Реферат: Політична влада у світі та в Україні

1) висока питома вага судово-юридичних установ у фор­муванні органів судової влади; з 18 членів Конституційного Суду — 6 призначаються з'їздом суддів; з 20 членів Вищої ради юстиції — 14 представлено юридичними організаціями, 11 — призначено з'їздом суддів, адвокатів, працівників ви­щих навчальних закладів, всеукраїнською конференцією працівників прокуратури, 3 — Голова Верховного Суду України, Міністр юстиції України, Генеральний прокурор України — входять за посадою; голови вищих судових інстанцій (Конституційного Суду і Верховного Суду) оби­раються на їх пленарних засіданнях;

2) конституційний контроль судової влади за актами законодавчої і виконавчої влади;

3) судово-правовий контроль за діяльністю суддів та кад­ровою політикою через Вищу раду юстиції, суди апеляційних і касаційних інстанцій, вищі органи спеціалізованих судів;

4) наявність спеціалізації судів;

5) наявність суддівського імунітету;

6) проголошення демократичних засад судочинства;

7) закріплення в державному бюджеті окремої статті видатків на судову владу;

8) узаконення суду присяжних.

Однак проголошені конституційні принципи судочин­ства і судоустрою можуть забезпечити реалізацію само­стійної, сильної судової влади як гарантії прав і свобод гро­мадян лише внаслідок здійснення судової реформи, для якої Конституцією відведено термін 5 років. Вони мають у пер­шу чергу торкнутися проблем законодавчого оформлення спеціалізації судів (з виділенням окремого адміністра­тивного, кримінального, цивільного і соціального судочин­ства), Вищої ради юстиції, апеляційних судів, суду присяж­них, а також жорстких санкцій за неповагу до суду та не­виконання судових рішень. Прерогативи інших гілок вла­ди буде розглянуто в наступних розділах.

Конституція створила правові основи не тільки для роз­поділу влади, але й для функціонування механізму про­тиваг і стримуваньміж ними, який виявляється в такому: взаємне вето президента і парламенту на нормативні акти, судовий контроль за конституційністю актів державної влади, припинення повноважень президента шляхом імпіч­менту, розпуск президентом парламенту, спільне формування президентом, парламентом і судово-юридичними установа­ми судової влади, підзвітність і підконтрольність уряду пре­зиденту і парламенту (парламентський контроль за діяль­ністю уряду і виконанням бюджету).

Однак названі механізми противаг і стримувань вияви­лися недостатньо ефективними для збалансованих дій ви­щих органів державної влади у перехідний період. У полі­тологічній і юридичній літературі існують думки щодо недо­ліків даного механізму, суть яких зводиться до такого:

1) складна процедура імпічменту, яка заздалегідь нездій­сненна;

2) недостатній механізм розпуску Верховної Ради, який потребує вдосконалення в частині відносин між урядом і парламентом у бюджетній політиці та виконанні урядовоїпрограми;

3) дуалізм виконавчої влади, який не передбачає відпо­відальності президента і парламенту за дії уряду, але до­пускає вплив цих інститутів на формування уряду та його політику.

Висновки

1. Влада — це можливість і здатність одних соціальних суб'єктів здійснювати свою волю, впли­вати на інших з допомогою примусу, права, авто­ритету. До розуміння влади існує декілька під­ходів:

a. біхевіористський — розглядає владу як пев­ний тип поведінки, здатний впливати на поведінку інших;

b. телеологічний — як засіб досягнення су­спільних цілей;

c. інструменталістський — як набір певних ін­струментів впливу на суспільство (сила, багатство, знання);

d. структуралістський — як структуру поведінки між керівниками і підлеглими з точки зору пока­рань і винагород.

2. Усяка влада як засіб панування (а в сучас­ну епоху засіб обміну ринкових відносин) має здат­ність піддаватися явищу ерозії. На ерозію влади діють такі фактори:

a. особистісні, пов'язані зі зміною мотивації владної особи відповідно до її віку, історичного часу;

b. середовище, що характе­ризується станом невизначеності, мінливості та складності, може негативно поз?