Реферат: Методологія розрахунку страхових тарифів та платежів у майновому страхувані

де Т_n – нетто–стравка;

N – навантаження.

Розділ 2. Методологія розрахунку страхового тарифу

2.1 Поняття методології актуарних розрахунків та його види

Термін „методологія” в тлумачних словниках пояснюється як вчення про науковий метод пізнання й перетворення світу, сукупність прийомів дослідження, що застосовують в будь-якій науці відповідно до специфіки об’єкта її пізнання.

Методологія актуарних розрахунків в страхуванні представляє собою сукупність прийомів дослідження порядку визначення страхових тарифів та страхових платежів.

Методологія актуарних розрахунків у страхуванні базується на загальних ознаках та прийомах, які не залежать від конкретного виду страхування, а саме:

- визначення тарифа-нетто (нетто-премії, ставки-нетто);

- розрахунок ризикової надбавки (дельта-надбавки, гарантійної надбавки);

- обчислення навантаження;

- розрахунок розміру страхової премії.

Нетто-премія – це частина страхової премії, яка за розрахунком вартості страхування має бути витрачена тільки на виплату страхового відшкодування, тобто відповідає лише собівартості страхування без накладних видатків на ведення справи.

Нетто-ставка – це ціна страхового ризику, основна частина страхових тарифів, призначена для формування ресурсів страхових організацій на виплату страхового відшкодування у майновому страхуванні.

За одиницю розрахунку приймається окремий об’єкт, а одиниця платежу розглядається в різних ієрархічних площинах – для країни, для регіону, конкретного району з урахуванням їх особливостей та специфікою прояву ризику у просторі і часі.

Будь-яка методологія, як форма загального підходу до дослідження, як форма філософської теоретичної основи, завжди пов’язана з методикою. Під методикою розуміють сукупність взаємопов’язаних способів та прийомів доцільного проведення будь-якої роботи. В свою чергу остання завжди пов’язана з відповідним окремим методом дослідження.

Для ризикових видів страхування найбільш поширені наступні методики розрахунку тарифів:

- на базі теорії ймовірності та методів математичної статистики з використанням часових рядів;

- з використанням методів математичної статистики та розрахунку дохідності;

- на базі методів експертних оцінок;

- при використанні методів аналогій з іншими об’єктами чи компаніями;

- регресивний метод.

Методика розрахунку тарифів на базі теорії ймовірності включає наступні етапи:

1) визначення ймовірності настання страхового випадку – на основі теорії статистики та ймовірності розраховують вірогідність настання страхового випадку;

2) розрахунок тарифа-нетто основного зі 100 грн. страхової суми;

3) розрахунок ризикової надбавки з використання стійких статистичних рядів – у зв’язку з можливими коливаннями за рахунок ризикової надбавки створюється запасний фонд, який розраховується на основі показника середнього квадратичного відхилення (чи 2-х сигмового інтервалу);

4) визначення можливого інтервалу зміни показника з певним ступенем вірогідності – перевіряють ряд на стійкість, використовуючи теорію помилок. Якщо ряд стійкий, то медіана наближається до середнього значення ряду, якщо нестійкий. то необхідно збільшити тарифний період або взяти 3-х сигмовий інтервал. Статистикою встановлено, що одиничне квадратичне відхилення гарантує 68 % впевненості, що виплати не вийдуть за межі тарифу, подвійне середнє квадратичне відхилення підвищує цю впевненість до 95 %, а потрійне – до 97,9 %;

5) розрахунок навантаження, виходячи із витрат на ведення страхової справи та планового прибутку – до тарифа-брутто у складі навантаження включають прибуток, оскільки страхування є також видом бізнесу й підприємницької діяльності;

6) розрахунок тарифа-брутто – підсумовуємо всі елементи тарифу;

7) визначення структури тарифа-брутто та питомої ваги кожного його елементу – для спрощення подальших розрахунків страхових тарифів встановлюється питома вага кожного з його елементів Наприклад, враховуючи вимогу встановлення величини страхових резервів не більш, як 50 % від страхових платежів, тариф-брутто дорівнює тарифу-нетто, помноженому на 2. А .якщо витрати на ведення страхової справи встановити на рівні 20 %, від тарифа-брутто і прибуток від собівартості складатиме 4 – 6 % (світовий досвід), то страховий тариф буде значно меншим.

Тариф-нетто (Т_n ) безпосередньо виражає ціну страхового ризику, призначений для здійснення страхових виплат, забезпечує створення страхового фонду та запасного фонду, які формують страхові резерви.

Тариф-нетто складається із тарифа-нетто основного (T_no ) та ризикової надбавки (∆r):

Т_n = T_no + ∆r. (2.1.1)