Реферат: Навчити цікаво та ефективно – основнa проблема сучасної школи
Що у роботі вдалося найкраще?
Над яким елементом потрібно було б ще попрацювати?
План уроку:
1. Розповідь вчителя з елементами бесіди про особливості петриківського розпису.
2. Перегляд учнями зразків робіт майстрів петриківського розпису з метою розрізнення найуживаніших елементів.
3. Демонстрування вчителем техніки виконання чотирьох основних елементів петриківського розпису: «зернятка», «гребінчика», «горішка», «перехідного мазку».
4. Самостійне вправляння учнів над зображенням кожного із чотирьох основних елементів петриківського розпису.
5. Оздоблення учнями предметів посуду у стилі петриківського розпису.
6. Оцінювання та самооцінювання учнівських робіт.
7. Розгадування кросворду з метою пригадування теоретичного матеріалу.
Підведення підсумків уроку.
1. Сюжетні або орнаментальні живописні зображення на будівлях, побутових предметах (Розпис)
2. Село на Дніпропетровщині, де зародився петриківський розпис. (Петриківка)
3. Мазок петриківського розпису, який починається найлегшим дотиком, а закінчується найбільшим натисканням.(Зернятко)
4. Відома майстриня петриківського розпису.(Пата)
5. Назва фарби, якою малюють пепрш\вці.(Темпера)
6. Система співвідношень кольорів та відтінків у композиції.(Колорит)
Інформація для вчителя.
Петриківка- це село на Дніпропетровщині. Велике, славне село, яке зачаровує світ своїми мальвами і жоржинами, соняхами і рясною червоною калиною. Не тими, що на городі чи в саду, а мальованими - на дерев'яних тарелях, скриньках, вазах, колисках, столах, просто на папері.
"Ці квіти дихають Україною", — говорять наші земляки, розкидані долею по далеких континентах.
Такі диво - квіти — зі степового села в Подніпров'ї. Вишні також у Петриківці незвичайні. Кажуть, колись у селі загинули під татарськими шаблями красуня дівчина та її наречений, молодий козак. На їхній могилі і виросла перша вишня: невисока й кучерява, як полегла дівчина, а плоди — мов пролита кров. Виросла, бо ніщо на світі не зникає безслідно.
Петриківський розпис чимось нагадує ту легендарну вишню. У давні часи в багатьох селах жінки розмальовували печі, виводили узори над вікнами й дверима, щоб хата була чепурною. Славилася розписами й Петриківка. —- як же, козацьке село, кріпацтва тут не знали, то чому не жити у красі? Згодом мальовані квіти й годували бідняків: "мальовки" продавали на базарі.
Але житгя змінювалося, забувались візерунчасті скрині. Ніде стало малювати квіти. Проте петриківський розпис, як чарівна вишня, розгорнувся новими гілками, знайшов нові шляхи, — не пропала краса, а ще пишніше розцвіла.
Найкращими петриківськими розписами вважаються роботи Тетяни Пати, Ярини Пилипепко, Надії Білокінь, Параски Павленко, Федора Панка, Марфи Тимченко, Пелагеї Глушенко та багатьох інших.
—- Мабуть, у жодному осередку народного мистецтва немає такої кількості різноманітних художників. Кожен - самобутній і неповторний творець, зі своїм особливим, властивим лише йому "почерком". Водночас їх об'єднують витоки — традиційне, народне малювання. їхні роботи характеризуються надзвичайною декоративністю, яскравим святковим буянням фарб і разом з тим — витонченістю малюнка, віртуозністю, своєрідністю засобів виконання. Соковиті, яскраві квіти майстрів Петриківки зачаровують своєю красою.
Малюють петриківці темперними фарбами, розведеними на яєчному жовткові, молоці, вишневому клеї. Це надає їм легкості, прозорості, підсилює інтенсивність кольору. В основі петриківського розпису лежать прийоми вільного живописного малювання пензлем. Петриківські майстри в орнаменти розписів вплітають садові й польові квіти, колосся різних злаків, грона винограду, важкі кетяги калини. Серед усього цього різнобарв'я вміщують всіляких птахів — павичів, зозуль та ін. Причому художники не намагаються передати, так би мовити, ботанічну, натуральну схожість кожної квітки, птаха. Їхня мета-— втілити в одному образі красу усіх. Квітка в уявленні петриківців — це символ пишності природи, її розкішного цвітіння, щедрості плодів. Щоб наголосити на цьому, майстри вдаються до фантастичних перебільшень, творять свій, петриківський, світ краси. Секрет своєрідності їхнього розпису багато в чому залежить від саморобних пензлів, якими користуються народні умільці й тепер. Тетяна Пата згадувала, що раніше вона малювала саморобними пензликами з котячої шерсті. Це всього кілька волосків; торкнувся ними легко паперу — і нпходить дрібненький тоненький мазок. Ледве видно його. А покладеш кілька месятків таких мазків — і вже квітка красується, така ніжна, немов прозора.
Малювали не тільки щіточками. Ягоди калини створювали так: брали очеретинку, вмочували у фарбу, а потім — на папір. Виходили однакові ягідки. А коли потрібні були великі квіти, то вирізували з картоплини форму і штампували. А ягоди суниці просто малювали пальцем.
Для опанування техніки петриківського розпису необхідно оволодіти такими пиіами мазків: "гребінчик", "зернятко", "горішок" та "перехідний мазок".
"Гребінчик" — мазок, що починається з потовщення. Його роблять натиском пензля і закінчують "тоненьким вусиком", який передають за допомогою легкого дотику кінчика пензля. Покладені поряд кілька таких мазків нагадують гребінець.