У вступі доведено актуальність теми дисертації; окреслено мету і задачі дослідження, об’єкт, предмет та методи дослідження, анотовано елементи наукової новизни, що обґрунтована автором; розкрито практичне значення і зв’язок роботи з науковими програмами; наведено відомості про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі ”Основи функціонування і розвитку підприємств сфери послуг” проаналізовано різні трактування сутності послуги та запропоновано таке уточнене її визначення. Послуга - це вид діяльності, результатом якої є особливий продукт, як правило такий, що не має матеріально-речовинної форми, чи такий, що матеріалізується в зміненому стані або якості об'єкта і задовольняє потреби особистості, колективу, суспільства в цілому. Підкреслено, що обов'язковою умовою надання послуги є її адресність, тобто наявність замовника (клієнта).

Сучасне трактування економічної діяльності дозволяє вважати виробничою і діяльність по наданню послуг, а, отже, враховувати їх у складі ВВП. У результаті дослідження доведено, що в процесі статистичної діяльності також формується особливий продукт, який втілюється в конкретних статистичних показниках про економічні і соціальні явища та процеси – статистичний продукт.

Статистичний продукт приймає форму послуги, яка відрізняється від інших видів послуг і процесом виробництва, і її споживанням, тому що цифрові показники можуть зберігатись, накопичуватись, багаторазово використовуватись. Автором запропоновано методичний підхід, що дозволяє оцінити статистичний продукт у натуральній формі (у вимірниках обсягу інформації) і в грошовому еквіваленті. Вартість його може бути оцінено підсумовуванням витрат держбюджету на утримання установ державної статистики, а також виручкою від їх надання різним споживачам на платній основі.

Вивчення теорії і методології відтворення дозволило обґрунтувати групу-вальні ознаки та розробити класифікацію послуг на основі різних концептуальних підходів до їх сутності.

У дореформений період сфера послуг представлялась як похідний комплекс. З урахуванням сучасних концепцій економічної теорії, класифікації видів економічної діяльності сферу послуг визначено як комплекс підприємств і підрозділів, для яких надання послуг є основним чи побічним видом діяльності.

Підприємства сфери послуг – це господарюючі суб’єкти, для яких надання послуг є основним видом діяльності. Вони утворюють виробничо-економічну систему, в якій проявляється дія послуги як економічної категорії. Виокремлення в складі суспільного виробництва підприємств сфери послуг як специфічної цілісної системи, характеристики якої представлені в табл.1, базується на визнаній теорії трисекторного розподілу економіки й концепції системи національних рахунків.

Таблиця 1

Характеристики виробничо-економічної системи підприємств сфери послуг

Характеристики системи	Зміст
1. Мета	Досягнення організаційно-економічних, техніко-економіч-них, соціально-економічних ефектів: найбільш повне задоволення суспільних, виробничих і особистих потреб
2. Входи	Ресурси (матеріальні, фінансові, трудові, інформаційні) хронологічно і просторово визначених суб'єктів, що мають конкретні потреби, інтереси, цілі
3. Виходи	Ринкові і неринкові послуги
4. Обмежуючі фактори	Рівень розвитку продуктивних сил і технологій, місткість інформаційного ринку, обмеженість доходів населення, ступінь розвитку соціального складу суспільства (готовність до споживання послуг епохи НТР); управлінські дії (здатність прискорювати чи гальмувати процес розвитку)
5. Збурюючі фактори	Політика держави, соціальні й ідеологічні орієнтири населення (сприйняття філософії підприємництва чи вибір соціальної пасивності), вплив міжнародного оточення, національне правове поле
6. Зворотний зв'язок	Інформація про ефективність функціонування системи

Виокремлення в складі сфери послуг підприємств як виробничо-еконо-мічної системи ґрунтується на методологічних засадах переходу України на міжнародні стандарти обліку і статистики.

Сфера послуг розвивається у певній сукупності економічних відносин, аналіз яких дозволив простежити генезис її формування та розробити основні положення сучасної концепції сфери послуг (табл. 2).

Таблиця 2

Генезис формування сучасної концепції сфери послуг

№ пп	Аспекти порівняння	Основи попередньої концепції	Положення сучасної концепції
1	Методологія визначення валового продукту	Розподіл економіки на сферу матеріального виробництва і невиробничу сферу	Охоплення всіх сфер економіки
2	Облік послуг у валовому продукті	Роботи і послуги виробничого характеру	Послуги усіх видів діяльності
3	Особливості досягнення цілей діяльності	Масове охоплення споживачів послуг	Пошук споживача, що забезпечує підприємствам одержання максимального прибутку
4	Організація діяльності	Вузький асортимент, однорідність послуг, послуги без сервісу	Розширення спектра послуг, комплексні послуги
5.	Домінуючі функції в організації	Планування, контроль, облік, аналіз, регулювання	Цілеполагання, мотивація
6.	Наукові основи управління	Класичне управління, кількісний підхід, систематизація	Ефективний менеджмент, ситуаційний підхід
7.	Ставлення до ресурсів	Система централізованого матеріально-технічного постачання	Ринок ресурсів, управління запасами
8.	Оплата і продуктивність праці	Низька вартість робочої сили, низький рівень продуктивності праці	Висока вартість робочої сили, високий рівень продуктивності праці та темпів її зростання
9.	Пріоритети	Випереджальний розвиток виробничої сфери щодо сфери послуг	Оцінка рівня розвитку країни за показниками сфери послуг

Організаційний аспект управління підприємствами сфери послуг в дисертації розглянуто з точки зору нових реєстрів і класифікацій, що запроваджені у практику.

У другому розділі “Концептуальні основи застосування методів аналізу і прогнозування в управлінні підприємствами сфери послуг” обґрунтовано, що перехідвід індустріального до інформаційного суспільства змінив роль інформації, яка стає одним з факторів виробництва і виробничих відносин. В управлінському процесі статистична інформація служить не тільки засобом відображення подій і процесів, але і є основою для розробки стратегії розвитку різноманітних економічних систем.

Так, як і будь-який інший товар, статистична інформація як інструмент управління і фактор виробничої діяльності може бути об'єктом купівлі-продажу. У роботі сформульовано вимоги, що висуваються до статистичної інформації, виділено класифікаційні ознаки, запропоновано такі групування: інформаційних потреб користувачів (постійні, періодичні, разові, епізодичні); користувачів інформації (органи влади і управління, суб'єкти господарювання і підприємці, навчальні заклади, науково-дослідні інститути, громадські організації та інші користувачі); а також інформації за видами (загального користування – для широкого кола, цільового призначення – для фахівців різного профілю; спеціальна інформація, підготовлена на замовлення).

У результаті проведеного дослідження ідентифіковано і зведено в систему показники для підприємств сфери послуг усіх форм власності й організаційно-правових форм господарювання (рис.1).

У складі наведених груп виділяються показники різних видів послуг, що дозволяє робити наскрізні зіставлення відповідних груп показників за всіма видами діяльності, що надають послуги.

Розроблена концепція застосування методів аналізу і прогнозування розвитку підприємств сфери послуг, яка представлена на рис.2, включає виявлення проблем, визначення мети, постановку задач, формування розвиненої статистичної інфраструктури (класифікацій, реєстрів, групувань), методичне, інформаційно-технологічне й інформаційно-обчислювальне забезпечення, оцінку результату й ефективності функціонування системи.

Інформація, система показників, методи аналізу і прогнозування служать обов'язковими інструментами управління сферою послуг на різних рівнях: підприємство, організація, установа, сектор економіки, вид діяльності, регіон, держава.

Застосування методів аналізу і прогнозування дозволяє забезпечити оптимізацію управлінської діяльності, вирішення проблем відповідності наданої інформації існуючому попиту, контролю повноти і вірогідності інформації, а також обґрунтовувати управлінські рішення в сфері послуг на різних рівнях.

У третьому розділі “Методи обґрунтування управлінських рішень у сфері послуг” розроблено методи оцінки сфери послуг на макроекономічному рівні і для підприємств сфери послуг регіонів.

У розвинених країнах сфера послуг є найбільшим сектором економіки. До кінця 90-х років частка послуг транспорту, зв'язку, оптової та роздрібної торгівлі, фінансово-кредитних установ, страхового бізнесу, побутових, ділових і соціально-культурних послуг досягла 62-74% у ВВП; 63-75% – у загальній чисельності зайнятих; у сферу послуг спрямовано більше 50% капіталовкладень (без житлового будівництва). В Україні, як і в інших постсоціалістичних країнах, – інша ситуація. Фінансування сфери послуг завжди здійснювалось по залишковому принципу.

За даними Держкомстату, в Україні в 2000 р. виробництво послуг складало близько 69 млрд. грн., т.ч. платні послуги населенню – 15,8 млрд. грн.. Обсяг вироблених послуг підприємствами цієї сфери у 2000 р. склав 26,5 млрд.грн., в 2001р.– 30,5 млрд..грн., тобто збільшився у фактичних цінах на 15,1%. Доход від реалізації послуг складав 29,1 и 33,4 млрд..грн. відповідно. Роль сфери послуг у сучасній економіці визначається також структурними змінами у складі зайнятих і у виробництві ВВП (табл.3).

Таблиця 3

Динаміка частки сфери послуг у складі зайнятих
і у ВВП України за 1990 - 2001р.

Показники	1990	1991	1992	1993	1994	1995	1996	1997	1998	1999	2000	2001
Чисельність зайня-тих в економіці, млн. чол.	25,4	25,0	24,5	23,9	23,0	23,7	23,2	22,6	22,3	21,8	21,3	20,9
У т.ч. чисельність зайнятих у сфері послуг, млн. чол.	10,2	10,0	10,3	10,2	10,3	11,1	11,4	11,5	11,5	11,5	11,4	11,2
Частка зайнятих у сфері послуг, %	40,2	40,0	42,0	42,7	44,8	46,8	49,1	50,9	51,6	52,8	53,3	51,3
Частка послуг у ВВП, %	28,2	30,5	33,1	48,6	38,2	39,1	43,8	44,9	43,1	40,2	40,6	…

Як свідчать наведені дані, загальна чисельність зайнятих у всіх сферах економіки скоротилась в порівнянні з 1990 р. на 4,5 млн. чол. або на 17,7%. При цьому чисельність зайнятих у сфері послуг зростала до 1999 р. Можна вважати, що на фоні глибокої економічної кризи, яка супроводжувалась згортанням виробництва та скороченням числа робочих місць, з виробничої сфери відбувся “перелив” 1,2 млн. чол. працюючих у сферу послуг. В результаті частка зайнятих у сфері послуг зросла з 40,2% у 1990 р. до 53,3% у 2000 р. Чисельність працюючих в підприємствах сфери послуг в 2001 р. становила 1661,4 тис.осіб. У структурі послуг превалює частка ринкових. Однак співвідношення між ринковими і неринковими послугами змінювалось. Так, у 1990 р. на частку ринкових послуг приходилося 60,9%, у 1993 р. – 75,0%, у 1995 р. – 66,0%, а на частку неринкових – відповідно 39,1%, 25%, 34,4%.

Для оцінки внеску сфери послуг у розвиток економіки країни і підприємств сфери послуг, зокрема, а також для міжнародних порівнянь розроблено інтегральний коефіцієнт макроекономічної трансформації сфери послуг. Його розрахунок базується на даних офіційної статистики, які дозволяють визначити структурні характеристики сфери послуг, та на використанні середньої геометричної:

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--