Реферат: Менеждмент у країнах Західної Європи

готовність починати процеси змін, керувати ними і використовувати їх в інтересах організації;

готовність використовувати відкритий спосіб управління, розвивати співробітництво;

мистецтво приймати швидкі рішення;

здатність одночасно зосереджуватися на сьогоденні і майбутньому;

здатність бачити зміни усередині організації та в її оточенні й ефективно їх використовувати;

готовність до результативної соціальної співпраці;

готовність до загального управління;

творчий підхід до своєї діяльності;

постійне вдосконалення, добра загальна психологічна і фізична форма;

уміння правильно організувати свій час;

готовність до мотивування себе і персоналу;

готовність працювати на чолі персоналу з високим рівнем професійної підготовки;

мати міжнародний кругозір.

Крім того, на результативність діяльності впливають такі фактори: швидкий розвиток технологій, вдосконалення управління, зміна цінностей, фізичний стан керівника, його особисте ставлення до постійного розвитку.

Упровадження системи управління за результатами здійснюється, як правило, за допомогою використання допоміжного засобу - “процесу сукупного розвитку” і здебільшого складається з трьох етапів:

“створення готовності до переходу” - послаблення сил, що підтримували організаційну структуру раніше, відкидання колишніх цінностей, правил, стилю управління (руйнування старої системи управління);

“перехід” - переоцінка цінностей, позицій і поведінки; звільнення творчих здібностей; свідомий розвиток; відчуття кожною людиною своєї значущості для організації;

“стабілізація" - створення механізмів, що підтримують діяльність трудового колективу і забезпечують ефективне функціонування організації; делегування більшої самостійності усім складовим організації та окремим індивідам; перетворення організації на природну сукупність мікроорганізацій, соціальну систему; окремий працівник стає активним суб’єктом управління.

Вважається, що період активного процесу сукупного розвитку становить від двох до п’яти років, залежно від стану розвитку стартової системи управління. Узагалі, він не має кінця, оскільки, по-перше, вимагає зміни парадигми соціально-економічного мислення і, по-друге, процес соціально-економічного вдосконалення є постійним.

Процес управління за результатами відбувається за такими етапами: визначення результатів; управління за ситуацією; контроль за результатами.

Етап визначення результатів починається з глибокого аналізу прагнень, на основі яких визначаються бажані результати для різних рівнів. Такі результати називаються ключовими: вони вимагають щорічної перевірки. Розрізняють такі типи ключових результатів: результати комерційної діяльності; функціональної діяльності; підтримки.

До результатів комерційної діяльності належать обсяг діяльності (оборот) підприємства, покриття витрат, рентабельність, використання капіталу (інвестиції, обігові кошти), змінні й фіксовані витрати. Функціональними результатами й цілями є кількість і якість виробленої продукції, ефективність використання енергії та сировини, виробничих потужностей. Результати підтримки, у свою чергу, сприяють досягненню комерційних і функціональних результатів. До зовнішніх результатів підтримки належать характеристика підприємства, групи продукції, що випускається, і кожного окремого виду продукції, відносини із зовнішніми пов’язаними групами. Результати підтримки усередині організації можна визначити стосовно рівня вмотивованості персоналу, атмосфери організації, використання робочого часу й засобів комунікації, тобто швидкості проходження інформації. Після виділення ключових результатів переходять до визначення засобів, за допомогою яких вони будуть досягнуті.

Процес визначення результатів завершується позиціюванням напряму діяльності та комерційних ідей для її здійснення. Результати, що відповідають прагненням організації, виражаються у вигляді визначених цілей, стратегій, ключових результатів і проміжних цілей. Результати, що відповідають прагненням керівництва, відображають у вигляді ключових результатів, цілей і календарних планів використання робочого часу. прагнення кожного члена організації виражаються планами просування службовими сходами і у житті в цілому.

Процес управління за ситуацією - управління по днях. Його основою є організація справ, діяльності людей і оточення таки чином, щоб плани втілювалися в бажані результати. Особливістю цього етапу є те, що управління персоналом і взаємодію із зовнішнім середовищем неможливо уявити з усіма подробицями. Тому керівники повинні бути здатними аналізувати і враховувати зовнішні та внутрішні ситуаційні фактори. Необхідно також володіти різними стилями управління і впливу для того, щоб використовувати їх відповідно до вимог сформованої ситуації. Крім того, потрібно брати до уваги наполегливість і творчий підхід з боку як керівника, так і підлеглого. Загалом фінська школа приділяє особливу увагу джерелам впливу (професійним якостям) керівника, основними з яких є:

зацікавленість і творча позиція;

плановість;

загальне управління;

уміння співпрацювати і керувати людьми;

мистецтво мотивування і стратегічного управління;