Реферат: Соціальна система дії, взаємодії, конфлікти

РЕФЕРАТ

На тему:

Соціальна система: дії, взаємодії, конфлікти

Як уже було сказано, існує багато теоре­тичних парадигм суспільства, різних тлумачень його сутності. Проте спільним є системний підхід до розгляду суспільс­тва як цілісної сукупності елементів, що перебувають у тісному взаємозв'язку. Система — це певним чином упорядкована множинність вза­ємозв'язаних між собою елементів, які утворюють єдине ціле.

Соціальна система — це ключове поняття сучасної соціології, воно має великі пізнавальні можливості. Щоб не вивчати все розмаїття різних соціальних груп (колективів, спільнот), кожна з яких має свої специфічні риси, соціологи використовують за­гальне поняття «соціальна система», яке виражає найсуттєвіші риси різних соціальних груп. Суспільство також аналізується як особливий тип соціальної системи — макросистема. Основою су­спільства як соціальної системи є індивіди, соціальні дії, взаємо­дії та відносини, що є стійкими і відтворюються в історичному процесі, переходячи з покоління в покоління.

Засадничим у системному підході до вивчення суспільства є прагнення об'єднати різні знання про суспільство в цілісну сис­тему, яка б могла стати універсальною теорією суспільства.

Проте яке б тлумачення не бралося в основу соціологічного аналізу, усі вони одностайні в тім, що функціонування суспільст­ва можливе тільки за умови дії індивідів. За влучним висловом К. Маркса, суспільство є результатом цієї дії. Жодні соціальні системи, жодні зіткнення інтересів не спричиняться до жодних змін, аж поки не почнуть діяти їх суб'єкти-індивіди. Отже, головною ді­йовою особою соціальної системи є індивід, що виконує в межах даної системи певну соціальну роль. Проблеми соціальних зв'язків індивідів, їхні дії і взаємодії є центральними в соціологічній науці.

Соціальні зв'язки зумовлюють спільну діяльність індивідів у конкретних спільнотах у конкретний час для досягнення конкрет­них цілей. Вони мають об'єктивний характер, оскільки їх дикту­ють соціальні умови, в яких діють індивіди і які диктуються ни­ми, а їхня сутність проявляється у змісті й характері цих дій.

Соціальна дія є одним з найпростіших елементів соціальної системи, одиницею соціологічного аналізу.

Поняття «дія», «соціальна дія» уперше запровадив і обґрунтував М. Вебер. Дія, за Вебером, — людська поведінка, якій суб'єкт надає певного сенсу (мотивації). Соціальною дією вчений назвав дію, яка за своїм сенсом, що вкладає в неї діючий індивід чи група, орієнтована на відповідну поведінку інших співучас­ників взаємодії, тобто на певні очікування.

Отже, на думку М. Вебера, соціальна дія має принаймні дві необхідні ознаки: по-перше, вона повинна мати суб'єктивну мо­тивацію індивіда чи групи, бути усвідомленою; по-друге, орієн­тованою на минулу, нинішню чи очікувану в майбутньому пове­дінку інших людей (друзів, рідних, колег тощо).

Соціальні дії зумовлюються невдоволеністю (невідповідністю між тим, чого потребує людина й тим, що вона має), тобто потребою.

Невдоволеність виявляється в різних формах: голод, матері­альний дискомфорт, тривога, творчий неспокій. Рівень невдово­леності зміниться, якщо буде досягнуто мети. Мета — це очіку­ваний наслідок задоволення потреби.

Формування особистої мети, .спрямованої на задоволення влас­ної потреби з урахуванням можливої реакції оточення, є моти­вом соціальної дії.

У реальному житті, за М. Вебером, наявні різні типи дій:

· цілераціональні, орієнтовані на очікування певної поведінки інших людей і стану об'єктів зовнішнього світу, побудовані на сві­домому виборі засобів досягнення усвідомлених цілей з визначен­ням усіх можливих побічних наслідків власної поведінки. Вони характеризуються досконалим розумінням, чого саме хоче людина, якими засобами буде цього досягати, які можуть бути наслідки;

· ціннісно-раціональні, пов'язані з вірою в етичну, естетичну, релігійну чи якусь іншу самодостатню цінність (гідність, добро, обов'язок, честь) певної поведінки незалежно від її успіху.

· традиційні, що базуються на звичках людей, а не на сенсі, і відбуваються за давно засвоєним взірцем. Вони частіше перебу­вають на межі або й за межами неусвідомленого і є автоматич­ною реакцією на звичні подразники згідно з певною установкою. Це настільки глибоко засвоєні стереотипи поведінки, що вони вже не потребують перевірки на істинність;

· афективні, що ґрунтуються на емоціях і є реакцією на не­сподівані, незвичні подразники, однак, нерідко виступають як свідома емоційна розрядка. їм притаманний потяг до невідклад­ного задоволення пристрасті, прагнення негайної помсти тощо.

Зазвичай цілеспрямовані дії створюють найбільше шансів для ефективного розв'язання проблем. Проте ймовірність реалізації того чи того типу мотивації соціальної дії залежить як від особ­ливостей індивіда, його культури, освіти, інтелектуальних мож­ливостей, так і від типу суспільства, соціокультурного середови­ща, масовості поширення певних видів мотивацій. Мотиви стимулюють одні дії та стримують інші. Кожній своїй дії людина надає певного сенсу, мотиву. Який сенс людина бачить, на які цінності орієнтується, такий світ вона творить.

У кожному суспільстві домінує один із цих кількох різновидів дій, він і визначає відносини панування, підпорядкування, а та­кож характер самого суспільства. Домінування традиційних і афективних дій формує традиційне суспільство, цілеспрямованих і ціннісно-раціональних — індустріальне.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--