Реферат: Правовий захист працівників податкової служби

- вміння користуватись приладами радіаційної, хімічної розвід­ки, дозиметричного контролю, засобами захисту органів дихання та шкіри в осередках хімічного забруднення;

- закріплення на постійне й тимчасове носіння зброї працівникам податкової міліції, вміння володіти нею та знання законних підстав для її застосування;

- перевірки додержання дорожньо-транспортної дисципліни працівниками податкової служби, запобігання дорожньо-транспорт-пих пригод за участю особового складу;

- цільове використання коштів на обов'язкове страхування пра­цівників податкової служби;

- аналіз та вжиття відповідних заходів щодо злочинних намірів відносно працівників податкової служби, членів їх сімей, порядок використання наявної інформації з метою профілактики таких пра­вопорушень;

- здійснення комплексу оперативно-розшукових заходів для розкриття злочинів, вчинених відносно працівників податкової служби, для викриття і затримання осіб, які скоїли такі злочини;

- забезпечення особового складу податкової міліції сучасними спеціальними засобами захисту, зброєю, набоями, спорядженням;

- забезпечення якісного відбору кадрів у державну податкову службу, виявлення осіб психологічно нестійких у стресових ситу­аціях, з недостатніми адаптаційними можливостями до ситуацій, пов'язаних з підвищеним ризиком;

- запровадження обов'язкового професійного психофізіологіч­ного відбору кадрів на службу, щорічних психіатричних обстежень з обов'язковим застосуванням діагностики працівників оператив­них міліцейських підрозділів;

- вжиття заходів для забезпечення соціального захисту сімей загиблих працівників податкової служби відповідно до чинного законодавства, допомоги працівникам податкової служби, які отри­мали каліцтва, поранення чи захворіли під час виконання службо­вих обов'язків.

Корисним для підвищення рівня правової захищеності може бути і використання засобів наочної пропаганди (наприклад, плакати з різних аспектів правового захисту та інше). Вони досить активно використовуються у практиці забезпечення безпеки особового складу, наприклад, при проведенні навчань по стрільбі із вогне­пальної зброї, навчанні правил безпеки руху, наданні медичної до­помоги, прийомам і методам захисту від нападу злочинця. З одного боку, звичайно на плакатах акцентується увага на вузлових аспектах тієї або іншої проблеми правового регулювання особистої безпеки персоналу, і за умов якісного їх оформлення, урахування закономір­ностей дії наочних засобів, продуманого механізму використання, постійного оновлення змісту вони можуть стати дійовим засобом скорочення незаконних та небезпечних дій персоналу. З другого боку, при порушенні вищеназваних та інших умов наочні застарілі та примітивні засоби можуть мати ефект антиреклами: викликаютьроздратування, а у кращому випадку - їх просто не помічають. Зро­зуміло, що наочного пропагандою неможливо замінити всебічні програми правового захисту. Вона повинна використовуватися ра­зом з іншими засобами скорочення небезпечних умов та дій і роз­глядатися як частина загальної програми.

Розробка і реалізація найдосконаліших заходів правової захи­щеності не досягне цілі без формування у керівництва почуття від­повідальності за життя і здоров'я підлеглих. Практично це почуття відповідальності проявляється, коли керівники особисто займаються проблемами захищеності, обговорюють ці питання на нарадах та зборах колективів, проводять інструктажі з питань безпеки, плану­ють їх у діяльності податкової служби і контролюють їх виконання, беруть участь у програмах підготовки та перепідготовки особового складу податкової служби з питань правового регулювання безпеки праці, подають особистий приклад в уміннях та навичках відповід­ної поведінки.

Підсумовуючи, зазначимо, що нормативне регулюючі умови про­фесійної діяльності працівників державної податкової служби є комплексним, багатоступеневим процесом, який реалізується на рівні держави, органів податкової служби, кожного працівника.

Обов'язковими елементами цього процесу є аналіз зовнішнього середовища (виявлення стратегічно важливих тенденцій його роз­витку, можливих небезпек) та адаптація до нього за допомогою сис­теми розроблених заходів, у тому числі і тих, що були розглянуті вище. Це постійно діючий процес, який супроводжує кожен наступ­ний етап розвитку суспільства і відповідно державної податкової служби, бо вони є його невід'ємною частиною.

Головна мета організації вивчення та оволодіння навиками безпечних дій у відповідних ситуаціях - привчати працівників до виконання норм та правил адаптованої поведінки під час виконання професійних обов'язків, вироблення та закріплення необхідних знань, умінь та навичок. Коли інша дія перетворюється у звичку діяти безпечно і набуває властивостей автоматичного виконання, можна вважати, що у процесі навчання досягнуто певного результату. Чим більшу кількість законних і відповідно адаптованих дій вдається зробити автоматичними, тим більше часу у працівників залишаєть­ся для оцінки ситуації, прийняття правильного рішення, що, у свою чергу, може зберегти йому здоров'я або навіть життя.

Розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі, не нижчому межі ма-лозабезпеченості.

Сьогодні спеціалісти Міністерства праці та соціальної політики України опрацьовують механізм поетапного збільшення мінімальних та максимальних розмірів пенсій; забезпечення призначення пенсій залежно від минулої трудової діяльності.

Принцип солідарності. Солідарність як етичний принцип, ви­магає від працюючих фінансового забезпечення тих, хто вже втратив працездатність. Нове покоління працюючих відраховуватиме кошти на пенсійне забезпечення громадян, яких воно змінило на вироб­ництві. Це є суто пенсійні кошти. Отже, існує своєрідний "договір поколінь": молоді - літнім, і так безперервно здійснюється перероз­поділ коштів від працездатних непрацездатним. Але цей зв'язок по­колінь є лише частиною загального принципу солідарності. До його змісту входить також перерозподіл коштів між галузями економіки і регіонами, між переробними і сировинними галузями регіонами-донорами та іншими галузями.

На перспективу ставиться питання про залучення частини страхових внесків на накопичувальні пенсійні рахунки застрахованих осіб та здійснення пенсійних виплат з цих рахунків залежно від роз­міру накопичень.

Соціальне забезпечення за рахунок Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування, коштів державного та місцевих бюд­жетів. Соціальне забезпечення в Україні здійснюється із коштів Пенсійного фонду, що діє на підставі Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Укра­їни від 28.01.92. № 39.

За рахунок Фонду соціального страхування надаються: допо­мога по вагітності і пологах; допомога при народженні дитини та інші.

Через державний бюджет виплачується державна соціальна до­помога, адресна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям.

За рахунок місцевих бюджетів надається допомога з догляду за дитиною, допомога на неповнолітніх дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням, тимчасова допомога на неповнолітніх дітей, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, або коли стягнення аліментів неможливе тощо.

Принцип здійснення соціального захисту державними ор­ганами. В Україні створено єдину систему пенсійного забезпечення. Це проявляється, насамперед, у тому, що виплата пенсій практично всім категоріям пенсіонерів здійснюється за рахунок коштів Пен­сійного фонду України і частково дотацій з державного бюджет)', які виділяються на пенсійне забезпечення. Єдина система передбачає централізоване правове регулювання, що гарантує на всій території країни рівні умови та норми, однакові можливості здійснення гро­мадянами України одного з найважливіших соціальних прав.

Держава встановлює підстави і види пенсійного забезпечення, визначає порядок і умови призначення пенсій, джерело фінансу­вання, створює систему органів, через які вирішуються питання соціального захисту, і все це закріплює в законодавчих актах.

Основні функції щодо соціального захисту виконують органи соціального захисту чи Пенсійного фонду України. В їх компетенції перебувають питання призначення пенсій, надання пільг і переваг ветеранам війни і праці, організації соціальної допомоги сім'ям з дітьми, одиноким і літнім громадянам. На них покладено обов'язки з матеріально-побутового обслуговування і працевлаштування інва­лідів, розгляд звернень громадян із винесенням рішень, роз'яснення законодавства, що мають обов'язковий характер для підприємств і організацій, які застосовують норми пенсійного права, та інші пи­тання соціального захисту пенсіонерів.

Поряд з органами соціального захисту населення, питаннями пенсійного забезпечення займаються органи Міністерства оборони, Служба Безпеки, Міністерства внутрішніх справ і державної подат­кової служби України. Вони беруть участь у пенсійному за безпе-ченні категорій осіб, які проходили службу в цих органах.

Єдиним органом законодавчої влади в державі є Верховна Рада України. Вона приймає закони про основи соціального захисту населення, форми і види пенсійного забезпечення, затверджує ос­новні показники бюджету Пенсійного фонду, які включаються до Державного бюджету, визначає розмір (тариф) обов'язкових стра­хових внесків підприємств, організацій і громадян.

Систему органів державної виконавчої влади представляють цен­тральні органи та місцеві державні адміністрації. Вищим органом у системі виконавчої влади є Кабінет Міністрів України. До його ві­дання належать питання, пов'язані з реалізацією та виконанням га­рантій, передбачених законодавством про пенсійне забезпечення. Кабінет Міністрів видає підзаконні нормативні акти з питань здійс­нення соціального захисту.