Київ 2000р.

П Л А Н

Вступ.............................................................................................. 3

1. Сутність та роль конкуренції у відтворенні............................ 6

2. Основні методи і форми.......................................................... 10

3. Особливості методів конкурентної боротьби в Україні...... 19

Висновки................................................................................... 23

В и к о р и с т а н а л і т е р а т у р а............................ 26

Вступ.

Сама тема дослідження настільки актуальна, що не може залишити байдужим жодної людини, принаймні найменш зацікавленої в питаннях економіки. Життя показує, що в умовах, коли ринок досягає визнання в якості загальноцивілізаційної цінності, сила та потужність будь – якої держави й народу залежать не тільки і навіть не стільки від воєнної міці, скільки від незвичних для багатьох категорій і понять якостей життя, ефективності виробництва, здатності конструктивно вирішувати виникаючи проблеми, в тому числі соціальні, в режимі громадського діалогу. Ми в Україні дуже добре це відчуваємо.

Насправді, ні розміри країни, ні сліпа віра в свою начебто первинну зверхність над іншим людством через належність до більш передового та прогресивного строю (соціалізму), ні посилання на військово – політичні підсумки прошлого, ні апеляції до героїзму цілого покоління людей, але здатність забезпечить гідне життя людям вже зараз , а не в далекому майбутньому – тільки цей шлях може забезпечити розквіт країни та її дійсний авторитет в сучасному світі.

Всупереч багатьом зауваженням про особливо несприятливе відношення світового ринку до російської економіки і про безпрецедентний характер тягоря ринкової трансформації, гадаю, що в світі немає жодної країни, котра була б конкурентоспроможна у всьому і при цьому мала б гарантовані на всі часи конкурентні переваги перед усіма країнами. Не існує також жодної країни, яка б змогла досягти і тим більш вдержати конкурентні переваги інакше, ніж довгою цілеспрямованою працею, пов’язаною з немалими жертвами та втратами. Такі висновки я роблю спираючись на дослідження американського економіста Майкла Портера, який у своїй книзі “Міжнародна конкуренція” проаналізував составні успіху та причини невдач таких країн, як США, Великобританія, ФРН, Японія, Італія, Швейцарія, Данія та декотрих інших. Країна не може і не повинна досягати успіху у всіх галузях. Втрата конкурентної переваги на якійсь конкретній ділянці сама по собі не повинна бути причиною тривоги. Найбільш важливим є характер втраченої позиції та причини її втрати. В основі конкурентних переваг кожної країни лежить постійна і послідовна турбота про національну економіку та її дійсно ефективних галузях. Ніякі навіть самі урочисті декларації та посилання на авторитети неспоромжні виправдати ерозію якості національних людських ресурсів, деградацію загальних і тим більш специфічних факторів виробництва, втрату вибагливаго та квалаліфікованого спросу, розпад раціонально та динамічно діючих господарських зв’язків у себе вдома. Світовий ринок за нас ці проблеми не вирішить. Що ж до нашої країни, то, на мою думку, ми зараз знаходимось лише на перших ступінях історії розвитку конкуренції та її методів.

Переходячи на національний рівень, можна розділити види конкуренції в залежності від рівня економічної зрілості суспільства. Одна справа – коли умови конкуренції диктують природні ресурси, вартісні фактори і т. ін., інша – інвестиційні інтереси, і зовсім інше – коли рушійну силу створює стимул до нововведень.

Щодо рушійних сил конкуренції та вибраних стратегій, то це питання заслуговує на особливу увагу. Зокрема, щодо несприятливих факторів, як на мене, є справедливим вбачати в них важливе джерело стимулу та поштовху до пошуку більш економічних рішень. Адже розвиток – це історія не використання переваг, а історія боротьби з несприятливими умовами. Окремі несприятливі умови, якщо до них підходити правильно, породжують енергію для іновацій та змін. Тиск та виклик, а не “спокійне життя” веде фірми та країни до розквіту. І це не пуста фраза, а безкомпромісний висновок, підтверджений аналізом. Ті, хто замість пошуку методів підвищеня конкурентоспроможності звично звертаються до державної “годівниці” для отримання субсидій, різнопланового протекціоналізму – це свого роду наркотики, які шкодять організму економіки і від яких, один раз прийнявши, неможливо вилікуватися. Тому тема методів конкурентної боротьби є особливо актуальною саме в нашій країні, де обмежені можливості державного бюджету не дозволяють підприємствам розраховувати на субсудування державою[1] .

1. Сутність та роль конкуренції у відтворенні.

Однією з рушійних сил розвитку економічної системи, як уже зазначалося, є конкуренція. Термін “конкуренція” походить від латинського слова concurere, що означає “зіштовхують”. Як економічна категорія конкренція – це боротьба між товаровиробниками за найвигідніші умови виробництва і збуту товарів і послуг, за привласнення найбільших прибутків[2] .

Конкуренція – органічний елемент ринку. Поза ринком практично неможлива здорова економічна конкуренція, а без використання й розвитку механізму конкуренції неможливі ринкова рівновага і повноцінний ринок. Конкуренте господарювання є ефективним організатором виробництва, найбільш дійовим механізмом відтворення рівноваги.

Економічна конкуренція є одним з регуляторів пропорцій суспільного виробництва, що стимулює його ефективність є фактором утворення середньої норми прибутку, формування ринкової вартості товару, диференціації товаровиробників за доходами, реалізації матеріального інтересу товаровиробників.

Конкуренція являє собою відносини між товаровиробниками з приводу одержання максимальних прибутків на основі розумного ризику та підприємливості.

Конкуренція генерує дійові стимули для того, щоб господарюючий суб’єкт не заспокоювався на досягнутому; відкриває реальні можливості для вільного вибору господарського маневру для всіх учасників економічних відносин; культивує саме ринковий компонент практичних навичок та знань.

Глибинне коріння економічної конкуренції як механізму ринкової рівноваги має свій початок в матеріальних потребах та інтересах людини. Переплітаючись і стикаючись, економічні інтереси (а це усвідомлені потреби конкретної людини) висвічують усю гаму економічних відносин і механізм, що їх збалансовує, - ринок. Саме в ринково – конкурентному середовищі економічні інтереси формуються в ринкову складову суспільної необхідності.

Відомо, що виробничі відносини формуються завдяки і через економічні інтереси. Ці останні є спонукальною силою для ефективного господарювання. Якщо господарська система функціонує в конкурентно – ринковому середовищі, то вона є формою реалізації виробничих відносин. Якщо ж на практиці економічні відносини в основній виробничо – господарській ланці знецінені, то це є найпереконливішим свідченням штучно підтримуваної життєздатності пануючої системи управління й господарювання. Саме тому основним видом наших втрат у суспільному виробництві є нереалізовані можливості.

Конкуренція як засіб успішного функціонування ринкової економіки в усіх своїх конкретних проявах спирається на об’єктивні процеси й закономірності, не вступає в суперечності з основними тенденціями прогресу продуктивних сил. Наприклад, об’єктивною необхідністю, що на практиці виступає як наслідок економічної конкуренції товаровиробників, є постійне прискорення процесів оновлення виробництва й продукції. Отже, конкуренція диктує технологічну дисципліну, вимагає високої якості виробів, сучасного дизайну, здатності передбачати перспективні потреби, а не лише торгувати тим, що виробляється і поки що знаходить попит.

Конкуренція заперечує безвідповідальність і передбачає постійне прагнення бути попереду, досягати успіхів. Ринок переважно шляхом самоорганізації й дійового зворотнього зв’язку перманентно підштовхує розвиток суспільного виробництва через персоніфікованих суб’єктів його, наближаючи плани до реальності. Ринкові механізми гарантують також, що будь – який продукт (товар) буде виготовлений людьми, які вміють робити його якнайкраще і з найменшими витратами.

Усталені звички і традиції у виробничій сфері змінюються лише в тому випадку, якщо меншість, що є носієм бажання й здатності не зупинятись на досягнутому, експериментувати, рухатись уперед, зуміє вказати перспективу й шляхи досягнення її більшості трудівників, спонукає їх іти за собою. Лише через тактику малих, але цілком конкретних і усвідомлених іншими перемог виховується смак економічної конкуренції, зумовлюється її подальший розвиток[3] .

Виникнення ринкової економіки знаменується появою вільної конкуренції. Проте існування купівлі – продажу товарів, використання грошей може бути і без конкуренції. Ось чому треба з’ясувати, як виникає конкуренція.

Першою умовою виникнення конкуренції є наявність на ринку великої кількості виробників будь – якого конкретного продукту або ресурсу. Якщо виробництво зосереджено в руках одного власника, як в умовах адміністративно – командної системи, коли пристворенні багатьої видів продукції командувала тільки держава, панує державна монополія, яка по суті заперечує конкуренцію.