Реферат: Недобросовісна конкуренція
- Підтримка іміджу торговельної марки ставить постійні вимога до підтримки якості товарів.
Торгова марка й бренд
Розглянемо тепер трохи інший підхід до питання: що таке торгова марка? Є кілька типів позначень марок. Фірмове найменування (назва) - це слово або група букв або слів, які можуть бути вимовлені. Фірмовий знак (зображення) - це символ, малюнок, відмітний колір. їхня комбінація. Торговий знак - це фірмове найменування, фірмовий знак. їхнє сполучення. які захищені юридично.
А що таке бренд? І чим він відрізняється від торгової марки?
Бренд - це не просто торгова марка, а успішна, популярна торгова марка, що має постійне коло лояльних споживачів. Для того, щоб торгова марка перетворилася в бренд. її власник має докласти значних зусиль. Вони повинні бути спрямовані як на сам товар або послугу (у першу чергу, на підтримку їхньої якості), так і на рекламу торгової марки. До того ж у свідомості споживача виникає «міф бренда», що постійно перетвориться залежно від зусиль власника, дій конкурентів, змін ситуації на ринку. Важливо пам'ятати, що бренд - поняття не юридичне, що брендом може стати і товар, не захищений юридично, і, навпаки, захищений юридично торговий знак необов'язково стає брендом. Потрібно не забувати, що хоча сам торговий знак залишається незмінним - таким, яким його створив власник, міф бренда постійно змінюється.
Підтримка марки потребує значних видатків, у першу чергу, на рекламу. Якщо один із товарів, поширених під цією торговою маркою, зазнав невдачі це може ушкодити поширенню й іншим товарам. До того ж якщо на розкручування торгової марки йде багато часу, то погіршення іміджу торгової марки відбувається надзвичайно швидко. Підтримка іміджу торгової марки ставить постійні вимоги до якості товарів.
Які є основні види торгових марок? По-перше, марка виробника, тобто марка, створена виробником товару, що йому ж належить. Більша частина реалізованих товарів за багатьма видами продукції належить до цього типу. По-друге, є марка продавця (приватна марка), створена посередником, дилером або магазином, що належить їм. Такі марки привабливі для покупців, орієнтованих на покупку товарів за більш низькими цінами. По-третє, ліцензійна марка, що не належить власникові товару, - він користується нею, відраховуючи певну плату власникові марки (наприклад, використання імен героїв мультфільмів або відомих особистостей). І нарешті, є спільна марка, що використовується двома різними компаніями. Звичайно, спільне використання виникає, коли поєднуються торгові марки відомих компаній для одного товару. Є, звичайно, й інші товари - під марками, що містять назву самої продукції, а не виробників або дилерів, вони звичайно більш дешеві й менш якісні, ніким не рекламуються й одержують другорядні місця в торгових залах.
Чи є сенс використовувати кілька видів марок? Очевидно, так. тому що у різних видів марок є свої переваги й недоліки. Наприклад, деякі виробники, що працюють на російському ринку, використовують дві марки - власну й ліцензійну (компанія «Трансмарк» - власна пивна марка «Золота бочка», а також чеські й німецькі ліцензійні марки). На ліцензійну марку припадає близько 15 % виробництва, але відпускні ціни вищі на 20-80 % і можна заощаджувати на рекламі.
Чи треба мати окремі назви для кожного товару? Таку марочну стратегію вибирають, якщо є необхідність створити відчуття конкуренції між різними марками і якщо товари розраховані на різні групи споживачів. Коли товари мають відмінну якість, ми можемо «застрахуватися» за допомогою окремих назв на випадок, якщо один із продуктів зазнає невдачі. Нові марки доводиться створювати також за таких варіантів, коли існуюча торгова марка не може бути використана для нового товару. Наприклад, дуже невдалим виявилася поява на ринку супу «Саdbury» і собачого корму «Неіnz» (ці марки належали завжди до інших видів товарів). Споживачі на «чужих» ринках не підготовлені до сприйняття нової торгової марки, у них немає ніяких позитивних асоціацій пов'язаних з нею. Можна сполучити переваги різних марочних стратегій. Часто використовують обидві стратегії одночасно - корпоративний бренд (,,зонтичний”) і бренд окремих товарів. У цьому випадку поєднуються такі якості, як позитивний імідж корпоративного бренда й характерні властивості самого продукту.
Також обов'язковою умовою успішного просування, крім якості товару, є його зовнішня привабливість, упаковка й елементи впізнавамості. До того ж упаковка відіграє важливу роль не тільки в процесі збуту товару, але й у процесі його виробництва. Якісне пакування дає змогу зберегти й з мінімальними витратами довести до споживача продукцію у відповідному вигляді, і часто впливає на споживчий вибір у «момент істини» - при прийнятті рішення на користь придбання певного товару.
Саме упаковка є носієм елементів марочної ідентифікації товару - торгової марки, фірмового кольору, розташування елементів, форми й т. д.
Головною функцією торгової марки є ідентифікація споживачами товарів конкретного виробника. Очевидно, що таке завдання може ставити перед собою тільки виробник якісного товару або послуги.
Сьогодні ми є свідками формування брендів багатьох російських виробників. Можливо, незабаром ці імена стануть відомі не тільки в нас у країні й ми по праву зможемо ними пишатися. Просування товару під власною торговою маркою свідчить не тільки про якість, за яку не соромно, але й про серйозність намірів компанії.
Правила просування бренда на ринку. Російський досвід
Є кілька правил, дотримання яких гарантує успішне просування бренда на ринку: наявність власного оригінального стилю, чітко сформульована цінність пропонованої споживачеві послуги (товару), якісно виконана реклама, постійне вкладення грошей і вдосконалювання бренда. Якщо брендів не багато, то вони повинні бути виконані в єдиному стилі.
Невдачі на ринку, як правило, спричинені такими факторами: потенційний ринок, де має бути бренд, був погано проаналізований; конкуренти надають аналогічні послуги (товари), та їхні позиції значно сильніші: час для просування бренда було обрано невдало: для просування на ринку було витрачено мінімум зусиль.
На створення бренда, як правило, потрібно від 15 до 22 місяців. До того ж на його розробку - 6-9 місяців, на забезпечення дистрибуції -2-3 місяці, на рекламну кампанію - 3-4 місяці, а на адаптацію нового продукту на ринку - 4-6 місяців.
Що ж стосується російських брендів, інформація про які теж становить значний інтерес для України. то у цілому в якісних російських товарів є перспективи стати брендами, але є ряд негативних факторів, які стримують поширення концепції брендинга на російському споживчому ринку. Це недостатній розвиток маркетингових умінь і навичок, відсутність на багатьох підприємствах принципу бренд-менеджменту, скептичне ставлення до деяких російських керівників до західних технологій брендінга, незважаючи на те що вони довели свою життєздатність і ефективність на нашому ринку. До того ж на маркетинг і рекламу в багатьох підприємств просто не вистачає коштів.
Недосконале російське законодавство з охорони товарних знаків також не виглядає оптимістично. На відміну віл практики західних країн, де діє принцип «першокористування» товарним знаком, у Росії прийнято реєстраційну систему їхньої охорони, за якою товарна марка одержує правовий захист тільки після її реєстрації в Патентному відомстві. Це загострює боротьбу вітчизняних виробників за свої товарні знаки й створює сприятливий ґрунт для появи всіляких підробок.
У цей час брендінг на російському споживчому ринку розвивається, багато вітчизняних підприємств здобувають усе більше досвіду, намагаються досліджувати споживчу поведінку, щоб визначити правильний підхід до позиціонування своїх брендів.
Утім, вітчизняним виробникам для формування власних брендів потрібні більші зусилля й кошти,щоб ,,перехопити ініціативу ” у закордонних конкурентів, що давно почали рекламну обробку населення Росії. Використання західних технологій брендінга й пропонованої методології передбачає
проведення постійних маркетингових досліджень купівельних переваг, мотивів здійснення покупок.
Опитування вітчизняних споживачів підтверджують стабільне збільшення популярності вітчизняних брендів, особливо продуктів харчування, до того ж орієнтація споживача на той чи інший бренд залежить від його соціального стану.
У Росії вже створюються соціальні групи, орієнтуючись на які можна просунути товарну марку, тому пошук незайнятих ринкових ніш дуже важливий для формування оренда.
Передача майнових прав інтелектуальної власності
Але повернемося до України й українського законодавства з цього питання. Можна використовувати чужу торгову марку, як відомо, на цілком законних підставах. Частиною 2 статті 1114 Цивільного кодексу України (ЦКУ) встановлено, що факт передачі виняткових майнових прав інтелектуальної власності підлягає державній реєстрації. Підтвердженням факту передачі виняткових майнових прав є договір про передачу таких прав, а також договір про внесення прав на об'єкт промислової власності в статутний капітал юридичної особи тощо.
При укладанні договору про передачу права власності на знак правонаступник одержує від власника усі права щодо товарів і /або послуг, для яких знак зареєстрований, або ж частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг, якщо здійснюється часткова передача права.
Для сторін, що укладають договір, він набуває чинності з моменту його підписання. Щодо третіх осіб, зокрема, органів виконавчої влади, судових органів, договір вважається дійсним після внесення до Реєстру й публікацій відомостей про договір в офіційному бюлетені Державного департаменту інтелектуальної власності (далі - Держдепартамент) «Промислова власність».
Передачу права власності на знак може бути здійснено як на платній, так і безкоштовній основі.