Реферат: Процес і методи навчання
Метод дискусії широко розповсюджений у зарубіжних країнах, про що свідчить велика кількість розробок різноманітних видів групового обговорення. Різні форми дискусій визначаються особливостями організації взаємодії учасників обговорення, їх складом, правилами поведінки та керівництва дискусії, попередньою підготовкою учасників.
Найпростішою формою організації дискусії є фронтальна дискусія, яка часто виникає в аудиторії спонтанно. Невимушеність такої дискусії, її природний характер, коли студенти самі відкликаються на цікаву для них проблему, відсутність потреби у попередній організаційній підготовці як з боку тих, хто навчається, так і тих, хто навчає, призводять до широкої розповсюдженості саме цієї форми дискусії у вітчизняній практиці викладання. Але її стихійний характер, непередбаченість виникнення, залежність від певного емоційного стану учасників робить таку дискусію недостатньо ефективним способом навчання.
Існують і інші форми дискусій, які потребують попередньої підготовки, але за умов добре розробленого сценарію і стимулюванні відповідної діяльності студентів здатні бути досить ефективними формами навчання: диспут, “круглий стіл”, засідання експертної групи, форум, симпозіум, дебати, техніка “акваріуму”, мозкова атака (мозковий штурм), синектика, висування проектів та інші.
Диспут – спір на наукову, літературну чи іншу тему, що відбувається перед аудиторією (ведеться певними попередньо підготовленими особами).
“Круглий стіл” – дискусія, в якої “на рівних” приймає участь невелика група учасників і відбувається обмін думками як поміж ними, так і з аудиторією (рештою групи).
Засідання експертної групи – 4-6 учасників з обраним керівником спочатку обговорюють певну проблему, а потім повідомляють її решті групи.
Форум – обговорення, аналогічне засіданню експертної групи, в ході якого ця група вступає в обмін думками з аудиторією.
Симпозіум – більш формалізоване обговорення, при якому учасники спочатку виступають з повідомленнями, представляючи їх точки зору, після чого відповідають на запитання “аудиторії”.
Дебати – явно формалізоване обговорення, побудоване на основі попередньо зафіксованих виступів і спростовань учасників-представників двох команд (груп), що протистоять і змагаються одна з одною.
Техніка “акваріуму” – після обговорення певної проблеми у підгрупах, представники кожної підгрупи збираються в центрі класу, щоб висловити та відстояти позицію своєї групи у відповідності з отриманими в групі вказівками. Після такого обговорення проводиться його критичний огляд всім класом.
Мозкова атака (мозковий штурм) – групове вирішення творчої проблеми шляхом некритичної генерації ідей.
Синектика – різновид мозкового штурму, де шляхом порівняння даного завдання з не пов’язаними з ним системами створюється серія залежностей та аналогів, серед яких обираються придатні для розв’язання конкретного завдання.
Висування проектів – висунуті ідеї втілюються в конкретні завдання – проекти.
Ігрове моделювання - поєднання дискусії з аналізом ситуації та розігруванням ролей, коли групи спочатку розробляють певний проект вирішення ситуації, а потім представники кожної підгрупи публічно його захищають, виконуючі певні ролі (наприклад, судове засідання – обговорення, яке імітує судовий розгляд (слухання справи)).
В залежності від типу дискусія може тривати з 30 хвилин до декількох часів і включати такі етапи:
1. Підготовка до дискусії (виклад теми та мети дискусії, формулювання проблеми (ситуації), яку необхідно розв’язати, розподіл на підгрупи, вибір експертів, спостерігачів для фіксування ідей, ознайомлення учасників з правилами пошуку розв’язання проблеми та обов’язками та інше).
2. Тренувальна розминка – вправи у швидких пошуках відповідей на запитання, для позбавлення впливу психологічних бар’єрів.
3. Збирання інформації з теми обговорення (виявлення думок всіх учасників з певного приводу – письмове чи усне, аргументів, взаємні запитання, суперечка, генерація ідей та інше.
4. Впорядкування отриманої інформації (робота в підгрупах по аналізу висунених думок, відбору найкращих, виявлення точок зору.
5. Представлення інформації (доповіді представників підгруп, запис на дошці).
6. Обговорення, оцінка та вибір найкращих ідей організаторами, експертами чи всією групою, прийняття рішення, представлення результатів.
Виділяють такі умови ефективного здійснення дискусій: кількість учасників (не більше п’ятнадцять осіб у підгрупі), комунікативні зв’язки (ніхто з учасників не повинен мати просторових, комунікативних та інформаційних переваг), наявність правил-інструкцій для забезпечення конструктивної взаємодії під час дискусії, оптимальне керування (забезпечення умов проведення дискусії і мінімальне втручання у хід обговорення), тривалість дискусії (з 30 хвилин до декількох годин).
Метод аналізу ситуацій є похідним від дискусії, але найчастіше розглядається окремо, бо має певні особливості. Цей метод полягає у глибокому і деталізованому дослідженні реальної чи імітованої ситуації, що виконується для виявлення її окремих чи загальних характерних властивостей, пошуку найоптимальнішого способу вирішення відповідної проблеми. За сферою життя, до якої відносяться ситуації, що аналізуються, виділяють аналіз життєвих (побутових) чи виробничо-професійних ситуацій (в педагогіці - педагогічних ситуацій, в економіці - економічних і так далі). За ступенем розгляду ситуації цей метод можуть називати аналізом чи вирішенням ситуацій. Коли прагнуть підкреслити реалістичність чи конкретність ситуацій, що підлягають аналізу, використовують назву "метод аналізу конкретних (чи реальних) ситуацій", а коли проблемність умов аналізу - "аналіз проблемної ситуації". Особливим різновидом аналізу ситуацій є так званий кейс-метод – розповідь про реальну управлінську проблему чи ситуацію, що може виникнути у керівника підприємства, організації чи певного адміністративного підрозділу і яка, як правило, вимагає прийняття управлінського рішення.
Метод аналізу ситуацій дозволяє наблизити навчання до реальних умов життя чи професійної діяльності, привертає своєю практичною спрямованістю.
Основна вимога до обраних для аналізу ситуацій - достатня складність їх вирішення і частота виникнення у реальній життєдіяльності (ситуація, яка зустрічається рідко або, навпаки, є досить тривіальною і легко вирішується, менш цікавить студентів). Для більшої активізації розумової діяльності учасників обговорення застосовуються деякі прийоми.
Прийом інциденту – утворення несприятливих умов для прийняття рішень – дефіцит інформації (чи її надлишок), часу, аварійні обставини – фактори, що викликають напруженість.
Прийом критичних випадків – побудований на аналізі екстремальних ситуацій з реального досвіду, які призвели до непередбачених результатів.
Прийом “лабіринту дій” – коли надається готовий перелік можливих вирішень ситуації, а учасники знаходять вірне вирішення, проаналізувавши наслідки всіх вирішень.
Аналіз ситуації може тривати з 30 хвилин до декількох часів і звичайно включає етапи: