні характеристики. Вона теж побудована за принципом функціонального поділу управлінської праці, що використовується в штабних службах різних підрозділів. Завданням лінійних керівників є координація дій функціональних служб. У лінійно-штабній структурі при лінійних керівниках створюються штаби, які спеціалізуються на виконанні певних управлінських функцій. Хоча вони не мають права приймати управлінські рішення, однак сприяють розробці необхідних положень у межах конкретної функції управління, що забезпечує підготовку якісних рішень. Лінійно-штабна структура має тенденцію до збільшення штатів штабних структур.

Рис. 2.1.4. Лінійно-штабнаорганізаційнаструктурауправлінняоб'єднаннямпідприємств

Таблиця2.1.5 Перевагитанедолікиконгломератнихструктур

Конгломератна структура не є сталою та впорядкованою. У цьому випадку організація набуває форми, яка найкраще вирішує конкретну ситуацію. Так, в одному відділенні фірми може використовуватися продуктова структура, в іншому — функціональна структура, а ще в іншому — матрична. Переваги та недоліки конгломератних структур наведено в табл. 2.1.5

Другий клас організаційних структур управління становить адаптивний. Адаптивні (органічні) організаційні структури розробляються та впроваджуються з метою забезпечення можливостей реагувати на зміни зовнішнього середовища та впроваджувати нову науково-містку технологію. Адже, Починаючи з 60-тих років деякі організації стикнулися з такою ситуацією, коли зовнішні умови їх діяльності змінювались так швидко, проекти ставали настільки складними, а технологія розвивалась так бурхливо, що недоліки бюрократичних структур управління почали перевищувати їх позитивні риси. Тому організації почали розробляти та впроваджувати нові, більш гнучкі типи організаційних структур, які засновуються на цілях та припущеннях, що радикально відрізняються від покладених в основному бюрократичних структур. Однак адаптивні структури не можна в будь-якій ситуації вважати більш ефективними, ніж бюрократичними.

До адаптивних структур належать дивізійні, проектні, матричні, програмно-цільові та координаційні.

Дивізійна структура управління (рис. 2.2.1) передбачає поділ об'єднання підприємств на окремі секції (дивізії), кожна з яких характеризується певним видом діяльності.

Рис. 2.2.1Дивізійнаорганізаційнаструктурауправлінняоб'єднаннямпідприємств

Таблиця2.2.1 Перевагитанедолікипродуктовихорганізаційнихструктуруправління

Різновидами дивізійної структури є:

• продуктовий тип, що передбачає створення в структурі суб'єкта самостійних господарських підрозділів — виробничих відділень, що орієнтовані на виробництво та збут конкретних видів продуктів. При цьому передбачається спеціалізація виробничих відділень у головній компанії за окремими видами або групами продуктів і надання їм повноважень управління виробничими або збутовими дочірніми компаніями, розташованими у своїй країні та за кордоном. Даний тип організаційної структури управління має певні плюси та мінуси, що наведено в табл. 2.2.1;

• холдинговий тип, що передбачає фінансову залежність дивізій від центру, якому належить контрольний пакет акцій;

• територіально-регіональний тип, що передбачає відповідальність окремих підрозділів за певні регіони або території (рис. 2.2.2). Переваги та недоліки регіональних організаційних структур управління наведено в табл. 2.2.2

Таблиця 2.2.2 Переваги та недоліки регіональних організаційних структур управління

Рис. 2.2.2 Регіональнийтипдивізійноїструктуриуправлінняоб'єднаннямпідприємств

Таблиця2.2.3 Перевагитанедолікидивізійнихструктур

Переваги та недоліки дивізійних структур наведено у табл. 2.2.3