Реферат: Методи аналізу і прогнозування розвитку підприємств
У 2000 р. експортна квота по послугах для України складала 13,73% і в порівнянні з попереднім роком знизилась на 0,73 процентних пункту, до чого привело скорочення частки послуг у ВВП і зменшення коефіцієнта покриття імпорту послуг їх експортом, два інших фактори сприяли її зростанню.
Дослідження показали, що величина експортної квоти на послуги по країнах світу, і по Україні в тому числі, нижча, ніж на товари, тобто діапазон відкритості економіки країн по послугах інший. Цей висновок ставить проблему експертної оцінки і встановлення ступеня відкритості економіки окремих країн щодо зовнішньої торгівлі послугами.
Роль сфери послуг у сучасній економіці зв'язана не тільки з її перевагою в структурі національного господарства. У ній формуються найважливіші фактори економічного зростання, вона забезпечує умови життєдіяльності людей, сприяє підвищенню рівня життя населення. На даний момент ранжирування країн за рівнем життя здійснюється за допомогою індексу розвитку людського потенціалу (ІРЛП). Однак при його визначенні роль сфери послуг практично не враховується. Тому для підвищення обґрунтованості оцінки й удосконалення методу розрахунку ІРЛП поряд з діючими показниками доцільно врахувати найбільш важливу характеристику сфери послуг – частку зайнятих у цій сфері.
Варто підкреслити, що діюча методика розрахунку індексу розвитку людського потенціалу з метою спрощення передбачає використання формули середньої арифметичної простої. З огляду на те, що ІРЛП визначається на основі коефіцієнтів, більш коректно його розрахунок здійснювати, використовуючи формулу середньої геометричної, оскільки коефіцієнти не підсумовують. Отже, формула, що пропонується, повинна мати вигляд:
,
де I – індекс розвитку людського потенціалу;
I 1 – індекс середньої тривалості майбутнього життя;
I 2 – індекс досягнутого рівня освіти;
I 3 – індекс ВВП на душу населення в паритеті купівельної спроможності валют;
I 4 – індекс частки зайнятих у сфері послуг від загальної чисельності працюючих.
Найбільш діючою й ефективною політикою для інтеграції України у світову економіку є поєднання структурної перебудови з орієнтацією економіки на активне зростання і стимулювання експорту різноманітних видів послуг, ефективне управління сферою послуг у зовнішньоекономічному секторі країни.
У шостому розділі “Напрямки розвитку підприємств сфери послуг і підвищення ефективності їх діяльності” наведено основні положення розробленої програми розвитку підприємств сфери послуг України і Донецької області, виокремлено пріоритети, механізм реалізації, фінансове і кадрове забезпечення, очікувані результати. Із застосуванням кількісних методів оцінено економічну ефективність діяльності підприємств сфери послуг.
Рівень розвитку підприємств сфери послуг України значно відстає від країн, що стабільно розвиваються. Практика радянських років підтверджує, що “економія” на послугах приводить до великих втрат і в матеріальному виробництві, і в соціальній сфері. Для формування розвиненої сфери послуг потрібен комплекс заходів соціальної політики з необхідним правовим, економічним і організаційним забезпеченням. Реалізація заходів повинна здійснюватись на основі Концепції і моделі сучасного економічного розвитку України.
Серед основних задач програми слід виокремити: забезпечення більш повної та ефективної зайнятості населення за рахунок розвитку діючих і нових підприємств, перш за все, малого і середнього бізнесу у сфері послуг; формування оптимальної структури господарства, реструктуризації підприємств (зокрема вугільної промисловості), переорієнтації їх діяльності на надання послуг; запровадження передових технологій надання послуг, інформаційно-обчислювального обслуговування, вихід на світовий ринок послуг; прискорення розвитку підприємств, що виробляють високоякісні послуги на внутрішній і зовнішній ринок; формування та удосконалення економічного механізму регулювання сфери послуг, що дозволить підприємствам адаптуватися до умов ринкової економіки; покріплення фінансової бази підприємств сфери послуг, залучення додаткових джерел фінансових ресурсів, у т.ч. іноземних інвестицій для розвитку сфери послуг.
Застосування аналітичного угрупування дозволило виокремити три групи міст Донецької області в залежності від стану розвитку підприємств сфери послуг. Першу групу складають міста з відносно достатнім рівнем розвитку підприємств сфери послуг; другу групу – міста, які взмозі розвивати їх, спираючись на власний потенціал і внутрішні ресурси; третя група об’єднує міста, підприємства яких потребують зовнішньої підтримки в плані фінансового, матеріального, інформаційного, кадрового забезпечення. Це викликає необхідність розробки організаційно-методичних положень з управління підготовкою кадрів для підприємств сфери послуг. Основним інструментом управління цими процесами визначено кадрове планування, що дозволяє регулювати відносини перерозподілу трудових ресурсів за видами економічної діяльності з їх необхідною професійною підготовкою.
ВИСНОВКИ
У дисертації наведено теоретичне узагальнення й отримано нове вирішення наукової проблеми розробки системи методів аналізу і прогнозування розвитку підприємств сфери послуг. Результати дослідження, проведеного на теоретико-методологічному, інструментальному і прикладному рівнях, дозволяють зробити наступні висновки.
1. Проблема зведеної характеристики діяльності підприємств сфери послуг з метою підвищення ефективності управління пов’язана з їх різноманітністю, специфікою та різноаспектністю. Аналіз сутності послуг і узагальнення різних підходів дозволив дати їх наступне визначення. Послуга – це вид діяльності, результатом якої є особливий продукт, який, як правило, не має матеріально-речової форми або може матеріалізуватися в змінний стан чи якість об’єкту, і задовольняє потреби особистості, колективу, суспільства в цілому.
Як результат економічної діяльності слід розглядати і статистичний продукт, сутність якого дозволяє віднести його до послуги.
2. Сфера послуг об’єднує підприємства і їх підрозділи, для яких надання послуг є основним чи другорядним видом економічної діяльності. Підприємствами сфери послуг вважаються такі, для яких надання послуг є основним видом діяльності. Підприємствам сфери послуг як виробничо-економічній системі притаманні характеристики системи: мета - досягнення соціально-економічного ефекту функціонування системи; матеріальні, трудові, фінансові, інформаційні ресурси; результат - ринкові й неринкові послуги; обмежуючі чинники - рівень розвитку продуктивних сил, ємність інформаційного ринку, обмеженість грошових доходів населення та ін.; збурюючі фактори – політика держави, соціальні та ідеологічні орієнтири населення, вплив міжнародного оточення , та ін., зворотний зв’язок - інформація про ефективність системи.
3. Процеси реформування відображаються структурними змінами, що відбуваються в економіці. Ці процеси висвітлюються за допомогою показників інституціональних перетворень, розвитку підприємництва, розподілу підприємств, у тому числі малих за формами власності, видами діяльності та організаційно-правовими формами господарювання. Конче необхідні такі дані про чисельність та якісні характеристики підприємств сфери послуг.
4. В ринкових умовах інформація, перш за все статистична, стає необхідною умовою і фактором виробництва й управління, якщо вона відповідає певним вимогам: всебічність, періодичність, своєчасність, доступність, вірогідність, надійність, якість.
5. Ефективність управління обумовлюється наявністю своєчасної інформації, системи показників, що всебічно відображають діяльність підприємств сфери послуг, і адекватними методами аналізу і прогнозування.
6. Обґрунтування управлінських рішень потребує узагальнюючих й інтегральних методів оцінки підприємств сфери послуг як об’єкта управління. Для макрорівня і міжнародних співставлень запропоновано інтегральний коефіцієнт, обчислення якого базується на використанні середньої геометричної й структурних характеристик сфери послуг. Для підприємств сфери послуг регіонів комплексну оцінку доцільно виконувати з використанням системи показників регіональної статистики і методу багатомірної середньої. Для підтримки управ-лінських рішень розроблено графічну модель сегментування за видами послуг.
7. Як інструмент управління важливе значення набувають економіко-статистичні методи і моделі аналізу і прогнозування розвитку підприємств сфери послуг.
8. Використання індексного і кореляційно-регресійного методів дозволило оцінити вплив соціально-економічних чинників на обсяги реалізації послуг, установити диференціацію регіонів України за рівнем розвитку підприємств сфери послуг, визначити напрямки її подальшого розвитку і необхідні обсяги інвестицій.
9. Реалізація соціальної політики базується на програмах соціально-економічного розвитку країни, регіонів, окремих територій. Для їх розробки необхідні прогнозні показники розвитку підприємств сфери послуг. Розрахунки прогнозних показників рекомендовано здійснювати за допомогою побудованих в роботі трендових і авторегресійних моделей, які враховують тенденції, що склалися, сезонну і випадкову компоненти.
10. Комплексне дослідження підприємств сфери послуг повинно охоплювати також послуги зовнішньоекономічної діяльності, яка є однією з важливіших пріоритетних складових стратегії росту. Доведена необхідність удосконалення аналізу послуг ЗЕД для обґрунтованості регулювання зовнішньої торгівлі на основі використання узагальнюючих показників, системи індексів вартісного, фізичного обсягів і тарифів на послуги, економіко-статистичних методів моделювання і прогнозування.
11. Доцільно поширити використання коефіцієнту внутрішньовидової міжнародної спеціалізації, експортної (імпортної) квоти на послуги в сполученні з факторним аналізом у якості інструментів державного регулювання.
12. Задоволення потреб у послугах впливає на рівень життя населення і на економіку країни. Ранжування країн за рівнем життя здійснюється за допомогою індексу розвитку людського потенціалу, при обчисленні якого практ