Реферат: Оптимізація хірургічних методів лікування генералізованого пародонтиту ІІ та ІІІ ступеня тяжкості
У другій групі на восьму добу у 98,14% хворих не виявлялося ознак запалення у післяопераційний період. Пародонтальний індекс (ПІ) на восьму добу змінився з (4,6±0,3) до (4,0±0,35) бал., індекс ПМА зменшився з (43,2±1,2) до (39,2±1,3)% , що свідчить про незначне покращення порівнянно з першою групою (p<0,05). Шви були зняті на восьму добу. Болісність при пальпації слизової оболонки в області післяопераційної рани незначна. Колір ясен на восьму добу змінився в області червоної складової на 30-34% (інтервал зміни частки червоної складової – 238÷159). Це зумовлено дією остеопластичного препарату “Остеопласт®–К”, який має протизапальний ефект.
У третій групі практично вже на шосту добу у 99,1% хворих не відмічалося ознак запалення. Пародонтальний індекс (ПІ) на шосту добу змінився з (4,2±0,55) до (3,5±0,35) бал., індекс ПМА зменшився з (42,1±1,2) до (37,4±1,5)% , що свідчить про позитивну динаміку запально-деструктивного процесу тканин пародонта порівняно з першою та другою групами (p<0,05). Шви були зняті на шосту добу, що менш на 1-2 доби. В окремих випадках мала місце незначна болісність при пальпації слизової оболонки в області післяопераційної рани. Колір ясен на сьому добу змінився на 41-45% (інтервал зміни частки червоної складової склав 237÷136 од.). Отримані результати свідчать про переваги застосування комбінації остеопластичного матеріалу “Остеопласт®–К” та аутогенного тромбоцитарного концентрату, який містить чинники зростання, внаслідок чого можливо досягти максимального стимулюючого ефекту клітинної активності.
По всім групам досліджування зареєстровано ризик розвитку післяопераційних ускладнень: у першій групі – 2,87% , у другій – 1,86% та у третій – 0,99% (p<0,05). У третій групі спостерігається мінімальний відсоток післяопераційних ускладнень, що свідчить про переваги запропонованої методики.
Через шість місяців після операції велика частина хворих всіх досліджуваних груп суб'єктивно відзначала полегшення в зоні операції. Зникло відчуття дискомфорту у пародонті, відмічається перехід до звичайного функціонального навантаження зубів. Об'єктивно слизова оболонка ясенного краю і прикріплених ясен блідо-рожевого кольору. Конфігурація ясенних сосочків нормалізувалася у пацієнтів другої групи на шостий місяць, а у пацієнтів третьої групи – на четвертий місяць. У першій групі конфігурація ясенних сосочків нормалізувалася на шостому місяці лише у 19,7% пацієнтів. Відмічені результати свідчать про ефективність запропонованої методики.
У першій групі відмічається збільшення рецесії ясен на 19,5% : до лікування – (2,90±0,16) мм, шість місяців після операції – (3,6±0,2) мм (p<0,05). У хворих другої групи спостерігається помірна рецесія ясен – 2,3% : до лікування – (3,10±0,16) мм, шість місяців після операції – (3,03±0,18) мм (p<0,05). У хворих третьої групи не спостерігається збільшення рецесії ясен: до лікування – (3,0±0,19) мм, шість місяців після операції – (2,5±0,12) мм, що свідчить про формування кісткового регенерату та нового прикріплення зуба на 16,7% (p<0,05).
Показник глибини пародонтальних карманів у пацієнтів контрольної (першої) групи змінився на 17,7% : до лікування – (6,20±0,09) мм, шість місяців після операції – (5,1±0,10) мм, що пов’язано з рецесією ясен (p<0,05). У хворих другої групи показник глибини пародонтальних карманів більш виражений: до лікування – (6,10±0,3) мм, шість місяців після операції – (4,30±0,15) мм, що свідчить про зменшення глибини пародонтальних карманів на 29,5% (p<0,05). У хворих третьої групи спостерігається найінтенсивніші зміни показника глибини пародонтальних карманів на 40,7% : до лікування – (5,90±0,50) мм, шість місяців після операції – (3,50±0,20) мм, що свідчить про регенерацію кісткової тканини та відновлення апарата прикріплення зуба (p<0,05). Отримані результати у хворих третьої групи свідчать, що запропонована методика є більш ефективною щодо регенерації кісткової тканини альвеолярного відростка.
Гігієнічний індекс Федорова – Володкіної в першій групі змінився таким чином: до лікування – (2,63±0,07) бал., шість місяців після операції – (2,31±0,10) бал., що свідчить про незначне покращення на 12,2% гігієнічного стану тканин пародонта (p<0,05). У хворих другої групи гігієнічний індекс більш виражений, ніж в першій групі: до лікування – (2,57±0,04) бал., шість місяців після операції – (2,01±0,06) бал., що свідчить про покращення на 21,8% гігієнічного стану тканин пародонта (p<0,05). У хворих третьої групи значення гігієнічного індексу ще більші – 28,2% : до лікування – (2,63±0,02) бал., шість місяців після операції – (1,89±0,08) бал., що свідчить про задовільний гігієнічний стан тканин пародонта після проведеного оперативного втручання (p<0,05).
Папілярний індекс кровоточивості в першій групі змінився таким чином: до лікування (3,9±0,15) бал., шість місяців після операції – (2,9±0,25) бал., що свідчить про зменшення запалення на 25,6% (p<0,05). У хворих другої групи папілярний індекс кровоточивості більш виражений, ніж в першій групі: до лікування (4,0±0,2) бал., шість місяців після операції – (2,8±0,2) бал., на 30,0% (p<0,05). Максимальний ефект було досягнуто у хворих третьої групи: до лікування (3,9±0,25) бал., шість місяців після операції – (2,0±0,15) бал. (p<0,05) та відповідно папілярний індекс змінився на 48,7% . Це зумовлено зменшенням запального процесу в тканинах пародонта.
Пародонтальний індекс (ПІ) в першій групі змінився на 17,8% : до лікування (4,5±0,15) бал., шість місяців після операції (3,7±0,30) бал., що свідчить про зменшення запалювально-деструктивних процесів. У хворих другої групи зміни пародонтального індексу на 28,6% кращі від початкових показників: до лікування (4,6±0,30) бал., шість місяців після операції – (3,3±0,25) бал., що зумовлено дією остеопластичного матеріалу. У хворих третьої групи значення пародонтального індексу найбільш значні – 35,0% від початкових показників: до лікування (4,0±0,55) балу, шість місяців після операції – (2,6±0,35) бал.(p<0,05), що свідчить про стабілізацію запально-деструктивних процесів в тканинах пародонта. Відмічений ефект пов’язано з інтегрованою дією комбінації остеопластичного матеріалу та аутогенного тромбоцитарного концентрату.
Показник висоти альвеолярного відростка в області кісткових карманів у першій групі не змінився: до лікування – (16,0±0,20) мм, шість місяців після операції – (16,0±0,25) мм. У хворих другої групи показник висоти альвеолярного відростка змінився: до лікування – (15,70±0,40) мм, шість місяців після операції – (16,30±0,30) мм, що свідчить про наявність регенераційних процесів в області кісткових карманів під впливом остеопластичного матеріалу.У хворих третьої групи спостерігаються достовірні зміни показника висоти альвеолярного відростка: до лікування – (16,80±0,10) мм, шість місяців після операції – (17,15±0,25) мм, що свідчить про ефективність запропонованої методики хірургічного втруч