Реферат: Методология политическиъх учений

Метод має подвійну природу: об’єктивно-суб’єктивну.

Метод об’єктивний за змістом (він виник на основі практичної діяльності людей), а суб’єктивний за формою ( доцільність методів аргументується самою людиною.) Будь який метод є наслідком творчої діяльності людини.

В методології існує тенденція до ототожнення методу і теорії, але вони не є тотожні. (тому що теорія це – система уявлень які відображають сутність об’єкту пізнання, а метод це – система правил які регулюють подальшу пізнавальну і практичну діяльність людини.)

Теорія виконує функцію пояснення, а метод функцію регулювання і орієнтації на отримання нових знань. Окремі теорії можуть виконувати методичну функцію, якщо крім пояснювальних положень їх наповнюють регулятивними принципами (вимогами, приписами, установками).

2.

- емпіричні і теоретичні методи (збір, первинна обробка, систематизація, класифікація/ аналіз, узагальнення, ідеалізація).

- фундаментальні і прикладні методі (дозволяють з’ясувати закономірності світу політичного/ вирішити гострі, актуальні політичні проблеми).

- формальні і змістовні (математична і символічна логіка/ філософськи, загально наукові, конкретно наукові).

- методи дослідження і методі викладення результатів дослідження ( абсолютні методі (всі шо вище)/методи презентації).

3.

За ступенем загальності методи ділять на:

- Загальні філософські

- Загально наукові

- Конкретно наукові

- Дисциплінарні

- Міждисциплінарні

Загальні філософські методі визначають найбільш загальні принципи дослідження, вони представляють собою принципи, положення, категорії певної філософської системи, яка використовується в науковому дослідженні. Діалектика, метафізика, герменевтика та інші філософськи системи виконують свої функціі методологічні.

Загально наукові методи використовуються майже у всіх науках протягом всього процесу дослідження незалежно від галузі знань та області дослідження. Серед загально наукових виділяють такі групи методів: емпіричного дослідження (спостереження, опитування), загально-логічні методі (синтез, абстрагування, індукція), методі теоретичного дослідження (ідеалізація, формалізація).

Семінар – вопроси плана.

Спостереження це систематичне і цілеспрямоване вивчення явищ і процесів реальної дійсності які перебувають у природному стані або експерементальних умовах. Спостер вкл. В інші методи. Усі спостереження опосередковані через поняття певної системи знань.

Існує проблема обїективності данних отриманих за допомогою спостереження. (одні вважають такі данні суб’єктивними, другі – об’єктивні за змістом бо відображають реальні властивості предметів, але суб’єктивні за формою.) на об’єективність інфи впливає ряд умов: рівень наукової організації дослідження(має бути программа чітка), важливо в яких умовах знаходиться об’єкт спостереження(природа чи лаба). До спостереження висуваються такі вимоги: чітка відповідність поставленній задачі планомірність, цілеспрямованість, активність дослідника.вчений використовує свій запас знань та досвіду, систематичність.

Результатов спостереження є опис(інфа отримана в процесі спостереження, зафіксована засобами наукової мови.

Метод спостереження має ряд особливостей.

Порівняння це встановлення схожості і відмінності досліджуванних явищ і процесів.

Метод порівняння – дозволяє віявити спільні риси притаманні двом чи більше об’єктам. На основі чог можно виводити закономірності і закони. Інсують такі вимги до використання цього методу:

- Треба обирати предмети однорідні.

- Треба обирати найбільш суттєві риси та ознаки.

Можно порівнювати один об’єкт відносно іншого(безпосереднє порівняння) або через третій об’єкт(ідеал) (опосередковано).

Результати порівняння з використання ідеальних типів є більш точними.