Реферат: Соціальне програмування та прогнозування в управлінні

РЕФЕРАТ

На тему:

Соціальне програмування та прогнозування в управлінні

Управління соціальним розвитком орга­нізації має ґрунтуватися на соціальному проектуванні, нормуванні, соціальному прогнозуванні, моделюванні, програму­ванні. Отже, основним документом має бути не план, а програма соціального розвитку — докладний виклад основних

завдань і цілей діяльності організації, окремих її структур і чле­нів. Розробка такої програми розпочинається з аналізу вихідної ситуації.

Наступним етапом є визначення перспективи. Цей процес ґрунтується на порівнянні нормативної та прогнозної моделей явища, яке вивчається. Спочатку визначають можливі варіанти розвитку досліджуваної соціальної системи, а також соціальні наслідки практичних управлінських заходів.

Наприклад, у результаті вивчення даних соціального паспорта підприємства виявилася тенденція плинності деяких категорій висококваліфікованих працівників. Слід чітко з'ясувати, як може змінитися ця тенденція в майбутньому із соціальною переорієн­тацією виробництва, появою комерційних структур, ринку робо­чої сили, що може зробити саме підприємство.

Для того щоб правильно вибрати напрям соціального розвитку організації (подолання соціальної апатії працівників, поліпшення виконання службових обов'язків, посилення соціального контро­лю, оздоровлення соціально-психологічного клімату, згуртування колективу, удосконалення стилю керівництва, підвищення змістов­ності праці, оптимізація соціальної структури, забезпечення трудової мотивації робітників тощо), потрібно побудувати нормативну мо­дель. Можна при цьому орієнтуватися на інші споріднені організації, тобто на усереднені стандарти (розмір заробітної плати, забезпе­чення комунальними послугами, різними соціальними благами то­що) або на максимально чи мінімально можливі залежно від наявних коштів.

Кожний із цих варіантів є певною перспективою соціального розвитку організації і може сприйматися як нормативна модель. Порівняння того, що хочеться мати через певний час, з реальним розвитком соціальних процесів у майбутньому сприятиме правиль­ному вибору рішення.

Для складання системи практичних заходів і контролю за їх реалізацією, що є наступним етапом розробки програми соціаль­ного розвитку, слід розробити «дерево управлінських рішень». Для цього визначають якомога повніший перелік заходів, ново­введень, аналізують їхній взаємозв'язок і вплив (позитивний, не­гативний) на ситуацію, яка досліджується.

Науково обґрунтованим способом запровадження практичних заходів є соціальне проектування.

Далі йдуть стадії перевірки й оцінки роботи. Одним із засобів перевірки нововведень, що пропонуються, є експеримент, який можна трактувати в цьому разі як практичне використання нова­цій в обмеженому масштабі з метою виявлення можливості ши­рокого запровадження таких.

Призначення експерименту полягає в отриманні такої інфор­мації про якості запропонованої новації, котру неможливо отри­мати попереднім прогнозуванням.

У соціологічному вивченні системи управління особливе міс­це посідає соціальне прогнозування як конкретне уявлення, передбачення судження про подію, стан соціального об'єкта в майбут­ньому. Його не слід плутати із соціальним плануванням. Назвемо такі особливості соціального прогнозування:

· формулювання мети соціального прогнозування порівняно з плануванням має загальніший і абстрактніший характер. Мета соціального прогнозування — на основі аналізу стану і поведінки соціальної системи в минулому, а також вивчення тенденції змі­ни чинників, що впливають на неї, визначити кількісні та якісні параметри її розвитку в перспективі, розкрити зміст ситуації, в яку потрапить система;

· соціальне прогнозування на відміну від планування забезпе­чує лише інформацію для обґрунтування рішень і вибору методів планування, указує на можливі шляхи розвитку в майбутньому, а соціальне планування визначає, який із цих шляхів вибирає су­спільство.

· план містить уже готові рішення і є директивним докумен­том, що визначає їхній зміст, період проведення, відповідальних осіб, потрібні для цього кошти тощо. Прогноз як наукове знання про майбутній стан соціальних процесів і явищ має ймовірнісний характер, план — однозначна варіантна модель.

Розрізняють різні види соціального прогнозування.

За проблемно-цільовим критерієм соціальне прогнозування поділяється на пошукове й нормативне. Пошукове соціальне про­гнозування полягає у визначенні ймовірнісного стану об'єкта управління в майбутньому на основі аналізу особливостей його розвитку в минулому. Нормативне прогнозування — це визна­чення засобів для досягнення бажаного стану об'єкта чи заданої мети.

За критерієм часу соціальне прогнозування поділяється на оперативне, короткотермінове і довготермінове.

Соціальне прогнозування використовує такий специфічний метод, як експертне опитування — соціальна експертиза. Експерт­не опитування належить до якісних методів соціального прогно­зування. Воно ґрунтується на логічному аналізі, проводиться за загальними принципами, має на меті виявлення довготермінових проблем і визначення способів їх розв'язання.

Для характеристики об'єкта управління соціальна експертиза здійснюється відповідно до досвіду експерта, знань про особли­вості функціонування і розвитку досліджуваного об'єкта. Інфор­мація при цьому збирається проведенням безпосередніх з допо­могою преси чи поштового зв'язку спеціалізованих експертних опитувань населення.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--