Реферат: Проблема конструювання тестів успішності студентів

- вивчення особистості (дають можливість диференціювати учнів(студентів) за рівнем знання предмета, щоб врахувати це у подальшій роботі);

- прогностичну (чи володіють учні (студенти) знаннями, необхідними для подальшого вивчення предмета);

- вимірювання і порівняння (вираження результатів тестування у цифрах дає точну інформацію про рейтинг учнів (студентів) та динаміку засвоєння ними навчального матеріалу);

- зворотного зв’язку (дає інформацію про успішність самим учням і вчителеві);

- навчальну (результати тестування обов’язково аналізуються);

- координуючу (результати тестування дозволяють вносити поточні корективи у навчальний процес і з’ясовувати посильність матеріалу, що вивчається) .

Як метод контролю тести успішності мають переваги у порівнянні із звичайною оцінкою-балом, оскільки вони орієнтовані на вимір засвоєння ключових понять, тем і елементів навчальної програми, а не конкретної сукупності знань, як це відбувається під час оцінювання оцінкою-балом. Тести успішності завдяки стандартизованій формі оцінки дозволяють співвіднести рівень досягнень особистості з предмету в цілому, з окремих суттєвих його елементів із аналогічними показниками у класі або у будь-якій іншій виборці досліджуваних. Результат тестування має більш об’єктивний характер, ніж традиційна шкільна оцінка.

3. Особливості розробки тестів

Розробка тестів, які базуються на навчальних програмах, мають ряд особливостей.

1) Важливим є добір тестових завдань, пов’язаних із планованою для тесту змістовою валідністю.

2) Тести успішності мають обмежену галузь застосування, яка, як правило, розповсюджується на окремі стадії навчання (навчальний рік, етапи навчальної програми). Умовою розробки і стандартизації таких тестів є опора на стандартні програми навчання.

Як зазначають Л.Ф.Бурлачук і С.М.Морозов, більшість тестів досягнень і тестів успішності є тестам швидкості, а основним показником продуктивності роботи досліджуваного є час, за який він правильно виконав якнайбільше завдань[2]. Отже як правило, тест включає велику кількість однорідних завдань. Обсяг матеріалу визначається таким чином, щоб за відведений час (постійний для досліджуваних) ні один з них не встиг виконати правильно всі завдання. Тоді показником продуктивності буде кількість правильно виконаних завдань. Для таких тестів існує і певна процедура визначення надійності, внутрішньої узгодженості та дискриминативності завдань.

Показник труднощів дуже важливий у тестах успішності: якщо дібрані дуже складні завдання, то валідність і надійність тесту різко знижується, підвищується вірогідність випадкової оцінки. Дуже прості завдання призведуть до одноманітності результатів (більшість справляється зі всім набором завдань тесту, а незначна варіативність ускладнює оцінювання, викликає негативне ставлення до тесту. Трудність завдань, як правило, повинна бути не дуже високою і приблизно однаковою. Показником труднощів є відсоток осіб з виборки, які виконали і не виконали завдання. Вважається, якщо тільки 20% досліджуваних виконали завдання, то його можна оцінити як складне для даної виборки, якщо 80 % - як просте. Цей показник (індекс труднощів) є відносним, оскільки залежить від особливостей самої виборки (вікові, професійні, соціокультурні відмінності тощо). Розраховується він за формулою:

N

U= 100 ( 1 - ---- ),

N

де U- індекс труднощів у відсотках, N– кількість досліджуваних, які правильно розв’язали задачу, N– загальна кількість досліджуваних. Для завдань із пропонованими варіантами відповідей, коли є можливість вгадування, пропонується інша формула:

N

N- ----

m- 1

U= 100 ( 1 - ----------- ),

N

де – Nкількість досліджуваних, які не розв’язали задачу, а m- кількість варіантів відповідей [ 2, с.152; 4].

У тестах успішності основним принципом розміщення завдань є зростання їх складності. Разом з тим, рекомендується добирати гомогенні тести, тобто сконструйовані на одній або аналогічній змістовій та логічній основі. Тому, як правило, тести успішності розробляються на матеріалі навчальних програм і використовуються для контролю за формуванням відповідних знань, умінь та навичок.

Встановлення змістової та структурної відповідності завдання тесту реальній задачі тестування передбачає такі етапи роботи:

1) змістовий аналіз критеріальної задачі, опис її можливих форм і особливостей;

2) систематизація знань, умінь і навичок, які забезпечують виконання критеріальної задачі;

3) зразки тестових завдань і опис стратегії їх конструювання.

Для тестів успішності актуальною є проблема форми і змісту. Якщо для створення тестів інтелекту важливим є винайдення такої форми завдання, яка б допомогла легко сформулювати шукану залежність, то у тестах успішності краще використовувати завдання у форму аналогій, виключення зайвого та виявлення послідовності. Форму завдань обумовлює вид матеріалу, його природа. Якщо йдеться про дітей шкільного віку, то важливим є той факт, що вони повинні знати з різних навчальних предметів, тобто цілі кожного з них. На такій основі визначається релевантність завдань стосовно конкретних цілей. Американський психолог Bloomз цією метою ставить перед вчителями завдання: слід говорити про цілі навчання даного навчального предмета у поведінкових, отже легко тестованих термінах. Детальний опис таких процедур для вчителів запропонували Thorndikeі Hagen(1977). Стосовно створення тестів успішності для вищої школи у зв’язку із вищезгаданим виникають проблеми, що потребують оперативного розв’язання: