Реферат: Соціальні інститути, їх види і функції

РЕФЕРАТ

На тему:

Соціальні інститути, їх види і функції

Необхідною передумовою соціальної інтеграції і стабільності су­спільства є наявність загальносуспільної системи цінностей — спі­льної мови, спільних ідеалів, моральних норм, вірувань тощо. їхня інтеріоризація (засвоєння) забезпечує інтеграцію особис­тості в соціальну систему, а отже, є най­першою умовою нормального функціону­вання суспільства.

Конкретним механізмом, що забезпечує соціальний порядок, інтеграцію, стійкість і стабільність суспі­льства, його відтворення, є соціальні інститути.

Як проблема соціологічного вивчення соціальні інститути бе­руть початок з часу становлення соціології як самостійної науки. Ще Г. Спенсер розвиток регулятивної системи суспільства поєднував з розвитком соціальних інститутів. Він уважав, що со­ціальні інститути («інституції») є складниками каркаса соціуму і виникають у результаті процесу диференціації суспільства.

Е. Дюркгейм тлумачив природу соціальних інститутів у контексті цілісності суспільства. Суспільство, на його думку, є органічною цілісністю, що складається з окремих груп та інсти­тутів, кожний з яких відіграє свою функціональну роль. І голов­не завдання науки про суспільство — відкрити, яким чином постали інституції — політичні, юридичні, моральні, економіч­ні, релігійні тощо, які причини породили їх, яким життєвим по­требам вони відповідають.

Вітчизняний соціолог дореволюційної доби М. Ковалевський виокремлює суспільні і політичні інститути (установи), порівня­льна історія яких, на його думку, власне, і є предметом соціології.

Видатний російсько-американський соціолог П. Сорокін, ви­вчаючи соціальні інститути, класифікував їх, аналізував їхні фун­кції в системі соціальної взаємодії суспільства і розглядав ці інститути як механізми соціального тестування, селекції і розподі­лу індивідів у суспільстві.

Соціальні інститути стають центральним поняттям соціології для сучасного американського соціолога Р. Парсонса, а саму со­ціологію він визначає як науку про інститути. У його тлумаченні інститути є зразками, що окреслюють фундаментальний зміст поведінки, якої ми маємо право очікувати від осіб, що виконують важливі стосовно структури ролі в системі суспільства.

Як свідчить дослідження сучасного вітчизняного соціолога С. Войтовича, у свій час у радянській соціології не виробився конкретний підхід до визначення соціальних інститутів. Вони розглядалися як сукупності елементів різного рівня і порядку, як суб'єкти діяльності, як предмет діяльності чи функції тощо. Уна­слідок такого тлумачення соціальних інститутів до їх складу по­трапляє наука, матеріальне виробництво, мистецтво тощо. З ін­шого боку, соціальним інститутом уважаються тільки якісь компоненти або суттєві властивості, що трансформують певне соціальне явище в соціальний інститут. Отже, соціальний інсти­тут визначається як певна форма соціальності, стабільне утво­рення, організована група людей, функціонально єдина система установ, політична організація.

Досить поширеним у радянській і зарубіжній соціології було визначення соціальних інститутів за сферами життя. Відповідно до цього інститути поділялися на економічні, духовні, політичні тощо (див. рис). Інакше кажучи, усі соціальні утворення в різних сферах суспільного життя приписували до соціальних інститутів. Майже всі перелічені підходи до визначення соціальних ін­ститутів, як свідчить аналіз С. Войтовича, визнають їх функціо­нальну здатність налагоджувати суспільне життя і соціальний порядок через узгодження, об'єднання, організацію та інтеграцію намірів і поведінки соціальних суб'єктів, структурних і функціо­нальних компонентів соціальної системи.

Більшість соціологів пояснюють соціальні інститути насампе­ред як сукупність норм і цінностей, в яких втілено значущість (як для кожного індивіда, так і для суспільної системи) певних зразків поведінки.

Російський соціолог С. Фролов стверджує, що соціальний інс­титут — це організаційна система соціальних зв'язків і норм, яка об'єднує значущі суспільні цінності і процедури, що задовольняють основні потреби суспільства. Під суспільними цінностями він розу­міє стандартизовані взірці поведінки в групових процесах, а під си­стемою соціальних зв'язків — переплетіння ролей і статусів, за допомогою яких ця поведінка здійснюється й утримується в пев­них межах. Наприклад, в інституті родини сукупністю суспіль­них цінностей є кохання, сімейне життя, турбота про дітей, по­вага до батьків; суспільними процедурами є виховання дітей, допомога старшим, ведення домашнього господарства; вико­нуються ролі чоловіка, дружини, дітей, сина, брата тощо. Будь-який соціальний інститут виникає і функціонує, задовольняючи певну потребу. Якщо потреба стає незначною або взагалі зни­кає, то існування інституту втрачає сенс.

Види соціальних інститутів

Проте є інститути, конче необхідні суспільству, покликані до життя вічними цінностями. Учені зазначають, що таких інститу­тів принаймні п'ять: сімейні, політичні, економічні, освітні й ре­лігійні. Зважаючи на те що нині стали дуже важливими цінності науки, до цього переліку можна було б додати інститут науки. Соціальна діяльність і медицина, що також починають характе­ризуватися жорстко встановленими взірцями і нормами поведін­ки, теж мають бути віднесені до інститутів.

До кожного інституту входить багато груп, які визначають інституційну поведінку. Так, інститут освіти реалізується через школи, вузи тощо, інститут родини — через конкретні сім'ї, ін­ститут релігії — через церковні організації і т. д.

В. Оссовський зводить пояснення змісту соціальної інститу­ції до такої структуризації:

· група осіб, покликана виконувати організаційно-ділові фун­кції, важливі для певної спільноти;

· форма організації комплексу соціальних дій, які виконують­ся певними членами групи від імені всієї спільноти;

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--