Реферат: Менеждмент у країнах Західної Європи

відповідальність за робочі місця;

уміння пристосовуватися до змін і використовувати їх на користь організації;

готовність до взаємодії та управління групою.

Отже, у системі управління за ситуацією велике значення надається таким джерелам впливу керівників, як їх особисті здібності до управління та авторитет, що базується на здатності до управління, а значення формальної посади керівника поступово зменшується. Велику роль на етапі процесу управління за ситуацією відіграє також планування, що поділяється на такі основні види: стратегічне, щорічне, планування графіків роботи.

Стратегічне планування починається з визнання ідеї результативного підходу до діяльності організації, аналізу сильних і слабких сторін усередині організації та умов зовнішнього середовища. Потім розробляється прогноз на 10-15 років і визначаються цілі на 3-5 років, що відповідають можливостям організації. На цій підставі формується стратегія управлінської діяльності (наприклад, методи підвищення конкурентоспроможності, основні шляхи досягнення цілей).

Щорічно у результаті ситуаційного аналізу регламентується плани результативної діяльності груп та індивідів, тобто визначаються тимчасовий бюджет, необхідні машини й устаткування, трудові ресурси, інвестиції, а також складаються графіки.

На рівні індивіда планується використання часу для тривалих, повторюваних і одноразових робіт; при цьому план складається лише на 50-60% робочого часу. На рівні організації планування результатів здійснюється так, щоб навесні планувалися результати, які потрібно одержати в майбутньому році, а восени розглядалися умови, необхідні для досягнення очікуваних результатів.

Заключним етапом управління за результатами є процес контролю за результатами. Контроль здійснюється з метою оцінки кінцевих і проміжних результатів, рівня виконання передбачених планом заходів, ситуаційного управління. Досягнення кожного ключового результату і завдання оцінюється окремо, на підставі чого розробляться висновки, що мають велике значення для планування на наступний період і вжиття відповідних заходів. Висновки поділяють за термінами виконання необхідних заходів: негайно, після деяких уточнень, на майбутній рік. При цьому заходи, що відкладаються необхідно оцінювати реалістично.

За даною системою управління двічі на рік проводять бесіди за результатами на всіх рівнях організаційної структури. Керівник або член його робочої групи оцінюють, наскільки вдало було встановлено ключові завдання в минулому періоді, чи сприяють вони досягненню поставлених цілей. Потім оцінюється відповідність визначених завдань необхідному рівні (завищення чи заниження), перевіряються досягнуті результати. Коли в колективі сформовано спільну думку щодо досягнутих результатів, розглядається питання про те, що перешкоджало досягненню успіху в майбутньому. Потім визначаються результати, яких необхідно досягти в наступному періоді.

Отже, в управлінні за результатами найбільш істотним є спрямованість на результат. Можливості організації використовуються так, щоб плани діяльності поширювалися від їх стратегічного рівня до планів індивідуального використання робочого часу окремими працівниками.

В управлінні за результатами разом із плануванням високо цінуються виконання планів і контроль. Наполегливість, творчий підхід і обов’язковість при виконанні планів є відмітними рисами цієї системи управління. Важливими факторами, що спрямовують діяльність організації, вважаються відсутність негативного ставлення до випадковостей і незапланованих результатів; збалансований розвиток організації та змісту життя її працівників.

Ефективність системи управління за результатами підтверджена вже багаторічним досвідом успішного функціонування значної кількості підприємств у Фінляндії. Проте вона залежить від багатьох факторів, оскільки зміни системи управління однаково поширюються на всі її підсистеми та елементи: на ціннісні орієнтири людини, на організаційні структури, на систему комунікацій. Розвиток обов’язково вимагає реальної активності вищого керівництва, тому що воно своїм прикладом впливає на ставлення підлеглих до роботи і сприяє залученню до процесу усього персоналу. У цьому разі успіх залежить від уміння використовувати творчі здібності членів організації, що неможливо за авторитарної системи управління. Спершу потрібно змінити культуру управління, а потім, коли підлеглі відчуватимуть відповідальність і бажання перейти на новий шлях розвитку, система управління за результатами стане ефективною. Пріоритетною є зміна парадигми мислення перших керівників (власників) підприємства. Саме у цьому виявляється дія принципу “першого керівника".

Отже, квінтесенція особливостей менеджменту у країнах Північної Європи полягає у вирішенні проблем соціальної забезпеченості людей найманої праці достатньо сприятливі умови праці, старанніше і якісніше виконують свою роботу, постійно підвищують власну кваліфікацію, перетворюються на активного суб’єкта управління підприємством.