У світі приблизно 400 млн людей постійно живуть і працюють в умовах високогір'я, в тому числі близько 20-38 млн на висоті більш як 3000 м.

Гранична висота проживання людини становить приблизно 5300 м над рівнем моря. Умови довкілля - розріджене повітря, часті та різкі зміни погодних умов - зумовлюють екстремальність впливу на організм людини. Дефіцит кисню є визначальним негативним чинником високогір'я. Тому велику перевагу у пристосуванні організму становлять метаболічні процеси, спрямовані на переорієнтацію організму до мало-кисневого режиму функціонування. У зв'язку з такими умовами в горців виробляється автономний характер споживання їжі, в якому переважають продукти тваринництва. Енергетична цінність раціонів харчування населення гірських районів на 500-1000 ккал нижча, ніж в умовах рівнин. Для високогірних районів характерне також зменшення споживання багатьох основних харчових продуктів - овочів і фруктів, хліба і хлібобулочних виробів, риби та ін. Вміст вітамінів у харчових раціонах набагато нижчий від фізіологічних норм.

На думку деяких фізіологів і гігієністів, частка білків у раціональному харчовому раціоні в умовах високогір'я має становити не менш як 15% загальної добової калорійності спожитої їжі з розрахунку 2 г на 1 кг маси людини. Водночас не менш як 1/4 мають становити білки тваринного походження.

Важливу роль у підвищенні працездатності, зменшенні тяжкості симптомів гірської хвороби відіграють вуглеводи, передусім цукор. Особливо сприятливим виявляється споживання, поряд із вуглеводами, аскорбінової кислоти і екстракту журавлини.

Під час формування оптимального харчового раціону для умов високогір'я рекомендують таке співвідношення харчових речовин:

1. вуглеводів - 55-60%,

2. білків - 10-20%,

3. жирів - 25-30%.

Серед жирів перевагу віддають легкозасвоюваним - вершковому маслу, а також рослинним оліям - оливковій і соняшниковій.

Районом з екстремальними умовами виживання є пустеля. За даними ЮНЕСКО, пустелі займають понад 23% території всіх континентів. Для клімату пустель характерні високі температури повітря (40-58°С) і вкрай мала кількість опадів (100-200 мм на рік).

В умовах жаркого клімату спостерігається зміна білкового обміну, зокрема посилення розпаду білкової тканини. Жири слугують не лише енергетичним матеріалом, а водночас є ендогенним джерелом води. Так, під час окиснення 100 г жиру утворюється 107,1 г води, тоді як під час окиснення такої самої кількості крохмалю - 55,6 г, а 100 г білків - всього 39,6 г. Тому в умовах підвищених температур не можна вилучати з харчового раціону жирну їжу, як вважають деякі дієтологи. Особливе значення для енергетичного обміну за високих температур мають вуглеводи. Харчування з переважним вмістом вуглеводів підвищує витривалість організму, сповільнює настання перегрівання.

В умовах жаркого клімату необхідно збільшувати споживання вітаміну С до 140 мг/добу, вітамінів В1 - 3-5 мг/добу, В2 - 2,5-5 мг/добу. Крім того, необхідний суворий контроль за питним режимом.

Таким чином, екстремальні умови життя людини зумовлюють особливі вимоги до його харчового раціону.

Використана література

1. Береза В. Я. Питание при умственном труде. - К.: Здоров я, 1987. - 56 с.

2. Вельтищев Ю.В. Экология и питание детей // Вопросы питания. - 1996. - № 5. - С. 14-17.

3. Губергриц А.Я., Линевский Ю.В. Лечебное питание. - К.: Вища школа, 1985. - 296 с.

4. Иващенко М.И., Кривоносое М.В. Режим питания здорового человека. - К.: Здоров'я, 1987. - 72 с.

5. Покровский А. А. О питании. - М.: Экономика, 1964. - 288 с.

6. Смоляр В.И. Рациональное питание. - К.: Наук, думка, 1991. - 368 с.