Реферат: Облік грошових засобів крикетних та розрахункових операцій Загальні положення заповнення касо
Вексель – це цінний папір, що засвідчує безумовний грошовий обов’язок векселедавця до настання терміну визначену суму коштів власникові векселя (векселетримачеві). Векселедавцями можуть виступати тільки юридичні особи. Векселі застосовують у випадках, коли необхідно провести відстрочку платежу або коли є потреба оперативно провести фінансову операцію. Заборгованість за розрахунками з покупцями, забезпечену одержаними векселями, підприємством обліковується на рахунку № 34. При одержанні векселів на відвантажену продукцію у бухгалтерському обліку на суму цих векселів робиться запис:
Дт 34 “Короткострокові векселі одержані”
Кт 719 “Інші доходи від операційної діяльності”.
Продаж векселів полягає в одержанні грошових коштів за вексель до закінчення терміну його оплати. Різниця між ціною векселя і одержаною за нього сумою являє збиток підприємства.
Дивіденди – це платіж, що здійснюється юридичною особою на користь власникові корпоративних прав, емітованих такою юридичною особою, у зв'язку з розподілом його частини його прибутку. Джерелом нарахування дивідендів є прибуток, що лишився в розпорядження підприємства після оподаткування, або ін., непередбачених установчими документами джерел, до яких відноситься рах. №44 “Нерозподілені прибутки”. Сума дивідендів визначається як результат від множення маси дивіденду на частку державного майна, переданого до статутного капіталу. Розрахунок дивідендів здійснюється за формулою:
Д = Пп – (П + В + Рк + Іф),
де Д – дивіденди, грн..
Пп – прибуток підприємства
П – податки
В – витрати на утримання АТ
Рк – резервний капітал
Іф – інвестиційний фонд на розвиток виробництва.
7. Види банківського кредитування, заповнення документів на представлення кредитів; облікове відображення по короткотермінових позиках банку.
Підприємства у сучасних умовах господарювання систематично залучать позикові кошти. З цією метою укладається кредитний договір між установою банку і підприємством, в якому визначається об’єкт кредитування, умови одержання та погашення позик, процентні ставки плати за кредитні умови та розміри їх підвищення та зниження, розмір власних обігових коштів, зобов’язання підприємства по заставі цінностей, що кредитуються, джерела погашення позики, терміни та ін. Кредитний договір укладається на рік, але в окремих випадках він може бути укладений і на більший термін. Якщо заборгованість прострочена більше ніж на 30 днів, то надання нових кредитів припиняється. Підприємством можуть надаватися кредити таких видів:
- банківський кредит – надається суб’єктом господарювання всіх форм власності на умовах, передбачених договором;
- комерційний кредит – економічні, кредитні відносини, які виникають між окремим підприємствами;
- державний кредит – економічні кредитні відносини між державою та суб’єктами господарювання;
- лізинговий кредит – стосунки між юридичними особами, які виникають у разі оренди майна.
Облік отриманих позик банку ведеться за видами позик. На рахунку № 24 “Короткострокові векселі одержані” залишається заборгованість за розрахунки з покупцем, замовником, забезпечена простроченим векселем. Банки, які здійснюють облік векселів або інших боргових зобов’язань векселедавцем, ведуть аналітичний облік дисконтових векселів. На рах. 34 по Дт відображається отримання векселя за продані товари, по Кт – отримання коштів в погашення векселів, погашення отриманого векселем, продаж векселя 3-й стороні.
8. Ознайомлення з органами фінансово-кредитної системи міста, району. Ознайомитися з функціями і структурою фінансових органів
та органів страхування, органів кредитної системи.
Фінанси є досить складне суспільне явище і охоплює різносторонні обмінні грошові відносини, які відображаються і різних грошових потоках. За внутрішньою будовою фінансова система – це сукупність відносно уособлених взаємозв’язків фінансових відносин, які відображають специфічні форми та методі розподілу і перерозподілу ВВП. За організаційною будовою фінансова система – це сукупність фінансових органів та інститутів, які управляють грошовими потоками. Сфера фінансів суб’єктів господарювання відображає рух грошових потоків підприємств. Оскільки вони мають загальні (органи) принципи організації і методи ведення фінансової діяльності, то це сфера не поділяється на окремі ланки. Існують певні особливості пов'язані з формою власності та галузевою специфікою. Ці особливості впливають на організацію фінансових відносин, але не змінюють їх суті.
Особливою ланкою фінансовою системи виступає страхування. Страхування являє собою окрему ланку фінансової системи, яка відображає відносини по формуванні і використанні страхових фондів з 1 боку через страхові компанії, а 2 – проводиться перерозподіл фінансових ресурсів між окремими суб’єктами страхування. Страхові компанії заключають угоди на страхування, приймають страхові платежі і виплачують страхові відшкодування, інвестують тимчасові вільні кошти.
Головним елементом в кредитній системі виступає НБУ. Він проводить реєстрацію комерційних банків і видає ліцензію на окремі види банківських операцій. Важливою функцією банку є забезпечення проведення міжбанківських розрахунків та кредитування комерційних банків. Комерційні банки формують банківську систему і виконують такі основні функції: акумуляція тимчасових вільних коштів юридичних і фізичних осіб; проведення безготівкових розрахунків; кредитування фізичних та юридичних осіб.
9. Доходи підприємства. Вивчення факторів підвищення доходності підприємства. Порядок розрахунку планової величини податку з обороту.
Доходи – це збільшення економічних вигід у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, які призводять до зростання власного капіталу.
До доходів належать: доходи від надання окремого майна в оренду; доходи, одержані на території України та за її межами від пайової участі в діяльності ін. підприємств, доходи від переоцінки виробничих запасів готової продукції, доходи від надання комерційного кредиту; виручка від продажу іноземної валюти; ін. доходи пов'язані з виробництвом та реалізацією продукції.
Основна діяльність підприємства – це операції, пов'язані з виробництвом або реалізацією продукції, що є визначальною метою створення підприємства та забезпечують основну частку його доходу. Рахунки класу 7 “Доходи і результати діяльності” призначені для узагальнення інформації про доходи від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства, а також від надзвичайних подій. Рахунок №70 “доходи від реалізації” призначено для узагальнення інформації про доходи від реалізації готової продукції, товарів, послуг, доходів від страхової діяльності, а також про суму знижок, надання покупцем, та про ін. вирахування з доходу. На Кт субрахунків відображається збільшення доходу, на Дт – належна сума непрямих податків, суми, які отримуються підприємством на користь комітента. На рахунку 71 “Інші операційний дохід” ведеться узагальнення інформації про інші доходи від операційної діяльності підприємства у звітному періоді, крім доходу від реалізації продукції. На Кт 71 відображається збільшення доходу, на Дт – суми непрямих податків та списання в порядку закриття на рахунок 79 “Фінансові результати”.
10. Методи розподілу прибутку підприємства. Вивчення показників рентабельності виробництва, шляхи їх підвищення, розрахунок рентабельності.
Прибуток – це та частина виручки, що залишається після відшкодування усіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства. Загальна величина прибутку підприємства має ті ж джерела, що і дохід, тобто вона включає прибуток від реалізації продукції, матеріальних цінностей і майна, позареалізаційних операцій.
Прибуток від реалізації продукції є основною складовою загального прибутку. Він обчислюється як різниця між обсягом реалізованої продукції та її повною собівартістю. Це метод прямого обчислення прибутку від реалізації продукції, який є основним. Існує ще так званий (обчислюється) аналітичний метод, згідно з яким прогнозний прибуток обчислюється коригуванням його базової величини з урахуванням впливу зміни обсягу продукції, її собівартості та цін.
Із загального прибутку сплачується прибуток. Величина, що залишилася, називається чистим прибутком. З неї виплачуються борги і проценти за довгострокові кредити, а решта поділяється на дві частини. Перша – прибуток, який розподіляється між власниками майна підприємства, спрямовується на заохочувальні виплати його персоналу за результатами роботи та інші потреби. До другої частини належить прибуток, який залишається на підприємстві, і використовується на інвестиційні потреби та створення резервного фонду, останній є фінансовим компенсатором ймовірних відхилень від нормального обігу коштів або додаткових потреб. Напрямки і суми використання чистого прибутку визначаються власниками підприємства.
Прибуток показує абсолютний ефект діяльності без урахування використаних при цьому ресурсів, тому він доповнюється показником рентабельності.
Рентабельність – це відносний показник ефективності роботи підприємства. У загальній формі він обчислюється як відношення прибутку до витрат. Потрібно відрізняти рентабельність застосованих ресурсів і рентабельність продукції.
Рентабельність застосованих ресурсів залежно від охоплення останніх може обчислюватися як рентабельність виробничих фондів, сукупних активів, власного капіталу. Рентабельність виробничих фондів (Рв) – традиційний показник на підприємствах, який називають рентабельністю виробництва і обчислюється за формулою:
Рв = П/К0 × 100%,