Реферат: Процес і методи навчання

Найбільш невдалим є поділ методів на активні і пасивні. По-перше, метод не є живою істотою, отже не може бути активним. По-друге активність учнів може бути досягнута при всіх методах роботи за рахунок використання спеціальних активізуючи прийомів.

Найбільш вдалим є поділ методів за етапами діяльності і навчальними цілями, оскільки при цьому зручно в залежності від висунутих цілей або етапу роботи обрати необхідний метод.

Гарна класифікація сучасних методів навчання студентів наведена в підручнику “Педагогика и психология высшей школы” колективу авторів (схема).

При виборі методів і прийомів навчання доцільно користуватись принципом оптимальності, висуненим Ю.К.Бабанським. Методи і прийоми навчання вважаються обраними оптимально, коли дозволяють з найбільшим успіхом вирішувати висунені задачі за відведений час. При виборі методів навчання необхідно враховувати їх відповідність:

- принципам навчання.

- цілям і задачам навчання.

- змісту даної теми.

- навчальним можливостям та інтересам навчальної групи (віковим особливостям, рівню підготовленості, структурним параметрам групи).

- наявним умовам і часу, відведеному на навчання.

- можливостям самих вчителів (їх попереднім досвідом, рівнем теоретичної і практичної підготовки, особистими якостями та інш.).

НАЙВІДОМІШІ КЛАСИФІКАЦІЇ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ

Критерій класифікації	Групи методів
1. Рівень активності (за Є.Я.Голантом)	- пасивні : розповідь, лекція, пояснення, демонстрація; - активні : методи самостійної роботи учнів: робота з книгою, лабораторний метод
2. Рівень включення учня в продуктивну (творчу) діяльність (за М.Н.Скаткіним та І.Я.Лернером)	- пояснювально-ілюстративні або інформаційно-рецептивні: розповідь, лекція, пояснення, робота з підручником, демонстрація; - репродуктивні : вправи, досліди, вирішення задач (за зразком); - проблемного навчання : проблемна лекція, дискусія, вирішення проблемних ситуацій, завдань; - частково-пошукові (евристичні) : евристична бесіда; - дослідницькі (наукового пізнання) : пошук і систематизація інформації, планування і програмування, прогнозування, проектування, моделювання, експеримент.
3. Джерело отримання знань (за Є.І.Петровським і Д.О.Лордкіпанідзе)	- словесні : лекція, розповідь, пояснення, бесіда, робота з книгою, рольова гра; - наочні : ілюстрація, демонстрація, показ, спостереження; - практичні : вправи, досліди, експерименти.
4. Етап процесу навчання (за Ю.К.Бабанським)	- організації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності; - стимулювання і мотивації навчання; - контролю і самоконтролю за ефективністю навчання
5. Етап процесу навчання (за М.А.Даниловим, Б.П.Єсиповим та І.Ф.Харламовим)	- отримання нових знань : розповідь, пояснення, лекція, ілюстрація, демонстрація; - закріплення нового матеріалу : бесіда, робота з підручником; - самостійної роботи учнів з осмислення і засвоєння нового матеріалу : робота з підручником, лабораторні роботи; - застосування знань на практиці і виробки умінь та навичок : письмові і практичні вправи, лабораторні заняття; - перевірки і оцінювання знань, вмінь і навичок учнів : спостереження, усне опитування, виставлення поурочного балу, контрольні роботи, перевірка домашніх робіт, програмований контроль.
6. Навчальні цілі (за В.А.Козаковим)	1. Інформаційно-презентативні: - усні : лекція, міні-лекція, проблемна лекція, розповідь, пояснення, читання вголос, опис, доведення і переконання, повторення, систематизація, огляд, інструктаж, консультування, переказ, виступ, презентація; - письмові: конспектування, реферування, анотування, план тексту, таблиці, схеми, аналіз, синтез, класифікація, порівняння, узагальнення, конкретизація, інтерпретація, підсумки, висновки, переклад, виклад, твір, диктант, резензування, повідомлення, доповідь, звіт, пояснювальна записка, стаття, тези; - наочно-усні: ілюстрація, демонстрація, показ, спостереження; 2. Алгоритмічно-дійові: - діалогічні : бесіда, дискусія, опитування; - предметно-групові : вправа, дослід, діагностика, вирішення задач, робота з ЕОМ, експеримент, кейс-метод, анкетування, тестування; - групові: мозковий штурм, синектика, метод проектів, ігрове моделювання, аналіз ситуацій, гра, тренінг 3. Самостійно-пошукові: - індивідуальна робота : спостереження, проекти, моделювання, дослідження - самостійна робота : пошук і систематизування інформації, планування і програмування, прогнозування, проектування, моделювання.

основні методи організації навчання

Лекція	- історично – метод викладу матеріалу шляхом точного читання завчасно написаного тексту (конспекту), в сучасному розумінні – тривалий, послідовний, систематизований виклад вчителем значного за обсягом навчального матеріалу
Проблемна лекція	- метод навчання, при якому вчитель не лише повідомляє учням готові знання (кінцеві висновки науки), а й відтворює певною мірою шлях їх відкриття через вирішення проблемних завдань, постановку дослідів, відповіді на проблемні запитання.
Розповідь	- живий, образний, емоційний виклад будь-якого питання, недовгий за часом, що містить переважно фактичний матеріал
Пояснення	- метод усного викладу навчального матеріалу, метою якого є аналіз, тлумачення й доказ різних положень матеріалу, що викладається, шляхом розкриття причинно-наслідкових та інших зв’язків та закономірностей
Ілюстрація	- показ конкретних предметів і явищ в натурі чи у вигляді зображень, які сприймаються за допомогою органів відчуттів, у статичному вигляді (макети, моделі, фотографії, картини, малюнки, діаграми, графіки, таблиці, схеми, формули, математичні моделі економічних процесів, географічні карти); надання усного матеріалу, який активізує уявлення (факти, приклади, аналогії, афоризми, цитати).
Демонстрація	- показ конкретних предметів і явищ в натурі чи у вигляді зображень, які сприймаються за допомогою органів відчуттів, у динаміці (кіно-, телефрагменти, діюча модель, дослід, процес утворення схеми, таблиці)
Показ	- метод демонстрації певного способу дій
Бесіда	- діалогічний метод навчання, при якому вчитель шляхом вдало поставлених питань спонукає учнів міркувати і аналізувати в певній логічній послідовності факти і явища, що вивчаються, і самостійно підходити до відповідних теоретичних висновків та узагальнень; відтворювати раніше набуті знання.
Дискусія	- історично – спір, суперечка окремих осіб, співбеседніків, в сучасному розумінні – широке публічне обговорення якогось спірного питання під керівництвом ведучого.
Аналіз конкретних ситуацій	- глибоке і деталізоване дослідження реальної чи імітованої ситуації, що виконується для виявлення її окремих чи загальних характерних властивостей, пошуку найоптимальнішого способу її вирішення.
Дидактична гра	- будь-яке змагання або протиборство поміж гравцями, дії яких обмежені певними умовами (правилами), яке спрямоване на досягання певної мети (виграшу, перемоги, винагороди)
Вправа	- метод здійснення учнями багаторазового дій з застосування матеріалу, що вивчається, на практиці
Дослід	- проведення експериментів, тобто створення умов, які дозволяють виявити будь-яке явище для дослідження причин його вияву, протікання, наслідків та інш.
Вирішення задач	- здійснення певних розрахунків, пошук виходу з ситуації, вирішення проблеми
Спостереження	- метод самостійного виявлення та аналізу певного наочного матеріалу
Робота з підручником	- організація самостійної роботи учнів над друкованим текстом.

4. ОСНОВНІ МЕТОДИ НАВЧАННЯ

До основних методів навчання більшість авторів підручників педагогіки (незалежно від обраної класифікації) відносять такі: лекція, проблемна лекція, розповідь, пояснення, ілюстрація, демонстрація, показ, бесіда, дискусія, аналіз конкретних ситуацій, дидактична гра, вправа, дослід, вирішення задач, спостереження, робота з підручником (табл.). Всі ці методи добре описані в навчальній літературі. При виборі таких методів слід чітко усвідомлювати їх призначення, витрачання часу, а також ефективність засвоєння.

За результатами досліджень, проведених Національним тренінговим центром (США, штат Меріленд) у 80-х рр.. було побудовано схему ефективності різних методів навчання (так звана „Піраміда навчання”).

5. МЕТОДИ АКТИВНОГО НАВЧАННЯ

Хоч класифікація методів на активні і пасивні і є не зовсім вдалою (про це вже йшла мова), традиційно методи, що найбільше сприяють підвищенню інтересу, самостійності і творчої активності учнів у навчанні, називаються методами активного навчання (або активними методами). Тим самим мов би проводиться їх розмежування з традиційними догматичними методами, де учень – лише пасивний спостерігач і приймач інформації, що надається викладачем.

Поняття “активного навчання” виникло у 70-ті роки ХХ ст. і було пов’язане з періодом застою у вітчизняній освіті, зниженням її якості. І хоч з тих часів було запропоновано багато різноманітних методів активізації роботи учнів, криза системи освіти триває.

Для ілюстрації можна навести дані світового банку щодо освітніх тенденцій, виявлених у підготовці учнів 13-ти років з математики та природничих наук щодо 19-ти країн світу.

Освітні тенденції (середні бали для 8-ми країн світу): 1 – Великобританія, Ізраїль, Канада, Франція; 2 – Росія, Словаччина, Угорщина, Україна.

Ці дані свідчать про те, що в нашій системі освіти традиційно більша увага приділяється відтворенню наявної культури, в той час як в інших країнах – можливостям її оновлення і вдосконалення.

Сьогодні часто пишуть, що причиною такої ситуації є менталітет, специфіка західної і східної культури. Для західної культури більш притаманним є особистісний, індивідуальний підхід, учень завжди має свою думку стосовно того, що він вивчає, може відмовитись вчити те, що йому не потрібне, не цікаве. Отже застосування активних методів навчання – єдино можливий шлях навчання. Для східної культури навчання – це просвітлення, те, що надається “зверху” і не може змінюватись принаймні у навчанні. Учень не має права власної думки, він повинен лише відтворювати надане йому знання. За таких умов застосування спеціальних активних методів – непотрібне. Достатньо лише інформаційно-презентативних і репродуктивних методів. Цікаво, що навіть самі студенти східної культури часто відмовляються від активних методів роботи, лякаються виказати свою думку, щось продемонструвати.

Наша країна знаходиться в особливому положенні – на зіткненні двох культур, двох підходів. Отже, саме на нас може бути покладеною місія поєднання цих двох підходів, оскільки навіть традиційна перевага якогось одного з них – це обмеження, або гальмування розвитку, або слабка база, основа. І доцільним є доречне застосування і традиційних і активних методів навчання.

До основних методів активного навчання традиційно відносять: різноманітні дискусії, аналіз ситуацій, ігри. Оскільки саме ці методи розкриті в навчальній літературі не завжди повно, надамо їх коротку характеристику.

Слово "дискусія " походить з латинської "discussio" - дослідження і означає суперечку, обговорення якого-небудь спірного питання (проблеми) з метою правильного його розв’язання. Дискусія може виконувати у навчальному процесі значну кількість функцій :

- подання суперечливого матеріалу, в якому група самостійно обирає правильну точку зору,

- демонстрація різних підходів до тих чи інших явищ, обговорення та вирішення складних теоретичних і практичних проблем,

- обмін досвідом між слухачами,

- розробка єдиного підходу до дослідження певного явища,

- швидкий, всебічний розгляд проблеми і знаходження нетрадиційного рішення,

- формування інтелектуальних вмінь, навичок конструктивного вирішення суперечок,

- надання можливості прояву творчих здібностей, ініціативності,