Реферат: Політик і політичний режим

• монопольним контролем держави над виробництвом та іншими сферами життя суспільства;

• безконтрольністю влади, її централізацією;

• організацією суспільного життя на принципах "надзвичайного стану";

• пануванням ідеології, за допомогою якої здійснюється легітимізація режиму;

• наявністю кількох пануючих партій, а часто однієї;

• наявністю сильного апарату і системи соціального контролю і примусу;

• мілітаризмом і агресивністю.

Ідейне джерело тоталітарних режимів — соціалістичні, націоналістичні утопії XX ст., а їх соціальною базою були і є здебільшого люм-пенізовані групи населення, які найлегше сприймають тоталітарні ідеї і режими.

Як правило, тоталітаризм виникає і формується у країнах з винятково критичною ситуацією в економіці, політиці, соціальній сфері (Італія — 20-ті роки XX ст., Росія — 20—30-ті роки XX ст.).

Одним з різновидів тоталітарного режиму є комуністичний військово-бюрократичний режим, наведемо його основні характеристики:

• наявність однієї політичної партії, харизматичного лідера;

• беззаперечне панування ідеології;

• жорстка система управління економікою;

• монополія держави на засоби масової інформації;

• надмірна мілітаризація держави;

• відпрацьована система терору і насилля.

Найстрашнішими і найвиразнішими тоталітарними режимами,

відомими історії, були колишній СРСР за часів Й. Сталіна, гітлерівська Німеччина, Китай — за часів Мао Цзедуна, Камбоджа—за часів Пол Пота, Іран — при Хомейні та ін.

Здебільшого тоталітарні режими були і є так званими комуністичними або фашистськими. Комуністичні режими, як правило, ліквідовують приватну власність, долають церковну опозицію, пропагуючи "світле майбутнє", "рівність, братерство, свободу і щастя", "інтернаціональну єдність і солідарність", а фашистські головним окрім ненависті, народ до таких режимів фактично не відчуває. Зосереджуються на утвердженні далеко не гуманними засобами вищості своєї нації над іншими, зазіхають на світове панування.

Доля всіх тоталітарних режимів однакова. їм не допомагає ніщо: ні контроль над усіма сферами життя, ні гасла тісної єдності з народом, ні масові антилюдські дії проти власного ж народу, яким вони так "опікуються". Нічого

Авторитарний політичний режим. В основі авторитаризму — зосередження влади в особі однієї людини або групи осіб при зниженні ролі і впливу на державотворчі та інші процеси органів представницької влади.

До авторитарних режимів можна зарахувати як усі раніше існуючі абсолютні, так і сучасні монархії насамперед у слаборозвинених країнах (Марокко, Саудівська Аравія, Йорданія), військові диктатури у Латинській Америці, так звані патримональні тиранії, в яких держави є власністю певних сімейних кланів і скеровуються диктатурою особистої влади, а також "опікунські режими", в яких панують одна партія чи хунта разом з певною мірою стабільними, ізольованими формами плюралізму.

Авторитарний політичний режим має такі ознаки:

• моністична структура політичної влади, в центрі якої є одна людина або група людей;

• відмова від тотального контролю за суспільством, невтручання або обмежене втручання у позаполітичні сфери;

• заборона діяльності політичної опозиції;

• опора на силу;

• контроль над засобами масової інформації.

Основна опора авторитарних режимів — вертикальні силові структури (каральні органи, армія). Як методу управління суспільством авторитаризму притаманні такі ознаки, як рекрутування політичної еліти кооптацією, призначенням згори; скасування або обмеження, звуження політичних прав і свобод громадян; обмеження функцій і загалом діяльності політичних партій, громадських об'єднань, невизнання народу як суб'єкта влади; зведення до мінімуму можливостей опозиції. Як виправдання засад авторитаризму можуть використовуватися такі аргументи: стан війни, суспільна криза, необхідність посилення влади в умовах екстраординарної ситуації.