Реферат: Шлюбний договір 2

4. Шлюбний договір не може зменшувати обсягу прав дитини, які встановлені цим Кодексом, а також ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище.

5. За шлюбним договором не може передаватися у влас­ність одному з подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації.

1. За статтею 271 КпШС особи могли укласти угоду щодо вирішення питань життя сім’ї, у якій передбачити майнові права та обов’язки подружжя.

Попри певну неточність формулювань, можна було ствер­джувати, що у цій угоді мають регулюватися не всі питання життя сім’ї, а лише ті, які стосуються майнової сфери подруж­ніх відносин. Однак у Порядку укладення шлюбного конт­ракту сфера дії шлюбного договору була розширена: у шлюб­ному контракті «можуть також передбачатися не майнові, моральні або особисті зобов’язання». Викликав подив не ли­ше перелік цих зобов’язань, а й те, що у примірному зразку шлюбного контракту, затвердженому Міністерством юстиції України, невиконання чоловіком обов'язку забезпечити про­тягом 5 років сім'ю окремою квартирою було названо підста­вою для розірвання шлюбу, і те, «що обов'язковою умовою при укладенні шлюбного контракту є вибір прізвища чоло­віка спільним прізвищем подружжя».

2. Шлюбний договір може надавати відповідні майнові права не лише дружині чи чоловікові, а й їхнім дітям та ін­шим родичам. Тобто шлюбний договір може мати елементи договору на користь третьої особи.

3. Відповідно до статті 271 КпШС умови шлюбного контрак­ту не могли погіршувати становище будь-кого з подружжя, порівняно з законодавством України. Цією нормою була пі­дірвана сама ідея запровадження інституту шлюбного догово­ру. Адже закріплення в шлюбному контракті нерівності час­ток у майні, набутому за час шлюбу, було нічим іншим, як са­ме погіршенням становища одного з подружжя.

У частині четвертій статті 93 СК заборонені лише такі умо­ви шлюбного договору, які ставили б одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище. Отже, умови цього договору можуть погіршити становище одного з по­дружжя, порівняно з тим, що є у законі, але тільки до певної межі.

4. У шлюбний договір не можуть бути включені умови, які суперечать правам дитини. Шлюбним договором може бути визначене передання дитині у користування житлового при­міщення, іншого майна, а також розмір і порядок стягнення аліментів.

У шлюбному договорі той, з ким проживає дитина, не мо­же відмовитися від права на примусове стягнення аліментів на неї.

5. Порядок укладення шлюбного контракту передбачив мо­жливість передачі за цим договором права власності на неру­хомість. Ця новела, яка до порядку укладення шлюбного кон­тракту не мала жодного відношення і тим засвідчила пере­більшення Кабінетом Міністрів України своїх повноважень, викликала додаткову плутанину. Для виправлення ситуації у частині четвертій статті 93 СК записана інша за змістом нор­ма. Якщо, наприклад, чоловік бажає подарувати дружині жилий будинок, це має бути оформлене договором дарування і не може бути однією з умов шлюбного договору.

Оскільки шлюбний договір є актом вільного волевиявлен­ня, сторони можуть включити до нього інші умови майнового характеру, які не суперечать загальним засадам регулювання сімейних відносин, що визначені у статті 7 цього Кодексу.

6. Незважаючи на певні психологічні, емоційні застере­ження, шлюбний договір виконує важливу виховну, дисцип­лінуючу функцію, а тому розширення практики його укла­дення заслуговує на підтримку.

Якщо, наприклад, у договорі зазначено, що у разі зловжи­вання алкоголем чи небажання брати участь у веденні домаш­нього господарства чоловік буде позбавлений права на прожи­вання в помешканні дружини, така неприємна перспектива стимулюватиме його до належної поведінки в сім’ї.

ФОРМА ШЛЮБНОГО ДОГОВОРУ

1. Шлюбний договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується.

1. Закон вимагає письмової форми шлюбного договору і по­свідчення його нотаріусом. Жодна інша службова чи посадова особа посвідчити такий договір в Україні не може.

Правда, слід мати на увазі, що такі жорсткі умови шлюб­ного договору чоловік може не прийняти, відмовившись вза­галі від шлюбу.

2. Стаття 94 СК не визначає наслідків недотримання вимо­ги про нотаріальне посвідчення договору. У цій ситуації під­лягатиме субсидіарному застосуванню стаття 220 Цивільного кодексу України.

ПОЧАТОК ДІЇ ШЛЮБНОГО ДОГОВОРУ

1. Якщо шлюбний договір укладено до реєстрації шлю­бу, він набирає чинності у день реєстрації шлюбу.

2. Якщо шлюбний договір укладено подружжям, він на­бирає чинності у день його нотаріального посвідчення.

1. Момент укладення шлюбного договору і початок його дії можуть не співпадати. Не виключено, що початок дії шлюб­ного договору або частини його умов сторони можуть пов’яза­ти із відкладальною обставиною.

Відкладальною обставиною є та, щодо якої наперед невідо­мо, настане вона чи ні. До настання відкладальної обставини весь договір або його частини наче дрімають. Як тільки вона настане, права та обов'язки за договором розпочинають свою дію в повному обсязі. Такою відкладальною умовою може бу­ти розірвання шлюбу, окреме проживання тощо.

Іноді особливість шлюбного договору може полягати саме в тому, що його дія має розпочатися лише у разі розірвання шлюбу.

СТРОК ДІЇ ШЛЮБНОГО ДОГОВОРУ

1. У шлюбному договорі може бути встановлено загаль­ний строк його дії, а також строки тривалості окремих прав та обов’язків.

2. У шлюбному договорі може бути встановлена чин­ність договору або окремих його умов і після припинення шлюбу.

1. Як правило, сторони не визначають тривалості шлюбно­го договору, хоча можуть домовитися і про це. Сторони мо­жуть визначити тривалість певного майнового права, наприк­лад, строк проживання у помешканні дружини чи чоловіка після розірвання шлюбу або строк чинності права на аліменти одного з них.

2. Шлюбний договір припиняється у разі смерті одного з подружжя. Та умова шлюбного договору, за якою надається дружині чи чоловікові право довічного проживання в помеш­канні (тобто особистий сервітут), накладає відповідний обо­в’язок на спадкоємця померлого.

ВИЗНАЧЕННЯ У ШЛЮБНОМУ ДОГОВОРІ ПРАВОВОГО РЕЖИМУ МАЙНА

1. У шлюбному договорі може бути визначене майно, яке дружина, чоловік передає для використання на спільні потреби сім’ї, а також правовий режим майна, подарова­ного подружжю у зв’язку з реєстрацією шлюбу.

2. Сторони можуть домовитися про непоширення на майно, набуте ними за час шлюбу, положень статті 60 цьо­го Кодексу і вважати його спільною частковою власністю або особистою приватною власністю кожного з них.

К-во Просмотров: 318
Бесплатно скачать Реферат: Шлюбний договір 2