Реферат: Політик і політичний режим

Слід проте розрізняти авторитарний і тоталітарний політичні режими. Авторитаризм на відміну від тоталітаризму допускає певні елементи демократизму, може формально допускати поділ влади, існування різних партій, хоча зберігає контроль над їх діяльністю тощо.

Зазначене створює можливості для еволюції від авторитарних до демократичних режимів (Греція, Туреччина, Португалія, Іспанія, окремі країни Латинської Америки).

Демократичний політичний режим. Це організація і функціонування державної влади на засадах визнання народу як основного її носія і джерела.

Демократія має певні елементи, які в комплексі утворюють механізм її функціонування. Наведемо їх:

1.Законодавче (політико-правове) закріплення на рівні держави основних економічних, соціальних і політичних прав громадян.

2.Запровадження вільних, рівних, прямих, таємних виборів органів влади у державі.

3.Вирішення кардинальних суспільно-політичних проблем у суспільстві більшістю при відповідних твердих гарантіях і можливостях меншості відстоювати свої права і соціальні інтереси.

4.Тісний зв'язок та поєднання безпосередніх і представницьких форм участі громадян в управлінні справами суспільства.

5.Відповідний розподіл законодавчої і виконавчої влади при їх відносній самостійності в межах визначених і закріплених повноважень.

6.Політичний плюралізм.

7.Верховенство закону.

8.Незалежність суду.

9.Наявність лояльної опозиції.

10. Законодавче закріплення і забезпечення права відкликання осіб, обраних до відповідних органів влади.

Класифікують демократичні політичні режими за такими ознаками:

• за формою державного правління (президентська, парламентська, президентсько-парламентська);

• за формою демократії (ліберальна, соціал-ліберальна, християнсько-демократична, національно-демократична);

• за етапами становлення демократії (демократичний режим першої хвилі демократизації 1896-1926 рр., демократичний режим другої хвилі демократизації 1945-1962 рр. — після краху фашистського тоталітаризму, демократичні режими третьої хвилі демократизації після 70-х років XX ст.).

Демократичного політичного режиму в ідеалі не існує. Фактично його не втілено в жодній державі. Він грунтується на прагненні забезпечити рівність, справедливість, добробут усіх громадян. При цьому демократія поділяється на безпосередню і представницьку. Безпосередня демократія — це референдуми, пряме голосування, всенародне обговорення проблем, зведення до мінімуму функцій представницьких органів влади. Представницька демократія — це прийняття рішень через депутатів, представників народу (парламенти, законодавчі збори суб'єктів федерації).

В Україні сьогодні є елементи як безпосередньої, так і представницької демократії. До першої належать елементи, що забезпечують пряме народовладдя: вибори, референдуми, звернення громадян до органів державної влади. Друга характеризується насамперед наявністю представницьких органів державної влади: Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих представницьких органів державної влади, органів місцевого самоврядування — сільських, селищних, міських і районних рад.

Ті, хто віддає перевагу представницькій демократії, оперують аргументами, спрямованими проти безпосередньої демократії, наголошуючи, що вона, мовляв, хибує слабкістю контролю за прийнятими широким загалом рішеннями, може розвиватися у бік тоталітаризму або популістського авторитаризму, унеможливлює залучення більшості громадян до управління державними і суспільними справами, діє демократичними, а не примусовими методами тощо.

За всіх позитивів демократичних політичних режимів в окремих країнах Європи, у США, Канаді, Австралії кожен з таких режимів має як свої переваги, так і недоліки.

Вирізняють такі основні загальні ознаки демократичного політичного режиму:

• громадянське суспільство незалежних громадян-власників;

• загальні, рівні, прямі, таємні вибори;

• поділ влади на законодавчу, виконавчу, судову, що функціонують за системою взаємних противаг;

• конституційну, юридичну гарантію рівноправності громадян;

• права людини і громадянина як найвищу цінність держави.

Слід визнати, що в сучасній Україні є багато ознак демократизму, як, до речі, і тоталітаризму, автократизму. Наприклад, маємо демократичним шляхом обрані органи влади, та не маємо справді ефективного контролю народу за функціонуванням влади. До цього ще треба йти. Маємо багато задекларованих прав і свобод громадян, та не маємо їх економічного й організаційного забезпечення. Маємо проголошені принципи гласності, безконтрольності діяльності засобів масової інформації, які, на жаль, не забезпечені і не дотримуються.