Реферат: Облік грошових засобів крикетних та розрахункових операцій Загальні положення заповнення касо

Відповідно до Інструкції №3 “Про відкриття банками, рахунків у національні та іноземній валюті” банки відкривають своїм клієнтам рахунки і розрахункові поточні, позикові, депозитні, бюджетні й субрахунки. Банки відкривають рахунки юридичним і фізичним особам за місцем реєстрації підприємства або в ін. банку України за погодженням сторін. Для зберігання коштів і здійснення всіх видів розрахунків і касових операцій юридичні і фізичні особи відкривають банківські рахунки, тому що він є неодмінною умовою участі відповідних осіб у фінансово-господарських операціях. Поточні рахунки відкриваються підприємством, що здійснюють науково-дослідну, виробничу й ін. комерційну діяльність з метою одержання прибутку, що володіють основними і оборотними засобами і мають самостійний баланс.

Для відкриття поточних та ін. рахунків підприємства подають в банк такі документи:

1. Заяву про відкриття рахунка встановленого зразка.

2. Копію свідоцтва про державну реєстрацію.

3. Копію рішення про створення, реорганізацію підприємства.

4. Копію належним чином зареєстрованого статуту, засвідченого нотаріально.

5. Картку із зразками підписів осіб, яким відповідно до чинного законодавства або установчих документів підприємства надано право розпоряджатися рахунком і право підпису розрахункових документів. До картки включається також відтиск печатки підприємства.

Підприємство самостійно обирає форму розрахунків з іншими підприємствами, організаціями й установами. Найбільш поширеними формами розрахунків зовнішньоекономічної діяльності на підприємстві є:

- платіжною готівкою;

- розрахунки банківськими переказами;

- документарний акредитив;

- документарна інкасова;

- продаж у кредит з використанням векселя.

При розрахунках і платежам між державами використовується клірингова форам розрахунків, що заснована на заліку грошових вимог і зобов’язань та здійснюється на основі міжнародних платіжних угод. Платіжні готівкою – форма розрахунків, при якій оплата товарів здійснюється негайно після передачі їх експортером імпортерові або надання експортером в банк документів, що підтверджують факт поставки товарів з додержанням умов, передбачених у контрактів. Негайним вважається платіж, на проведення якого витрачено часу більше, ніж необхідно для оброки платіжних документів