Реферат: Инновационная и инвестиционная привлекательность регионов Украины

Київський інститут економіки, менеджменту, банківської

і страхової справи

КУРСОВА РОБОТА

ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНА ПРИВАБЛИВІСТЬ

РЕГІОНІВ УКРАЇНИ

Студента 3 курсу спеціальності “Менеджмент

у виробничій сфері”

Науковий керівник:

викладач кафедри “інноваційний

менеджмент та підприємництво”

Лузан Галина Сергіївна

Київ – 1998 рік

ЗМІСТ

1. Інноваційна та інвестиційна політика України в умовах перехідної економіки.

2. Показники інвестиційної привабливості та економічна характеристика регіонів України.

3. Залучення іноземних інвестицій в економіку регіонів України.

4. Інновації на рівні регіонів України.

5. Висновки та пропозиції.

6. Додатки.

7. Список використаної літератури.

ІННОВАЦІЙНА ТА ІНВЕСТИЦІЙНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ В УМОВАХ ПЕРЕХІДНОЇ ЕКОНОМІКИ

Еволюція людської цивілізації у ХХ столітті переконливо підтверджує той факт, що головним чинником стійкого економічного розвитку країни є науково-технічні інновації, або комерційне застосування нових, більш продуктивних технологій, які істотно змінюють обсяги та якість виробництва і споживання. Стрижневим блоком економічної політики всіх розвинених держав є інноваційна політика, сприянння діяльності підприемців-інноваторів, які визначають здатність національної економіки до інноваційного розвитку, ефективного використання найновіших технологій.

Особливого значення інноваційний процес набуває для перехідних економік. А саме такою є економіка України. Ринкові відносини, що впроваджуються, різко висвічують спадщину адміністративно-командної системи-надвитратне, неефективне господарювання, що в умовах жорсткої міжнародної конкуренції та встановлення врівноважених цін ставить більшість існуючих підприємств перед загрозою банкрутства.

Подолання цього стану неможливе тільки через потужний інноваційний перерозподіл ресурсів суспільства на користь конкурентноспоможних наукоємних виробництв.

Відсутність структурної перебудови інноваційного типу генерує потужні стагнації та інфляції. Виробництво ніби «виштовхує» капітал, призначений для відтворення неефективних підприємств, які втратили попит на свою продукцію. Подолання такої структурної кризи можливе тільки в тому разі, якщо цей капітал спрямовуватиметься у науково-технічні інновації, у нові виробництва, котрі визначають суть та напрями трансфомаційних процесів.

Країна з перехідною економікою, яка програє «інноваційні змагання», залишається атсайдером світової спільноти. Тому Україна може претендувати на належне їй за потенціалом місце у Європі та світі лише за умови, що вона виявиться спроможною опанувати інноваційний шлях розвитку. Для цьго потрібно створити соціально-економічні умови та стимули для організаційної конвергенції в українському суспільстві пріоритету системи цінностей науково-технічного розвитку та ідеології ринкових реформ.

Негативні наслідки кризових явищ в економіці України та їх переплетіння у сфері науки, освіти, техніки і технологічного розвитку зумовили істотне гальмування інноваційних процесів. Бюджетне фінансування науково-техніної сфери неухильно зменшується, залишається низьким рівень впровадження у виробництво результатів досліджень та розробок, наука поступово перестає бути суспільно визнаною приорітетною діяльністю держави. Відбувається незворотна втрата інтелектуального потенціалу країни.

Основним недоліком здійснюваної інноваційної політики залишається її спрямованість на керування переважно «процесом», а не «кінцевими результатами». Треба створювати матеріально-технічне підгрунтття для системи стимулів та необхідних організаційно-технологічних умов ефективної роботи хоча б найкращої частини науково-технічного та виробниого потенціалу. Тому для вдосконалення інноваційної політики дуже важливо формувати стимулююе економіко-правове середовище саме для тих субєктів циклу «наука-техніка-виробництво», які забезпеують відчутні позитивні кінцеві результати.

Державна інноваційна політика повинна стати найвижливішою підоймою діяльності, спрямованої на виведення економіки України з кризи і забезпеення.Головною метою такої політики є стратегічна орієнтація розвитку виробництва на створенн і широке застосування принципово нових машин,матеріалів, комплексних технологічних систем, ефективне освоєння науково-техніних розробок, забезпеення соціально-економіних, організаційних і правових умов для постійного відтворення та ефективного використання науково-технічного потенціалу. Досвід показує, що значна частина науково-техніних інновацій повязана з інвестиційними товарами, які потребують капітальних витрат. Тому, якщо рівень нагромадження і,відповідно, інвестицій у країни низький, то потенційні можливості розвитку науково-технічної сфери можуть бути втраченими. Цей аспект сьогодні дуже актуальний для країн з перехідною економікою, бо процес відтворення виробничого апарату перживає глибоку кризу.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--