Реферат: Підготовка студентів до викладання суспільствознавчих дисциплін у середніх загальноосвітніх навчальних закладах
Теоретичні засади підготовки вчителя є предметом наукових студій Ф. Гоноболіна, І. Зязюна, Н. Кузьміної, В. Моляко, Л. Спіріна та ін. Способам їх реалізації у різних видах професійної підготовки приділено увагу в працях А. Алексюка, В.Бондаря, С. Гончаренка, О. Дубасенюк, Г.Костюка, С. Сисоєвої, В. Сластьоніна, Р. Хмелюк, Л.Хомич та ін. Праці Є. Веренчивої, З. Єфименко, М. Рутковської присвячені дослідженню формування особистості вчителя і вивченню процесу оволодіння ним педагогічною майстерністю.
До розв’язання проблеми підготовки та діяльності вчителя зверталися психологи С. Рубінштейн (загальнотеоретичні проблеми), Б. Теплов (загальна теорія здібностей), Б.Ананьєв (теорія формування характеру), А.Ковальов, В. М’ясищев (проблема мотивів, здібностей, характеру).
Безпосередньо дослідженню питань викладання суспільствознавчих дисциплін присвятили свої напрацювання Л. Губерський, О. Дружков, А. Колосков, С. Щепцов та ін.
Однак аналіз педагогічної та психологічної літератури свідчить, що питання підготовки вчителя суспільствознавства ще не були предметом окремого дослідження.
Таким чином, актуальність проблеми, потреби педагогічної теорії і практики навчання зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: „Підготовка студентів до викладання суспільствознавчих дисциплін у середніх загальноосвітніх навчальних закладах”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в лабораторії суспільствознавчої освіти Інституту педагогіки АПН України згідно з комплексним тематичним планом досліджень та темою “Реалізація діяльнісного підходу в навчанні історії” (Державний реєстраційний номер 0105U000272).
Тема дисертації затверджена вченою радою Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (протокол № 10 від 25 травня 2000 року) й узгоджена у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 6 від 27 червня 2006 року).
Об’єкт дослідження – професійна підготовка майбутнього вчителя шкільного суспільствознавства в педагогічному ВНЗ.
Предмет дослідження – зміст, форми і методи підготовки майбутніх учителів суспільствознавчих дисциплін.
Мета дослідження: визначити, науково обґрунтувати та експериментально перевірити модель підготовки майбутніх учителів до викладання суспільствознавчих дисциплін.
Проводячи науково-дослідну роботу, ми виходили з гіпотези про те, що якість підготовки студентів педагогічного ВНЗ до викладання суспільствознавчих дисциплін зросте за умов впровадження у навчальний процес вищого педагогічного навчального закладу моделі їх підготовки, що забезпечує формування у майбутніх учителів суспільствознавства теоретико-методичних знань, умінь і навичок, формування мотивації до професійної діяльності, самовдосконалення та саморозвитку як творчої особистості.
Відповідно до мети було визначено такі завдання дослідження:
1) на основі аналізу психолого-педагогічної літератури з’ясувати сутність і особливості шкільних суспільствознавчих курсів та вимоги до підготовки майбутніх учителів до їх викладання;
2) проаналізувати стан теорії і практики професійної підготовки майбутніх учителів суспільствознавства у вищому педагогічному навчальному закладі для визначення основних складових такої підготовки;
3) визначити критерії ефективності підготовки майбутніх учителів до професійно-педагогічної діяльності, пов’язаної з викладанням шкільного суспільствознавства;
4) розробити, обґрунтувати та експериментально перевірити модель підготовки майбутніх учителів суспільствознавства.
Методологічну основу дослідження становлять вихідні положення філософії про діалектичний взаємозв’язок, взаємообумовленість явищ і процесів соціально-педагогічної дійсності; положення особистісно орієнтованого і суб’єкт–діяльнісного підходів у процесі професійного розвитку; системно-структурний принцип пізнання педагогічних процесів, який передбачає цілісність розгляду об’єкта, виявлення специфіки взаємодії його складових частин, прогнозування подальшого розвитку, а також принципи науковості, наступності, інтеграції, наочності, зв’язку теорії з практикою.
Теоретичною основою дослідження є наукові праці, присвячені аналізу сутності підготовки майбутнього вчителя (В. Бондар, І. Зязюн, Н. Ісаєва, Л. Кулікова, О. Пєхота, В. Слободчиков); положення та висновки, що стосуються сучасних тенденцій розвитку педагогічної теорії і практики (І. Бех, Д. Бєлухін, Н. Ничкало, О. Савченко, О. Сухомлинська); наукові положення про закономірності вивчення суспільствознавчих дисциплін (Т. Ладиченко, А. Лазебников, В. Ледньов, О. Пометун, В. Скиба, Ю. Стежко).
Для розв’язання визначених завдань використовувався комплекс взаємопов’язаних методів дослідження. Теоретичні методи: аналіз філософської, психологічної та педагогічної літератури, вітчизняного та зарубіжного досвіду з досліджуваної проблеми, синтез, узагальнення і систематизація теоретичних та експериментальних даних, моделювання, порівняння, прогнозування – застосовувалися для розробки теоретичних засад дослідження. Емпіричні методи: анкетування, інтерв’ювання, бесіди, спостереження, тестування, ранжування, педагогічний експеримент (констатувальний і формувальний), статистична обробка одержаних результатів – застосовувалися для одержання фактичних даних щодо стану досліджуваної проблеми в практиці та кількісного і якісного аналізу проміжних показників і кінцевих результатів дослідно-експериментальної роботи.
Дослідження здійснювалося протягом 1998–2007 років і передбачало кілька етапів:
І етап (1998 – 2000 рр.) – опрацювання філософської, психолого-педагогічної та науково-методичної літератури з метою розробки концептуальних підходів та методів дослідження, вивчення шляхів вирішення заявленої проблеми в сучасній практиці. Визначення об’єкта, предмета, мети і завдань дослідження. Проведення констатувального етапу експерименту, обробка й узагальнення його результатів.
ІІ етап (2000 – 2004 рр.) – розробка змісту, форм і методів формувального етапу науково-дослідної роботи, визначення та експериментальна перевірка умов їх ефективного використання у підготовці вчителів суспільствознавчих дисциплін. Проведення проміжних зрізів; корегування та вдосконалення експериментальних матеріалів.
ІІІ етап (2004 – 2007 рр.) – завершення формувального етапу експерименту, узагальнення кінцевих результатів науково-дослідної роботи, формулювання висновків.
Експериментальна база дослідження. Дослідження проводилося на базі Інституту історичної освіти та Інституту політології та права Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. Всього дослідженням на різних етапах було охоплено 445 студентів ІІІ–V курсів.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що вперше розроблено, науково обґрунтовано та експериментально перевірено модель підготовки майбутнього вчителя шкільного суспільствознавства, в основу якої покладено взаємозв’язок цільового, змістового і мотиваційного компонентів, що охоплюють необхідну суму знань, умінь і навичок і проявляються у професійній діяльності, творчій активності, прагненні до самовдосконалення та саморозвитку; розкрито структуру підготовки майбутнього вчителя суспільствознавства, принципи добору змісту та оцінки ефективності цього процесу; з’ясовано критерії готовності студентів до викладання суспільствознавчих дисциплін.
Удосконалено вимоги до змісту і методики навчання учнів суспільствознавчих дисциплін у загальноосвітньому навчальному закладі.
Подальшого розвитку набули положення педагогічної науки про професійну підготовку вчителів, що забезпечують високий рівень викладання шкільного суспільствознавства.
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в розробці науково-методичного забезпечення (програми, підручники, методичні посібники) підготовки майбутніх учителів суспільствознавчих дисциплін, яке доцільно використовувати в практиці вищих педагогічних навчальних закладів.
Результати дослідження можуть бути використані в процесі підготовки студентів вищих педагогічних навчальних закладів, у практичній роботі вчителів, на курсах фахового вдосконалення педагогічних працівників у системі післядипломної освіти, а також при створенні нових навчальних програм, написанні підручників та навчальних посібників для загальноосвітніх навчальних закладів.